Вирок № 98369139, 16.07.2021, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження № 1-кп/0186/33/21

Справа № 186/1104/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Кривошеї С.С.

секретар - Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані кримінальні провадження внесені до ЄРДР за №12020040380000293 від 03 серпня 2020 року та №12020040380000330 від 07 вересня 2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, непрацюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, освіта середня, неодруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, непрацюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Мільченка Є.О., Щеріної Т.В.

захисників - адвокатів Руденка О.В. та Скрипніка Ю.О. які приймають участь у режимі відеоконференції

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

В с т а н о в и в:

03 серпня 2020 року приблизно в 00 годин 20 хвилин, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились біля будинку АДРЕСА_3 , у останніх за попередньою змовою групою осіб виник умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_3 , поєднане з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи та передбачаючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, маючи корисливий мотив та переслідуючи мету наживи, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , приблизно в 00 годин 20 хвилин 03 серпня 2020 року, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 наніс один удар в область потилиці ОСОБА_3 від чого останній впав, тим самим позбавивши ОСОБА_3 можливості чинити йому супротив, після чого ОСОБА_2 , розуміючи, що його діє є відкритими для потерпілого та ОСОБА_4 відкрито з кишені ОСОБА_3 викрав мобільний телефон марки Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 вартістю 2611 гривень 11 копійок, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покинули місце скоєння злочину.

Крім того, 06 вересня 2020 року у період часу приблизно з 22 години 30 хвилин до 23 години 00 хвилин ОСОБА_1 разом з потерпілим ОСОБА_5 знаходилися в міському парку, який розташований за будинком культури «Україна» по вул.Кобзаря,8 в м.Першотравенську Дніпропетровської області. У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на повторне відкрите викрадення майна ОСОБА_5 , а саме: чоловічої сумки коричневого кольору, яка була при ньому та іншого майна, яке могло бути в сумці.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , перебуваючи у вищевказаному парку, 06 вересня 2020 року у період з 22 години 30 хвилин до 23 години 00 хвилин, застосовуючи до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, з метою подолання опору з боку останнього, наніс йому не менше двох ударів рукою в область голови, спричинивши ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми правої виличної ділянки, саден верхньої губи, після чого відкрито викрав, шляхом ривка, чоловічу сумку коричневого кольору, яка була при собі у потерпілого ОСОБА_5 та не представляє для нього матеріальної цінності, у якій знаходилися належні останньому мобільний телефон «Meizu» C9, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , вартістю 1218 грн. 39 коп., а також чоловічий гаманець чорного кольору та водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_5 , які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, у подальшому обернувши викрадене чуже майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 1218 гривень 39 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_2 в ході судового розгляду визнав себе винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та пояснив, що в серпні 2020 року, точну дату він вже не пам`ятає, але десь після 18 години він зустрів свого знайомого ОСОБА_1 з яким стали вживати спиртні напої. Коли стемніло на вулиці вони вирішили прогулятися по місту, та пішли до магазину, який знаходиться біля автостанції по вул.Молодіжній. Там вони десь зустріли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сказав, що останній винен йому каблучку. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_6 та запропонував останньому повернути йому каблучку, але ОСОБА_8 відповів йому «иди броди». Потім ОСОБА_9 з дружиною та сином пішли по вул.Шахтарської Слави, повернули на вул. Кобзаря та пішли в сторону середньої школи №1. Вони ж зі ОСОБА_10 перейшли через вулицю та пішли по вул.Кобзаря, але з іншої сторони - по «Алеї слави. Весь цей час ОСОБА_7 звертав увагу на ОСОБА_6 , а потім перейшов через проїзджу частину, підійшов до ОСОБА_6 та запропонував йому розібратися з боргами. ОСОБА_8 став розмахувати руками, тоді ОСОБА_7 наніс йому удав в підборіддя, від чого останній впав. Він в цей час також підійшов до ОСОБА_11 з ОСОБА_3 та побачив, що з кишені потерпілого випав мобільний телефон. Він підняв телефон показав його ОСОБА_12 , з яким вони спільно перевірили чи не розбився екран в телефоні, і вони разом вирішили, що якщо за ОСОБА_9 є борг за каблучку, що ОСОБА_8 не заперечував, то хай заплатить хоч так. Потім вони зі ОСОБА_10 пішли до ломбарду де він заклав мобільний телефон ОСОБА_3 за 1000 гривень. За 500 гривень він викупив з ломбарду належний йому мобільний телефон, інші кошти вони зі ОСОБА_10 витратили на придбання продуктів харчування та пиво. У той день вони всі були в стані алкогольного сп`яніння. Він пам`ятає, що дружина ОСОБА_6 щось говорила про телефон, але точно що вона говорила сказати не може. У ході досудового розслідування його мати викупила з ломбарду мобільний телефон ОСОБА_6 та повернула його останньому. ОСОБА_2 у скоєному розкаявся, прохав суд його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України не визнав, та пояснив, що приблизно у 2009 році він передав ОСОБА_3 у заставу золоту каблучку. Через деякий час він прийшов до ОСОБА_3 за каблучкою, але з`ясувалося, що його мати комусь віддала дану каблучку. У серпні 2020 року, коли вони з ОСОБА_2 прогулювалися по місту він зустрів ОСОБА_3 , останній ішов з дружиною і неповнолітнім сином, та знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Він вирішив нагадати ОСОБА_3 про його борг, але останній вів себе неадекватно став розмахувати руками. Так як він страждає на захворювання підшлункової залози, він вирішив першим завдати удару, щоб не отримати самому. Він вдарив ОСОБА_3 в обличчя, і від цього удару потерпілий впав. Ніякого попереднього зговору у нього з ОСОБА_2 не було, про те, що останній взяв у ОСОБА_3 мобільний телефон йому стало відомо коли вони дійшли до магазину « Варус ». Дійсно вони потім разом заходили до ломбарду по вул.Шкільній, де ОСОБА_2 заклав викрадений телефон, але він заходив до ломбарду - так як хотів дізнатися, що з його телефоном який він заклав до ломбарду. У той час , як ОСОБА_2 на отримані гроші викупив з ломбарду належний йому телефон та решту отриманих грошей витратив на власні потреби

