Рішення № 98364749, 12.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1780/2113 год.30 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представника позивача - Мельничука Д.М.,

представника відповідача - Хамідової Е.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманого посадового окладу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду із адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач) , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати, а саме посадового окладу;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч.3 ст.81 ЗУ "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 04.06.2020 р. у сумі 997104,00 грн.

Ухвалою від 11.05.2021 року відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 04.06.2021 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.06.2021року закрите підготовче провадження у справі, розгляд справи призначений на 12.07.2021р.

У судовому засіданні 12.07.2021р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положеннями ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” щодо заробітної плати прокурора та її складових та Законів України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” - “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, зазначає, що з 25.09.2019 абз.1 ч. 3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” визначено посадовий оклад прокурора окружної прокуратури у вигляді 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пункт 1 частини 4 статті 81 зазначеного Закону передбачає, що посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури 1,2, у зв`язку з чим, посадовий оклад позивача мав становити: з 01.07.2015 по 04.06.2020р. 1156234,0грн. Позивач стверджує, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним положення зазначеного пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно позивач вважає необґрунтованим визначення відповідачем розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 та вважає, що за час перебування на посаді в органах прокуратури він недоотримав за період з 01.07.2015 по 04.06.2020, по день звільнення, заробітної плати у вигляді посадового окладу у сумі 997104,0 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що до 14.12.2015 порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст.49 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ (1991 року), за змістом якої, розмір посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що є складовими заробітної плати прокурорів, затверджувався Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури та визначено розміри посадових окладів прокурорів. З набранням чинності 15.07.2015 Законом № 1697, втратив чинність Закон України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ 1991 року, крім ч. 1 ст. 49, яка втратила чинність з 15.12.2015 (п. 3 розд. XII “Прикінцеві положення”). Законом № 1697 визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 Закону № 1697 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. Разом з тим, у період з 15.12.2015 по 29.12.2020 норми ст. 81 Закону № 1697 застосуванню не підлягали. Застосовуючи положення ст. 13 Закону України “Про оплату праці” щодо оплати праці працівників установ і організацій та ч. 9 ст. 81 Закону № 1697 представник відповідача зазначає, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з відповідним застосуванням положень Законів України “Про державний бюджет України” на відповідний рік. Також, представник відповідача зазначив, що Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 було доповнено розділ VI “Прикінцеві і перехідні положення” Бюджетного кодексу України пунктом 26 відповідно до якого, зокрема, норми ст. 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На час виникнення спірних відносин вищезазначені нормативно - правові акти неконституційними не визнавались, були чинними та підлягали обов`язковому виконанню, заробітна плата позивачу нараховувалась і виплачувалась згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 зі змінами та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.07.2017. Представник відповідача погоджується із наявністю рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та зауважує, що ч.2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, аналогічне положення закріплено у ст. 91 Закону України “Про Конституційний Суд України”, відповідно, за загальним правилом, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням. У відзиві, посилаючись на позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27.10.2020 у справі № 826/18228/16, від 04.06.2020 у справі № 818/45/16, від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 23.01.2019 у справі № 820/2462/17, зазначає, що на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 не впливає, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, у період з 26.03.2020 по 04.06.2020 заробітна плата нараховувалась і виплачувалась також відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 505 з огляду на вимоги п. 3 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, який набрав чинності 25.09.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову із підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 із жовтня 2002 року працював на різних посадах в органах прокуратури.

Наказом прокурора Херсонської області від 02.06.2020р. № 253к позивач звільнений із займаної посади прокурора відділу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” з 04.06.2020р.

Позивач стверджує, що він недоотримав належну йому заробітну плату у зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

14.10.2014 було прийнято Закон України №1697-VII “Про прокуратуру” (далі-Закон №1697-VII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці (ч. 2 ст. 81 Закону №1697-VII.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора регіональної прокуратури - 1,2 (п.1 ) ч. 4 ст. 81 Закону №1697-VII).

Таким чином, починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 13 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі-Закон №108) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що кореспондується із положеннями ст.ст. 89 і 90 вказаного Закону №1697-VII, відповідно, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Та, зокрема, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України від 14 жовтня 2014 року “Про прокуратуру” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України “Про прокуратуру” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Бюджетним кодексом та Законом України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”, як спеціальними законами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” (далі – постанова КМУ №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці (пункти 6 постанови КМУ №505).

Відповідно до постанови КМУ № 505, додатку № 5 Схеми посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах із районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур (в редакції від 15.12.2015) посадовий оклад районної прокуратури складав 2048 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” (далі – постанова КМУ №657), а саме пунктом 3 додатки 1, 2 і 7 до постанови викладено в такій редакції, зокрема, відповідно до Додатку 7 Схеми посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур визначено посадовий оклад до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 для прокурора прокуратури у розмірі 5660 грн. Таким чином, з 30.08.2017 посадовий оклад прокурора прокуратури визначено у розмірі 5660 грн.

