Рішення № 98364562, 05.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 липня 2021 року № 520/6383/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білової О.В.,

за участі секретаря судового засіданні – Гриньків В.О.,

за участі представників: позивача – Ніколаєва В.І., відповідача – Минко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови рішенням №71 84-1 від 29 січня 2020 року в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років 1 місяць відповідно до статті 55 Закону України України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованому АДРЕСА_2 , потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС, проживаючому та працюючому в зоні добровільного відселення у період з 26.04.1986 року по 26.06.1990 року, посвідчення категорії 3, з 23.12.2020 року;

зобов`язавши Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років 1 місяць відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та здійснення нарахування та виплату пенсії, починаючи з 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованому АДРЕСА_2 , потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС, проживаючому та працюючому в зоні добровільного відселення у період з 26.04.1986 року по 26.06.1990 року, посвідчення потерпілого ЧАЕС категорії 3, з 23.12.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проживав з 26.04.1986 по 13.01.1989 в с. Любахи Володимирецького району Рівненської області, а з 13.01.1989 року по 26.06.1990 в смт. Володимирець Рівненської області, яке віднесене до зони посиленого радіологічного контролю, але постійно вказаний термін працював в населених пунктах району, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 року по 26.06.1990 року, 4 роки 2 місяці, що підтверджується відповідним посвідченням (категорія 3), записами в трудовій книжці, архівними довідками, направленням на добровільне відселення №1364, виданим Рівненським облвиконкомом 20 червня 1990 року, адресним листком прибуття від 07.10.1990 року, паспортом. Позивач 23.12.2020 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком зі скороченням пенсійного віку як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС. Проте відповідачем відмовлено в призначенні пенсії позивачу, оскільки період проживання на території гарантованого добровільного відселення становить менше 3-х років, а в зоні посиленого радіологічного контролю - менше 4-х років. Позивач вважає вказане рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому в обґрунтування заперечень на позов зазначив, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Тобто, обов`язкового умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХП є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року. З наданих Позивачем документів вбачається, що згідно з довідкою Володимирецької райдержадміністрації від 03.11.2016 року за №68 період проживання на території зони гарантованого добровільного відселення у с.Любахи Володимирецького району Рівненської області з 01.01.1986 року по 13.01.1989 року становить менше 3 років, а саме: 2 роки 8 місяців 17 днів. Згідно з довідкою Володимирецької селищної ради від 121.07.2016 року за №5120 за період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю в смт. Володимирець Володимирецького району Рівненської області з 30.01.1989 року по 20.09.1990 року становить менше 4 років. Відтак, вказаними документами не підтверджуються обов`язкові умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Позивач не погодився з відзивом та направив до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не враховано, що при видачі посвідчення позивачу комісією встановлювалися всі обставини та досліджувалися всі документи, необхідні для встановлення відповідного статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія).

Протокольною ухвалою судді від 07.06.2021 здійснено перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні із заміною судового засідання на підготовче, вирішено судове засідання 07.06.2021 вважати підготовчим.

В підготовчому засіданні 05.07.2021 за наявності письмової згоди обох сторін на розгляд справи по суті протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та вирішено розпочати розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання на підставі ч. 7 ст. 180 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ніколаєв В.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що сумарний строк проживання на вказаних територіях є більшим за 4 роки, а відтак дає право на зменшення пенсійного віку на 3 роки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з тих підстав, що законом визначено окремі підстави для зниження пенсійного віку у разі проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та зоні посиленого радіоекологічного контролю, які на думку пенсійного органу не мають сумуватися. Відтак, позивачем не підтверджено обов`язкові умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням особи, яка постійно працювала чи працює або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (Категорія 3) серії НОМЕР_3 , виданим Харківською облдержадміністрацією 12.04.1993 року.

Позивач проживав з 26.04.1986 по 13.01.1989 в с. Любахи Володимирецького району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а з 13.01.1989 по 26.06.1990 - в смт. Володимирець Рівненської області, яке віднесене до зони посиленого радіологічного контролю, що загалом з 26.04.1986 по 26.06.1990 складає 4 роки 2 місяці, що підтверджується архівними довідками, зокрема, виконкому Любахівської сільської ради № 1221 від 26.10.2016 (а.с.15-17, 20-24), відповідним посвідченням (категорія 3) (а.с. 38), записами в трудовій книжці (а.с. 33-36), наказами (а.с. 18-19, 25-31), направленням на добровільне відселення №1364, виданим Рівненським облвиконкомом 20 червня 1990 року (а.с. 13), адресним листком прибуття від 07.10.1990 (а.с. 12), паспортом (а.с. 39-40).