Потерпілий ОСОБА_5 також був винен йому гроші приблизно в сумі 200 гривень. Гроші в борг він брав ще до 2019 року, коли вони обидва зловживали спиртними напоями. Сума боргу складається як з реальних грошей, які передавалися в борг, так і з сум на які він в магазині в борг на своє ім`я брав для ОСОБА_5 алкогольні напої.

У вересні місяці 2020 року, коли він вже знаходився під домашнім арештом, він вирішив у нічний час вийти до аптеки. Він зустрів ОСОБА_5 який вихвалявся, що він тільки повернувся з зони АТО і йому сплачували гроші як там, так і за місцем основної роботи, тому проблем у нього з грошима нема, тоді він вирішив нагади йому про борг в сумі 200 гривен. ОСОБА_5 став говорити, що у нього гроші вдома, потім сказав, що він попрохає гроші у своєї матері та поверне борг. Він у свою чергу запросив ОСОБА_13 , щоб останній став свідком повернення боргу. Вони всі разом пішли до матері ОСОБА_5 . Він із ОСОБА_5 зайшли до під`їзду, де ОСОБА_5 передав йому свою сумку з водійським посвідченням та мобільним телефоном, в рахунок боргу. Мати ОСОБА_5 відмовилася надавати гроші, і потерпілий з її квартири на вулицю більше не вийшов. Він же передав сумку ОСОБА_5 з речами ОСОБА_13 на зберігання, так як вважав, що ОСОБА_5 за нею прийде саме до ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник стверджували, що ОСОБА_1 ніяких злочинів не вчиняв, а тому прохали суд його виправдати.

