Рішення № 98369507, 15.07.2021, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/195/21

2-а/287/36/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Микитюка Андрія Івановича, третя особа: Олевський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови серії ЕАН № 3701800 від 23.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшли матеріали вищезазначеного адміністративного позову, в якому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН № 3701800 від 23.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді 425 грн. 00 коп. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесену інспектором 3 роти 1 батальйону патрульної поліції в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Микитюком Андрієм Івановичем та закрити справу за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 23.01.2021 року біля 22 год. 00 хв., він керуючи власним автомобілем марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 та перевозячи в якості пасажира ОСОБА_2 , рухався по автодорозі Київ-Ковель в напрямку Ковеля зі швидкістю біля 60 км/год., оскільки технічний стан автомобіля не дозволяв рухатися з більшою швидкістю. Проїхавши територію Лугинського району, приблизно 165-170 км. автодороги Київ-Ковель, позивача обігнав поліцейський патрульний автомобіль, який рухався в попутному напрямку. ОСОБА_1 продовжував рух слідом за поліцейським патрульним автомобілем зі швидкістю 60 км/год. Проїхавши приблизно 5 км. патрульний автомобіль зупинився на правій обочині, а позивач продовжив рух далі. Проїхавши біля 600-700 м. ОСОБА_1 побачив, що його наздоганяє патрульний автомобіль, сигналізуючи про зупинку. Коли позивач зупинився, до нього підійшов патрульний поліцейський у форменому одязі з портативним відео реєстратором закріпленим на грудях і запитав, чому позивач його переслідує, на що він відповів, що нікого не переслідує, а рухається з м. Коростень в м. Олевськ, до місця свого проживання. При проханні до поліцейського пояснити причину зупинки, останній пояснив, що позивач не включив покажчик повороту при зміні напрямку руху. Позивач заперечив та пояснив патрульному, що по ходу свого руху на автодорозі Київ-Ковель він ніде не змінював напрямок руху, бо в цьому не було потреби і попросив надати докази порушення, тобто показати відеозапис. Поліцейський показав відеозапис, проте факту порушення позивачем правил дорожнього руху на ньому не було зафіксовано, після чого патрульний, не складаючи будь-яких документів дозволив позивачу рух далі. 28.01.2021 року на адресу позивача, засобами поштового зв`язку, надійшла постанова серії ЕАН № 3701800 від 23.01.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач не згоден із даною постановою, вважає, що вона не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджена будь-якими доказами, викладені в постанові факти про обставини вчинення адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки по ходу свого руху позивач не змінював напрямку руху, а тому і подавати сигнал світловим покажчиком повороту не було потреби. Також, у порушення вимог ст. 268 КУпАП відповідач не роз`яснив позивачу його права. Крім того, на думку позивача, інспектор не мав права виносити постанову на місці зупинки автомобіля, а мусив зробити це в приміщенні відділення поліції, водночас слід було розглянути клопотання зі сторони позивача, роз`яснити йому його права, надати можливість скористатися правовою допомогою.

22.03.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю – Винара Л.В.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду 29.03.2021 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

22.04.2021 року до суду від відповідача – інспектора роти № 3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Микитюка А.І. надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві інспектор поліції зазначає, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п.п. 9.2 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, відповідно до якого водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, в тому числі перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Даний факт підтверджується диском з відео фіксацією події, який інспектор поліції додає до відзиву. Також, зазначає, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також строки сплати штрафу та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Жодних клопотань, заперечень перед початком розгляду справи позивач не заявляв. На думку відповідача диск з відеозаписом події є належним, достовірним та достатнім доказом у цій справі як згідно норм КУпАП, так і згідно норм КАСУ. Складена інспектором поліції постанова є належним і допустимим доказом по справі, будь-яких порушень під час її складання відповідачем не допущено. В той час, як доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування постанови, проте такі не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

В судове засідання позивач не з`явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі та задоволити позовні вимоги.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положенням ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2021 року інспектором 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Микитюком Андрієм Івановичем відносно позивача винесено постанову серії ЕАН № 3701800 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, згідно якої 23.01.2021 року о 22 год. 32 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, чим порушив п.9.2.б ПДР України та здійснив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. При цьому відносно позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено,що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9.2.б Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В силу положень ч.1 ст.71 КАС України позивач повинен довести ті обставини, на які він покликається як на підставу своїх вимог.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху відповідальність за які передбачена ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.2, 4 ст. 283 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В даному випадку дії інспектора відповідали вимогам чинного законодавства та він обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, провина якого підтверджена постановою у справі про адміністративне правопорушення та диском відеозапису, який наявний в матеріалах справи.

Так, з наданого диску з відеозаписом події вчиненого правопорушення вбачається, що водій автотранспортного засобу Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі, здійснив маневр праворуч за напрямком свого руху, при цьому перестроївся за лінію смуги руху на обочину дороги, не увімкнувши при цьому світлового покажчика повороту, та згодом здійснив маневр у зворотній бік ліворуч за напрямком свого руху, тобто, перестроївся з обочини автодороги на смугу руху, перетнувши лінію, що відділяє обочину дороги від смуги руху автодороги, не увімкнувши при цьому світлового покажчика повороту. Отже, ОСОБА_1 порушено вимоги п.9.2.б Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Також, з вищезазначеного диску вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стосовно тверджень позивача, що постанову про накладення адміністративного стягнення не було вручено йому під розписку, а така надіслана йому поштою суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Згідно абз. 3, 4 п.5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).

Аналіз вищезазначених норм дозволяє суду прийти до висновку, що оскільки позивач відмовився від отримання вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, то відповідачем правомірно було надіслано вищезазначену постанову засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 .

Таким чином, дане правопорушення було встановлено інспектором роти № 3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Микитюком А.І. під час виконання своїх службових обов`язків, несення служби по нагляду за рухом транспортних засобів, про що відповідач розглянув дану справу та виніс відповідну постанову про накладення адміністративного стягнення, яка відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Адміністративне стягнення накладене на позивача в розмірі згідно санкції даної статті КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення та всім обставинам справи, застосоване таке з метою виховання особи, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Інші твердження позивача викладені ним в адміністративному позові, суд розцінює як версію захисту з метою уникнення відповідальності, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Відповідно до п.1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а відповідно до п.1.9. - особи, які порушують їх, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними, та свідчать про законність прийнятого ним рішення винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 КУпАП, ст.ст.9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Микитюка Андрія Івановича, третя особа: Олевський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови серії ЕАН № 3701800 від 23.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 20.01.2017 року Олевським РС УДМС України в Житомирській області, ІПН – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Микитюк Андрій Іванович, місце знаходження: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 92.

Третя особа: Олевський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 34900942, місцезнаходження: 11001, м. Олевськ, вул. Володимирська, 5, Житомирської області.

Суддя: Л.В.Винар