23.12.2020 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача з проханням призначити йому пенсію за віком зі скороченням пенсійного віку - як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Рішенням відповідача №7184-1 від 29.12.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки вимоги ст. 55 вказаного Закону щодо позивача не виконані.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що період проживання на території гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, а в зоні посиленого радіологічного контролю - менше 4 років.

При цьому рішенням відповідача підтверджено загальний трудовий стаж позивача 41 рік 04 місяці 06 днів.

Позивач не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Питання пенсійного забезпечення осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ХІІ).

Згідно зі статтею ст. 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення. самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Статтею 55 вказаного Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років Згідно з приписами статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку 59 років, проживав з 26.04.1986 по 13.01.1989 в с. Любахи Володимирецького району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а з 13.01.1989 по 26.06.1990 - в смт. Володимирець Рівненської області, яке віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.

Вказані обставини проживання позивача у вказаних зонах як у прийнятому рішенні, що є предметом спору, так і представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалися.

Предметом спору в даній справі є порядок застосування абзаців 5,6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Зокрема, відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого рішення посилається на те, що строки проживання (роботи) відповідно до абз. 5 та абз. 6 мають враховуватися для зменшення пенсійного віку окремо, тому 2 роки 8 місяців 17 днів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не можуть додаватися до строку проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, в якій позивач проживав менше 4 років.

Суд не погоджується з вказаним підходом до застосування вказаної норми, вважає його занадто формальним та таким, що не враховує мети запровадженої законодавцем пільги для призначення пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, у вигляді зниження пенсійного віку.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції станом на 27.02.1991) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов`язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров`я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період;

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 0,2 до 1,0 Кі/км2, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини не повинна перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період.

Відповідно до ст. 4 вказаного закону радіоактивно забруднені землі - це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності. До зазначених у цій статті земель належать території, вказані в пунктах 3 і 4 статті 2 цього Закону.

Відтак, як зона гарантованого добровільного відселення, так і зона посиленого радіологічного контролю віднесені до категорії радіоактивно забруднених земель, на яких здійснюється негативний вплив на здоров`я людини, який відрізняється тільки рівнем такого впливу.

При цьому такий негативний вплив у зоні гарантованого добровільного відселення є сильнішим за вплив забруднення на здоров`я людей у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно, пільги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюються саме у зв`язку з зазнаним впливом на здоров`я особи радіологічним забрудненням територій, на яких проживали або працювали відповідні особи.

Відтак, проживаючи на території зони гарантованого добровільного відселення протягом 2 років 8 місяців 17 днів, позивач зазнавав більш значного впливу радіологічного забруднення, ніж в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відтак, час проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення повинен враховуватися до часу проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дає право на призначення пенсії за віком зі зменшенням віку відповідно до абз. 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Неврахування відповідачем часу проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до часу проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю суперечить меті законодавчо встановлених пільг, визначених пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ, та значно звужує права позивача як особи, що постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи.

Відтак, зазначаючи про непідтвердження позивачем обставин проживання протягом 4-х років у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідач припустився надмірного формалізму, не врахував мети законодавчого встановлення пільги при призначенні пенсій особам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Крім того, відповідно до посвідчення (зразка, затвердженого Постановою КМ УРСР від 18.06.1991 № 44) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія) - позивач - має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" (796-12) для осіб, які постійно працюють чи працювали, або проживають чи проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (щільність забруднення ґрунту цезієм-137 від 5 Кі/кв. км і вище).

Згідно п. 2,4 ч. 1 ст.11 Закону України № 796-ХІІ (в редакції станом на дату видачі позивачу посвідчення) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;.

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідачем при розгляді заяви позивача не враховано, що при прийнятті рішення комісією про надання статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлювалися всі обставини та досліджувалися всі документи, необхідні для встановлення відповідного статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія), та позивачу надано статус потерпілого від катастрофи на ЧАЕС.

З урахуванням обставин справи, судом встановлено, що строк проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення повинен додаватися та враховуватися до часу проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а відтак становить більше 4-х років, необхідних для користування пільгою, з огляду на що у позивача наявне право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на три роки відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Судом встановлено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії від 23.12.2020 позивачу виповнилося 59 років. Загальний пенсійний вік для чоловіків становить 60 років. Відповідачем підтверджено загальний трудовий стаж позивача 41 рік 04 місяці 06 днів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону № 796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Позивач не підпадає під вказані вище виключення з загального правила щодо призначення пенсії з моменту звернення особи, з огляду на що суд дійшов висновку, що пенсія позивачу підлягає призначенню з дати звернення позивача до пенсійного органу, а саме з 23.12.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача половини судового збору, сплаченого позивачем.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області №7184-1 від 29 січня 2020 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити з 23.12.2020 ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 липня 2021 року.

Суддя Білова О.В.