Провівши судове слідство, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях обвинувачених складу злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, вина в скоєнні яких підтверджується наступними доказами.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_3 , відповідно до яких 03 серпня 2020 року він проводжав колишню дружину та неповнолітнього сина додому. Коли вони повернули з вул.Шахтарської Слави на вул.Кобзаря він почув, що його хтось гукає, але на окрик не відреагував. Потім його чимось вдарили по голові від чого він впав, коли прийшов до тями у нього в кармані штанів був відсутній мобільний телефон. Зі слів сина та колишньої дружини йому відомо, що його по голові вдарив ОСОБА_15 , з яким вони знайомі довгий період часу. У нього на голові була незначна гематома, інші частини тіла не боліли. Хто саме у нього забрав мобільний телефон йому невідомо. У той день біля магазину КАПО він бачив ОСОБА_11 , так як останній підходив до нього та прохав у нього закурити, але ніякого конфлікту в той день у них не було. Приблизно років 10 тому ОСОБА_7 брав у нього в борг грошові кошти та надав йому в заставу золоту каблучку, яку через деякий час його мати повернула товаришу ОСОБА_11 , який прийшов до неї за даною каблучкою. У той час ОСОБА_7 намагався пред`являти йому претензії про те, що каблучка йому не повернута, але потім все затихло і більше дев`яти років ОСОБА_7 ніяких претензій йому з цього приводу не висував. Фізичних конфліктів у нього зі ОСОБА_10 раніше не було. У ході досудового розслідування йому було повернуто викрадений мобільний телефон, претензій матеріального та морального характеру він до обвинувачених не має. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_5 , згідно яких він з обвинуваченим ОСОБА_10 знайомий приблизно 5 років. За цей час у них ніяких конфліктів не було. У борг грошових коштів він у ОСОБА_11 не брав, алкогольні напої разом не вживали. Їх взаємовідносини були рівними і зводилися до вітань, а також інколи ОСОБА_7 прохав у нього цигарки. 06 вересня 2020 року після 22 години він ішов з магазина «Варус», де придбав дві пляшки пива ємністю 2 л. кожна. На площі біля ДК «Шахтарів» він зустрів ОСОБА_11 , який попрохав віддати йому одну пляшку пива. Він запропонував випити пиво разом, але ОСОБА_7 наполягав, щоб він саме передав йому пляшку з пивом. Він не погодився та пішов далі. Щоб уникнути конфлікту, так як в той час він знаходився у запої і був дуже слабий, він пішов у бік свого будинку не по центральній вулиці, а завернув у двори. У той час коли він вийшов знову на центральну вулицю його наздогнав ОСОБА_7 і вдарив рукою по обличчю. Він продовжував рух, а ОСОБА_7 ішов з ним поряд та продовжував бити його, так як на прохання ОСОБА_11 надати йому 200 гривень він відповів відмовою. Потім вони пішли до будинку АДРЕСА_4 , де проживає його мати, так як він хотів сховатися від ОСОБА_11 , якого боявся, так як останній продовжував його бити. Під час коли вони ішли до вул.Молодіжної, до них підходив ще якийсь чоловік, але той чоловік його не чіпав. Потім його сумку з документами та мобільним телефоном «Мейзу» забрав ОСОБА_7 , як саме це зробив обвинувачений, він не пам`ятає, але добре пам`ятає, що він сумку ОСОБА_1 не передавав. Коли він прийшов до своєї матері, то мати впустила його до квартири, а ОСОБА_11 не впустила. У матері та ОСОБА_11 виник конфлікт так як останній вимагав, щоб мати надала йому 200 гривень. Коли вони з матір`ю залишилися в квартирі, то він їй розповів, що у нього викрали сумку, документи та мобільний телефон, а також що його побили. Мати зателефонувала до поліції, але коли приїхала поліція ОСОБА_11 вже не було. Через деякий час працівники поліції повернули йому всі викрадені в нього речі. Претензій він до ОСОБА_11 не має, так як він йому все пробачив.

Поясненнями свідка ОСОБА_16 яка підтвердила суду, що чи то в серпні чи у вересні 2020 року, точну дату вона не пам`ятає, під балконом її квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 відбувалася бійка. Коли вона вийшла на балкон то побачила, що два чоловіка один менший на зріст, який за рухами та поведінкою схожий на обвинуваченого ОСОБА_11 , а інший більший - б`ють чоловіка який лежав на землі. Обличчя чоловіків вона не розгледіла так як на вулиці було темно. Також там знаходилися жінка та хлопчик підліток. Чоловік який був менший на зріст вів себе агресивно, наносив удари тому чоловіку, що лежав на землі, викрикував нецензурні слова, інший чоловік стояв збоку. Жінка намагалася підняти чоловіка, який лежав на землі. З розмов вона зрозуміла, що у чоловіка, який лежав на землі забрали мобільний телефон, але хто це зробив їй не відомо. Про викрадення телефону говорила жінка, яка знаходилася на місці події.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що в неї є син ОСОБА_2 , який в серпні 2020 року їй розповів, що вони зі ОСОБА_10 вночі зустріли ОСОБА_6 , якому ОСОБА_7 вирішив нагадати про його борг. Також син говорив, що ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_3 і у останнього випав мобільний телефон, який він підібрав та в подальшому із ОСОБА_10 заклали до ломбарду. Після того як їй стало відомо про те в який ломбард син заклав телефон вона його відразу ж викупила та передала працівникам поліції для подальшого повернення потерпілому.