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про прокуратуру” (в редакції від 14.10.2014) доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Відповідні дії не були вчинені Кабінетом Міністрів України.

Суд відмічає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України “Про прокуратуру”, що узгоджується із постановами Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 0640/3667/18 (провадження № К/9901/1780/19 та від 07.05.2020 по справі № 802/1179/16-а (адміністративне провадження № К/9901/9971/18).

Вищенаведені правові норми, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались. Таким чином, у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України “Про прокуратуру” щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінетом Міністрів України №505, №657 з дотриманням Закону № 79-VIII, а не статтею 81 цього Закону.

В даній справі спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 15.12.2015 по 29.12.2020.

Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що він має право на перерахунок посадового окладу за період 01.07.2015 по 25.03.2020, включно, відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” у зв`язку із наявністю рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Законом України “Про Конституційний Суд України” № 2136-VIII від 13.07.2017 (далі - Закон № 2136-VII) передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст. 91 Закону № 2136-VII).

Згідно із ст. 97 Закону № 2136-VII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020 та відповідно, саме з цього часу положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосуванню відповідачем не підлягають.

Суд приходить до висновку, що зазначене рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не впливає на спірні правовідносини до 26.03.2020, оскільки виникли до його прийняття, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, що кореспондується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 по справі №826/18228/16, від 23.01.2019 по справі №820/2462/17, від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 04.06.2020 у справі №818/45/16.

Суд звертає увагу позивача, що зазначене рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення даного рішення, у зв`язку з чим, на час виникнення спірних правовідносин, а саме в період з 01.07.2015 по 25.03.2020, положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

Відтак, з зазначених вище підстав позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після прийняття рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 26.03.2020 по 04.06.2020, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, згідно з ч. ч. 3 та 4 ст. 81 Закону №1697-VII (в редакції від 20.03.2020) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Законом України від 19.09.2019 №113-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у ч. 1 ст. 7 Закону №1697-VІІ слова “регіональні” та “місцеві” замінено відповідно на “обласні” та “окружні”. Статтею 15 Закону №1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до Закону № 113-IX частини третю - п`яту ст. 81 Закону “Про прокуратуру” викладено в іншій редакції та, зокрема, встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, відповідно, прокурора обласної прокуратури - 1,2. Відповідно, з 25.09.2019 Законом № 113-IX визначено розмір посадового окладу працівника прокуратури в ст. 81 Закону №1697-VII.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанова КМУ №505 від 31.05.2012.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021 відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №40. Позивача було звільнено з посади та з органів прокуратури з 04.06.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, яким визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 27.03.2020, у зв`язку з чим, суд вважає, що прокуратурою були допущені порушення ст. 43 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, ст. 81 Закону №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Суд приходить до висновку про спростування доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вищевказаними положеннями норами чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Разом із тим, суд не погоджується із позицією позивача щодо наявності бездіяльності прокуратури у не виплаті йому частини недоотриманої заробітної плати у вигляді посадового окладу, оскільки вона не підтверджена належними та допустимими доказами, що спростовується вище встановленими обставинами.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що відповідачем по справі нараховувалась та виплачувалась позивачу заробітна плата, а саме посадовий оклад, відповідно до норм діючого законодавства, що діяло, зокрема, в періоді з 01.07.2015 по 26.03.2020, та судом визнано, що розмір посадового окладу був належним чином визначений та застосований прокуратурою, з дотриманням Закону України “Про прокуратуру”, Закону України “Про оплату праці”, відповідно до постанов КМУ №505 та 657, згідно положень Бюджетного кодексу України та Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік, дії суб`єкта владних повноважень є правомірними.

Щодо періоду з 27.03.2020 по 04.06.2020, по день звільнення позивача зі служби, суд вважає, що прокуратурою були вчинені відповідні дії щодо нарахування заробітної плати позивача, факт такого нарахування позивач не оспорює та визнає, але, як встановлено судом, таке нарахування не було здійснено в належному розмірі посадового окладу, визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”, що свідчить про протиправність саме дій відповідача, а не вчинення бездіяльності та є підставою для відмови в задоволенні даної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Виходячи з вище встановлених обставин, відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати у вигляді посадового окладу відповідно постанови КМУ № 505 з огляду на вимоги п. 3 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ у періоді з 27.03.2020 по 04.06.2020, включно.

Разом із тим суд не погоджується із обраним позивачем способом захисту порушеного права шляхом стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати, оскільки обрахунок суми має проводити роботодавець із урахуванням кількості відпрацьованих днів . Так позивач у своїх обрахунках не врахував періоди тимчасової непрацездатності позивача та не навів суду обґрунтованих розрахунків суми стягнення.

Відтак суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27.03.2020 по 04.06.2020, включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов частково.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-80, 90, 194, 241, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Херсонської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”, за період з 27.03.2020 по 04.06.2020.

Зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру (73000, вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, код ЄДРПОУ 04851120) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 27.03.2020 по 04.06.2020, включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 липня 2021 р.

Суддя Г.М. Морська

кат. 106030000