Рішення № 98364209, 16.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2021 року м. Рівне №460/8479/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області (далі – відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення десятої сесії сьомого скликання Головинської сільської ради № 447 від 15 жовтня 2020 року, а також зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2га для ведення особистого селянського господарства. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених чинним законодавством. Більше того, позивач вказує, що попередньо судовим рішенням по справі № 460/1537/20 вже було визнано протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з аналогічних підстав та зобов`язано останнього повторно розглянути відповідну заяву позивача з дотриманням вимог, встановлених статтею 118 Земельного кодексу України. Також позивач звертає увагу на відсутність в даному випадку у відповідача дискреційних повноважень щодо надання такого дозволу, у зв`язку з чим його слід зобов`язати надати такий дозвіл. З наведених підстав, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач скерував до суду лист від 14 січня 2021 року № 34/02-16 на позовну заяву в якому, зокрема, повідомив, що Головинською сільською радою прийняте рішення № 1218 від 27 листопада 2019 року «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах», відповідно до якого до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, включені земельні ділянки орієнтовною площею 18,00га та 10,00га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», які знаходяться на території с. Садки Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області (урочище Омелянівка, в межах населеного пункту). Також відповідач зазначив, що намічена позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 2,0га, яку він бажає отримати для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах земельних ділянок, включених до переліку інвестиційно-привабливих.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року вирішено розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

21 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га на території Головинської сільської ради Костопільського району для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу. До вказаної заяви позивачем було долучене викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням відповідача від 20 грудня 2019 року № 1270, позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0га, яка розташована в с. Садки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням відповідача позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року по справі № 460/1537/20 позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» № 1270 від 20 грудня 2019 року; зобов`язано Головинську сільську раду Костопільського району Рівненської області повторно розглянути заяву позивача від 21 листопада 2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2га для ведення особистого селянського господарства із дотриманням вимог, встановлених статтею 118 Земельного кодексу України. Вказане судове рішення набрало законної сили 06 серпня 2020 року.

На виконання судового рішення по справі № 460/1537/20 відповідачем прийняте рішення № 447 від 15 жовтня 2020 року, яким позивачу повторно відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0га, яка розташована в с. Садки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підпунктом «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Відповідно до частин першої третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0га.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із приписами частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону № № 280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Із викладеного слідує, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 15 жовтня 2020 року № 447 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» прийняте у передбаченій законом формі (належним чином оформлене) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення відповідного питання.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що намічена позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, яку він бажає отримати для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах земельних ділянок, включених до переліку інвестиційно-привабливих згідно з рішення від 27 листопада 2019 року № 1218 «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах», є неприйнятними, зважаючи на наступне.

Як зазначено вище по тексту рішення, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Однак, як слідує з матеріалів справи, спірне рішення відповідача від 15 жовтня 2020 року № 447 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», не містить покликання на підстави для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за його заявою від 20 листопада 2019 року, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, позаяк, наявність рішення органу місцевого самоврядування про віднесення обраної (бажаної) земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих не є такою підставою.

Отже, з врахуванням викладеного, оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням критеріїв обґрунтованості, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісності та розсудливості. Тому таке рішення є протиправним та належить до скасування.

Більше того, суд звертає увагу, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою за його заявою від 20 листопада 2019 року з підстав включення обраної ним земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих згідно з рішенням відповідача від 27 листопада 2019 року № 1218 вже була предметом судового розгляду в адміністративній справі № 460/1537/20. Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року по справі № 460/1537/20 таке рішення було визнане протиправним та скасоване.

Тобто, на момент прийняття рішення від 15 жовтня 202о року № 447 відповідачу достеменно було відомо, що вказана ним підстава для відмови в надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена статтею 118 ЗК України та, відповідно не могла бути покладена в основу спірного рішення.

Враховуючи, що в ході розгляду цієї адміністративної справи та адміністративної справи № 460/1537/21 відповідач не довів наявність передбачених статтею 118 ЗК України підстав для відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою за його заявою від 20 листопада 2019 року, то суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин, належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

При цьому, на переконання суду, прийняття такого рішення не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки як вказував суд в ході розгляду справи останній не довів наявність обставин для прийняття рішення відмінного від надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстави для відшкодування йому судового збору відповідно до частини першої статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області (35041, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Головин, вул. Вишнева, 1; код ЄДРПОУ 04526590) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії сьомого скликання Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 15 жовтня 2020 року № 447 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язати Головинську сільську раду Костопільського району Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2га для ведення особистого селянського господарства за його заявою від 21 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.07.2021.

Суддя В.В. Щербаков