Показами неповнолітнього свідка ОСОБА_18 , який підтвердив суду, що з 2 на 3 серпня 2020 року він разом з батьками поверталися вночі додому. Коли вони були поряд із салоном краси «Графіт» ОСОБА_7 вдарив його батька ОСОБА_6 в потилицю від чого останній упав. Все це відбувалося після 24 години. ОСОБА_19 вів себе агресивно, кричав на його матір, та наносив удари ногами його батьку який лежав на землі. ОСОБА_2 також один раз вдарив кулаком його батька в живіт, та дістав у нього з карману штанів мобільний телефон. Він особисто прохав повернути телефон батьку, але вони на його прохання ніяк не реагували. Коли ОСОБА_19 і ОСОБА_2 пішли, вони з матір`ю підняли батька та відвели додому.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснила, що у вересні 2020 року, коли на вулиці вже було темно у вікно її квартири, яка знаходиться на першому поверсі, постукав її син ОСОБА_5 і вона пішла відкривати йому двері. Вона відкрила двері під`їзду, та сказала сину, щоб він заходив. В той час як вони заходили в квартиру, то до її квартири намагався зайти незнайомий чоловік, але вона його не впустила, тоді даний чоловік став кричати про якісь 200 гривень. На запитання до сина , що це за 200 гривень, останній пояснив, що у нього ніяких боргів немає. Крім того син їй повідомив що у нього даний чоловік викрав сумку, водійське посвідчення та мобільний телефон, у зв`язку з чим вони зателефонували до поліції. У ході розслідування сину повернули спочатку сумку з документами, а потім знайшли в ломбарді і мобільний телефон, який також повернули.

Показами свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила в судовому засіданні, що вона з колишнім чоловіком та неповнолітнім сином 03 серпня 2020 року ішли додому, коли вони повернули з вул.Шахтарської Слави на вул.Кобзаря , ОСОБА_7 ззаду вдарив по голові її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який від удару впав на землю. У той час як вона розмовляла зі ОСОБА_10 , та з`ясовувала у останнього підстави для такої поведінки, то ОСОБА_2 з карману ОСОБА_3 витягнув мобільний телефон. Вважає, що в той час як ОСОБА_2 витягував з карману її колишнього чоловіка мобільний телефон він розумів, що його діє є для неї очевидними. ЇЇ неповнолітній син прохав, щоб повернули мобільний телефон. Коли вона повідомила обвинуваченим, що вона зараз викличе працівників поліції, останні стали втікати в сторону універмагу.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердив, що в вересні 2020 року, точну дату він не пам`ятає, він вийшов на вулицю прогулятися, так як був вихідним. На вулиці вже було темна пора доби. Він зустрів ОСОБА_1 , який запропонував йому випити пива і вони разом пішли до БК. Потім він відійшов в туалет, коли повернувся, то там вже був ОСОБА_5 , ОСОБА_1 і дві баклажки пива. У парку вони випили по декілька ковтків пива і між ОСОБА_19 та ОСОБА_5 виник конфлікт в ході якого ОСОБА_7 говорив, щоб ОСОБА_5 повернув йому 200 гривень и дав останньому два ляпаса. Потім вони пішли до якогось будинку, де ОСОБА_5 зі ОСОБА_1 зайшли до під`їзду. Пізніше з будинку вийшов ОСОБА_7 у якого в руках була сумка ОСОБА_5 . Сумку ОСОБА_7 передав йому на зберігання та попрохав закласти до ломбарду мобільний телефон. Своє прохання ОСОБА_7 обґрунтував тим, що у нього відсутні документи. До ломбарду вони пішли разом та він заклав телефон на своє ім`я за 300 гривень. Що зробили з грошима він не пам`ятає, так як був у стані алкогольного сп`яніння. У ході досудового розслідування він викупив закладений телефон та видав його поліції.

