Ухвала суду № 98364544, 14.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 липня 2021 р. № 520/11637/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Державна прикордонна служба України Східне регіональне управління Харківський прикордонний загін, Шевченківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харків про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної прикордонної служби України по винесенню наказу від 29.09.2016 №480-аг;

- визнати неправомірними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08 листопада 2016 № 596-ос «По особовому складу» в частині присвоєння капітану ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника регіонального управління, військового звання «солдат»;

- визнати неправомірними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08 листопада 2016 № 596-ос «По особовому складу» в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби ОСОБА_1 за ст. 26 ч. 8 п. 1 пп. «в» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) у запас;

- визнати неправомірними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08 листопада 2016 № 596-ос «По особовому складу» в частині виключення зі списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника регіонального управління, звільненого з військової служби у запас ЗС України за п «в» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) ст. 26 ч. 8 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» з 08 листопада 2016;

- поновити ОСОБА_1 на військовій службі в Державній прикордонній службі України на посаді та у званні капітана, начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Харків» II категорії (тип А) 4 прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення по посаді за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000, 00 (п`ятсот тисяч) гривень;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 гривень.

Ухвалою судді від 30.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та надання уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати відповідачів та вимоги до них.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху вручена позивачу 05.07.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.07.2021 представник позивача подав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та уточнену позовну заяву, в якій конкретизував відповідачів та вимоги до них.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що кримінальна справа стосовно позивача перебувала на розгляді з 2016 по 2021 рік, тобто, незаконне звільнення тривало до 16.06.2021, до моменту ухвали Верховного Суду. Колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 642/957/17 ухвалено вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненнями прокурора Гаврилюка М.Л., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції - без задоволення, що підтвердило визнання ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні. Позивач зазначає, що до 16.06.2021 у нього не було законних підстав для звернення із даним адміністративним позовом у зв`язку із розглядом кримінальної справи стосовно нього та у зв`язку з обраним до позивача запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою. На протязі 2016 та до 16.06.2021 позивач та його представник домагались законного та справедливого рішення у кримінальній справі відносно позивача, у зв`язку із закінченням та постановленням виправдувального вироку суду та ухвали Верховного Суду від 16.06.2021, представником позивача подано даний позов 29.06.2021.

Однак, суд не погоджується з такою позицією представника позивача, оскільки останній повинен був своєчасно, вживши відповідних заходів, дізнатися про порушення своїх прав відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (аналогічний строк звернення наведений у ст. 99 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Приписами частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, представник позивач зазначає, що ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак доказів обрання запобіжного заходу у вигляді тримання позивача під вартою до суду позивачем не подано.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.09.2016 №638/14105/16-к відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 29.10.2016 з застосуванням електронного засобу контролю з покладенням на останнього обов`язків: прибувати до прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону за першою вимогою, не залишати місце постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду цілодобово , утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим.

Статтею 176 КПК України передбачені види запобіжних заходів, яким є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до п. 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відсторонення військовослужбовців від посади як захід забезпечення кримінального провадження здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Військовослужбовці, відсторонені від посад, зараховуються у розпорядження відповідної посадової особи з дня, що настає за днем відсторонення, та продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою). Військовослужбовці, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром військової частини, якщо до них не застосовано запобіжних заходів або покарань, визначених у підпунктах 12 1, 13 пункту 116 цього Положення.

Грошове забезпечення військовослужбовців, які усунуті від виконання службових обов`язків або відсторонені від посади, здійснюється в порядку, визначеному Міністром оборони України.

Поновлення у правах усунутих від виконання службових обов`язків відбувається відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, які були відсторонені від посади, поновлюються на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді в разі скасування відповідної ухвали слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження, винесення судом виправдувального вироку, відмови у порушенні кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності в діянні складу злочину, за недоведеності їх участі у вчиненні злочину, закриття кримінальної справи або в разі закінчення двомісячного строку відсторонення від посади, якщо строк відсторонення від посади не було продовжено в порядку, визначеному статтею 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, вказаним пунктом Положення визначено, що військовослужбовці, відсторонені від посад, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають, якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою. Як вбачається з ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.09.2016 по справі №638/14105/16-к до позивача з 01.09.2016 по 29.10.2016 застосовано такий вид запобіжного заходу як домашній арешт. Проте, з 30.10.2016 такий запобіжний захід не був продовжений.

Згідно витягу з наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.11.2016 №596-ос капітану ОСОБА_1 присвоєно військове звання "солдат" з 29.09.2016 та припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пп. "в" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) у запас.

Отже, позивач був обізнаний про звільнення з військової служби та мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач у позовній заяві також зазначив, що у період часу з 2016 до 2021 року перебував під вартою у слідчому ізоляторі та не мав можливості до набрання законної сили постанови Верховного Суду у справі №642/957/17 від 16.06.2021 звернутися до суду із даним позовом про визнання неправомірними дій органу Державної прикордонної служби України, скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з військової служби, поновлення на військовій службі (посаді), поновлення у військовому званні, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди та витрат на надання юридичної допомоги. На підставі цього просить суд визнати причини пропуску строку на подання позову поважними, у зв`язку із об`єктивно непереборними обставинами, які не залежали від волевиявлення позивача, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 03.10.2018 по справі № 642/957/17, що залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.11.2020, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано його: за ч.1 ст.368 КК України за недоведеністю участі в його вчиненні; за ч. 1 ст. 190 у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Отже, посилання представника позивача на відсутність можливості звернення до суду у зв`язку з тим, що до позивача було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та до набрання законної сили постанови Верховного Суду у справі №642/957/17 від 16.06.2021 суд вважає необґрунтованими, оскільки, із програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що позивачем вже подавався позов до Державної прикордонної служби України, Голови Державної прикордонної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Харківський прикордонний загін, Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки місто Харків по справі №520/18624/2020 з аналогічними позовними вимогами, та який ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 був повернутий позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків на виконання ухвали суду від 28.12.2020 про залишення позовної заяви без руху.

Отже, належних та допустимих доказів того, що у позивача була відсутня можливість звернутись до суду, ОСОБА_1 до заяви про поновлення строку не надано.

Таким чином, наведені обставини свідчать про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Суд вважає, що позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений законом строк. Однак, звернувся до суду із пропуском місячного строку звернення (майже через п`ять років), а саме 29.06.2021, про що свідчить відтиск печатки канцелярії суду.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав, позивачем до суду не надано.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.

Відповідно до статті 17 Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

У справі “Устименко проти України” (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

До того ж, в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа “Каменівська проти України”) Європейський суд з прав людини зазначав: “…право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...”.

Отже, вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені ст. 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Таким чином, наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Державна прикордонна служба України Східне регіональне управління Харківський прикордонний загін, Шевченківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харків про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 123, ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Державна прикордонна служба України Східне регіональне управління Харківський прикордонний загін, Шевченківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харків про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Волошин