Крім того вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, а саме: протоколом огляду документів на телефон від 03 серпня 2020 року відповідно до якого ОСОБА_3 надав слідчому документи на придбання мобільного телефону марки Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який він придбав за 3999 гривень 13 березня 2019 року, а саме чек та коробку з-під телефону ( Т-1 а.крим.пров.195-198); протоколом огляду мобільного телефону від 03 серпня 2020 року , яким підтверджено, що ОСОБА_17 добровільно видала працівникам поліції мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 темно-синього кольору, який вона викупила у відділенні Економ ломбарду по вул.Шкільній, 27 в м.Першотравенську 03 серпня 2020 року, коли дізналася, що даний телефон до ломбарду заклав її син ОСОБА_2 (Т-1, а.крим.пров.204-207); протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2020 року, якими підтверджено, що ОСОБА_3 впізнав у ОСОБА_2 особу, яка нанесла йому удар у живіт (Т-1, а.крим.пров.213-214); протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2020 року, відповідно до яких ОСОБА_4 впізнала у ОСОБА_2 особу, яка наносила тілесні ушкодження ОСОБА_3 та викрала мобільний телефон останнього (Т-1, а.крим.пров.215-216); протоколом огляду від 04 серпня 2020 року та договором № 10.7425 від 03 серпня 2020 року, який укладено між Повним товариством «Економ ломбард «Добродькін О.М. та компанія» і ОСОБА_2 , яким підтверджено, що 03 серпня 2020 року ОСОБА_2 заклав до ломбарду по вул.Шкільній,27 в м.Першотравенську мобільний телефон Nokia ТА-1104, НОМЕР_1 за 1020 гривень ( Т-1, а.крим.пров.217-220); протоколом огляду оптичного CD-R диску від 03 серпня 2020 року та самим відеозаписом з камер відеоспостереження м.Першотравенська, який було переглянуто в ході судового провадження, та яким підтверджено, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_2 03 серпня 2020 року в 00 годин 20 хвилин знаходилися в районі перехрестя вул.Шахтарської Слави та вул.Кобзаря також в цей час в цьому ж районі перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_18 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли вул. Кобзаря до Алеї Слави та зупинилися на тротуарі, в той час як ОСОБА_9 звернути на вул.Кобзаря та пішли у напрямку будинку АДРЕСА_3 . У цей час ОСОБА_2 знову перетнув вул. Кобзаря та пішов за ОСОБА_3. ОСОБА_1 продовжив рух по Алеї Слави та перетнув вул. Кобзаря через незначний проміжок часу. У 00 годин 25 хвилин 03 серпня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знову перейшли дорогу та стали рухатися у бік центральної міської площі по вул.Шахтарської Слави (Т-1 а.крим.пров.210-211); висновком експерта від №166 від 10 серпня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми скронево-тім`яної області та саден волосистої частини голови, які утворилися від дії тупих твердих предметів (предмету), що діяли за ударним механізмом та по дотичній з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно п.2.3.2.б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень) Наказ №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 р. Враховуючи морфологічні ознаки виявлених ушкоджень, давність їх утворення може відповідати терміну в ніч з 02 на 03 серпня 2020 року. Враховуючи кількість та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень малоймовірно їх спричинення при падінні з висоти власного зросту (Т-1, а.крим.пров.223-224); висновком експерта №19/104-17/2/12.1/381 від 18 серпня 2020 року,відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки Nokia 3.1 Plus, на час вчинення злочину, а саме на 03 серпня 2020 року, могла складати 2611 гривень 11 копійок (Т-1, а.крим.пров.227-229); заявою ОСОБА_13 від 07 вересня 2020 року, якою підтверджено, що він 07 вересня 2020 року добровільно видав працівникам поліції договір з ломбарду № 10.8869 , сумку коричневого кольору, гаманець чорного кольору та водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_5 (Т-1, а.крим.пров.247); договором №10.8869 від 06 вересня 2020 року, укладеним між ПТ «Економ ломбард « Добродькін О.М. та компанія» і ОСОБА_13 , відповідно до якого, останній заклав до ломбарду телефон «Meizu» C9, НОМЕР_3 за 700 гривень (Т-1, а.крим.пров.237); протоколом огляду від 11 вересня 2020 року згідно до якого ОСОБА_13 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Meizu» C9, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , чорного кольору (Т-1 а.крим.пров.248-250, Т-2, а.крим.пров.1-3);протоколом огляду документів на телефон від 16 вересня 2020 року, яким підтверджено, що ОСОБА_5 надав слідчому документи на придбання мобільного телефону марки «Meizu» C9, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , який він придбав за 2275 гривень 30 квітня 2019 року, а саме чек, коробку з-під телефону та гарантійний талон (Т-2, а.крим.пров.9-14);висновком експерта №214/37 від 10 вересня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми правої виличної ділянки, саден верхньої губи, саден лівого ліктьового суглобу, які утворилися по ударному механізму від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі) з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області. Дані тілесні ушкодження утворилися 06 вересня 2020 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_5 було спричинено не менше трьох травматичних дій (т-2 а.крим.пров.17-18); висновком експерта №19/104-17/2/12.1/408 відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Meizu» модель C9, на час вчинення злочину, а саме на 06 вересня 2020 року, могла складати 1218 гривень 39 копійок (Т-2, а.крим.пров.17-18); протоколом проведення слідчого експерименту від 14 серпня 2020 року за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_18 в ході якого свідки підтвердили, що відкрите викрадення мобільного телефону належного ОСОБА_3 03 серпня 2020 року скоїли ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , а також на місці скоєння злочину показали механізм відкритого викрадення майна (Т-2, а.крим.пров.23-28).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду має бути законним і обгрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Згідно ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У відповідності до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема за порушення права особи на захист.

Тому беручи до уваги вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що протоколи пред`явлення особи для впізнання від 03 серпня 2020 року відповідно до яких потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 впізнали ОСОБА_1 , як особу яка спільно з іншою особою чоловічої статі здійснила відкрите викрадення майна ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства та копії відеозаписів вказаних впізнань слід визнати недопустимими доказами, оскільки в ході даної процесуальної дії особа яку впізнавали - ОСОБА_1 знаходився у кайданках, що фактично порушило його право на захист та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а тому зазначені вище докази не відповідають критеріям допустимості доказів, визначених в ст. 86 КПК України.

Частиною першою ст.237 КПК України визначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводять слідчий, прокурор.

Відповідно до ч.4 ст.99 КПК України дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Таким чином, приписи зазначених норм свідчать про те, що огляд речей та документів проводять виключно слідчий та/або прокурор, крім того, як оригінал документа визнаються судом копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, у разі виготовлення цих копій слідчим, прокурором із залученням спеціаліста.

Як вбачається з протоколів огляду дисків з відеозаписами з камер відеоспостереження в приміщенні ПТ «Економ ломбард « Добродькін О.М. та компанія» за 03 серпня 2020 року та за 06 вересня 2020 року від 03 серпня 2020 року (Т-1 а.крим.пров.200-202) та від 14 вересня 2020 року (Т-2 а.крим.пров.7) відповідно, а також оптичного диску від 19 серпня 2020 року (Т-1 а.крим.пров. 230-232), огляди відеозаписів були проведені слідчими Трифоновим Є.С. та Штирхуновою А.Д. без залучення спеціаліста. Крім того, з відеозаписів вбачається, що вони виготовлені шляхом проведення відеозйомки з монітору комп`ютера, що протирічить вимогам ч.4 ст.99 КПК України, тому не є оригіналом документу. Відтак, вказані вище документи складені з порушеннями приписів ч.1 ст.237 та ч.4 ст.99 КПК України, тому на підставі п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд визнає їх недопустимими доказами.

Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст.94 КПК з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих, вчиненого повторно.

При прийнятті такого рішення суд виходить з того, що відповідно до пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_3 03 серпня 2020 року коли вони ішли від магазина КАПО додому та зустріли ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_1 спілкувався з ОСОБА_3 та прохав закурити. У ході судового розгляду було встановлено, та не заперечувалося учасниками кримінального провадження, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знають один одного. Пізніше 03 серпня 2020 року саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили відкрите викрадення мобільного телефону належного ОСОБА_3 із застосуванням до останнього фізичного насильства. Наявність у обвинувачених попередньої змови, підтверджується, відеозаписом з камери спостереження, яка встановлена на будинку АДРЕСА_6 , відповідно до якого обвинувачені 03 серпня в 00 годин 19 хвилин рухалися по вул.Шахтарської Слави у напрямку вул.Кобзаря. Коли вони перейшли проїзджу частину вул.Кобзаря, зупинилися на тротуарі, та побачили, як ОСОБА_9 , які рухалися позаду них, звернули на вул. Кобзаря , але не переходили проїзджу частину вулиці. Обвинувачені декілька секунд стояли і дивилися у бік ОСОБА_3, потім ОСОБА_2 знову пересік проїзджу частину вуд.Кобзаря (перейшов на бік вулиці по якій ішли ОСОБА_9 ), у той час як ОСОБА_1 пішов по вул. Кобзаря, паралельно руху ОСОБА_9 , та пересік проїзджу частину через деякий час. Крім того про наявність попередньої змови між обвинуваченими свідчать їх дії які були послідовними, а саме ОСОБА_1 першим наніс удар ОСОБА_3 в потилицю, від якого останній впав (наявність тілесних ушкоджень в скронево-тім`яній та волосистій частині голови підтверджено висновком експерта №166 від 10 серпня 2020 року). Після того як потерпілий впав ОСОБА_2 витягнув з карману ОСОБА_3 мобільний телефон, на що вказують свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_18 , дії ОСОБА_2 були очевидними як для свідків так і для обвинуваченого ОСОБА_1 . У подальшому обвинувачені разом пішли з місця скоєння злочину та заклали до ломбарду викрадений мобільний телефон на ім`я ОСОБА_2 , а гроші частково витратили на придбання продуктів харчування та алкогольні напої, а також за частину виручених грошей ОСОБА_2 викупив з ломбарду належний йому телефон. Обвинувачений ОСОБА_2 в ході судового розгляду підтвердив, що він разом зі ОСОБА_1 зверталися до ломбарду, і разом витрачали отримані кошти, а також на місці події разом оглядали мобільний телефон на предмет його цілісності.

Розглядаючи обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України 06 вересня 2020 року, суд враховує те, що потерпілий ОСОБА_5 , який також був особисто знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1 до подій 06.09.2020 року та не мав з останнім неприязних відносин, прямо зазначає, що саме ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження (бив його), а в подальшому відкрито викрав у нього чоловічу сумку з гаманцем, водійським посвідченням та мобільним телефоном. Свідок ОСОБА_13 також підтвердив суду, що саме ОСОБА_1 передав йому сумку з речами ОСОБА_5 та попрохав його закласти до ломбарду викрадений мобільний телефон.

Розглядаючи кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні злочинів останнього, суд враховує покази ОСОБА_1 про те, що і ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , зі слів обвинуваченого заборгували йому гроші. Обвинувачений у судовому засіданні пояснював, що він не працює, має хронічне захворювання підшлункової залози, а тому має фінансові проблеми, в той час як потерпілі працюють та мають стабільні доходи, тому він згадав про їх колишні борги та вирішив, що вони їх повинні сплатили.

Потерпілий ОСОБА_5 у ході судового розгляду беззаперечно зазначав, що відносно нього було скоєно злочин 06 вересня 2020 року саме ОСОБА_1 , що також підтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_22 .

Потерпілий ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_18 також зазначили, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України було вчинено сумісно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та дії обвинувачених при його скоєнні були, на їх думку, узгодженими між ними. Підстав для надання неправдивих свідчень потерпілими та свідками відносно обвинувачених в ході судового розгляду не встановлено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України знайшла своє повне підтвердження під час безпосереднього судового розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України, за обставин, встановлених судом.

Невизнання ОСОБА_1 вини в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України суд розцінює, як лінію захисту обвинуваченого, викликану бажанням останнього уникнути покарання.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого: неодружений, не працює, не є особою з інвалідністю, має захворювання підшлункової залози у зв`язку з чим перебуває на диспансерному обліку, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий. Також при призначенні покарання суд враховує, що злочин 06.09.2020 року ОСОБА_1 скоїв під час дії відносно нього міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, яка була обрана відносно нього слідчим суддею Першотравенського міського суду Дніпропетровської області 05 серпня 2020 року. Обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання, в ході судового розгляду не встановлені.

При таких умовах суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого: неодружений, непрацює, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, в силу ст.89 КК України не судимий. Обставин, які обтяжують покарання - судом не встановлено, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, відшкодування завданих збитків.

З урахуванням вище перелічених обставин та особи обвинуваченого, а також маючи за мету його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів, виховання дотримання та поваги до закону, виходячи із завдань, поставлених перед кримінальним законом на реалізацію принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання суд вважає за можливе обрати йому покарання в межах санкції частини 2 статті 186 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України.

У відповідність до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

По даному кримінальному провадженню в ході досудового розслідування було проведено судово-товарознавчі експертизи, які оформлені висновками експертів №19/10-17/2/12.1/381 від 18 серпня 2020 року та №19/104-17/2/12.1/408 від 10 вересня 2020 року. Витрати на залучення експертів документально підтверджені та складають 1307 гривень 60 копійок. За таких умов суд вважає за необхідне стягнути з на користь держав судові витрати на залучення експертів з ОСОБА_2 в сумі 326 грн.90 коп. та зі ОСОБА_1 - 980 грн.70 коп.

Речові докази по справі: документи на мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , відеозапис з відеокамери ломбарду, який розташований по АДРЕСА_7 за 03 серпня 2020 року, відеозапис з відеокамери, яка встановлена на будинку АДРЕСА_6 за 03 серпня 2020 року, договір №10.7425 від 03 серпня 2020 року, укладений між ПТ «Економ ломбард «Добродькін О.М. та компанія» та ОСОБА_2 та закриття договору №10.7425, договір №10.8869 від 06 вересня 2020 року, укладений між ПТ «Економ ломбард «Добродькін О.М. та компанія» та ОСОБА_13 , відеозапис з камер, які знаходяться в приміщенні ломбарду ПТ « Економ ломбард « Добродькін О.М. та компанія», який розташований по вул.Шкільній,27 в м.Першотравенську Дніпропетровської області за 06 вересня 2020 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_3 - залишити за належністю; чоловічу сумку коричневого кольору гаманець чорного кольору, водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_5 , мобільний телефон «Meizu» C9, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , коробку з-під мобільного телефону «Meizu» C9 синього кольору, товарний чек та гарантійний талон передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити за належністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371,373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 326 (триста двадцять шість) гривень 90 копійок.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 не обиралася.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін, тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 00 годин 50 хвилин 07 вересня 2020 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час його затримання з 03 години 15 хвилин 03 серпня 2020 року по 16 годину 45 хвилин 05 серпня 2020 року.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази по справі: документи на мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , відеозапис з відеокамери ломбарду, який розташований по АДРЕСА_7 за 03 серпня 2020 року, відеозапис з відеокамери, яка встановлена на будинку АДРЕСА_6 за 03 серпня 2020 року, договір №10.7425 від 03 серпня 2020 року, укладений між ПТ «Економ ломбард «Добродькін О.М. та компанія» та ОСОБА_2 та закриття договору №10.7425, договір №10.8869 від 06 вересня 2020 року, укладений між ПТ «Економ ломбард «Добродькін О.М. та компанія» та ОСОБА_13 , відеозапис з камер, які знаходяться в приміщенні ломбарду ПТ « Економ ломбард « Добродькін О.М. та компанія», який розташований по вул.Шкільній,27 в м.Першотравенську Дніпропетровської області за 06 вересня 2020 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_3 - залишити за належністю; чоловічу сумку коричневого кольору гаманець чорного кольору, водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_5 , мобільний телефон «Meizu» C9, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , коробку з-під мобільного телефону «Meizu» C9 синього кольору, товарний чек та гарантійний талон, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити за належністю

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

СУДДЯ С.С. Кривошея