Ухвала суду № 98364134, 09.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 липня 2021 року м. Рівне №460/598/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Онищук І.І.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 07.12.2020 №0010749-0416-1704 про визначення податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" в сумі 32257,29грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган не врахував, що встановлений органом місцевого самоврядування у 2018 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік, не підлягає застосуванню у 2019 році.

Ухвалою суду від 25.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

24.06.2021 позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі з інших, ніж у вже розглянутому судом клопотанні, підстав.

Позивач просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №0940/2301/18.

У судовому засіданні 24.06.2021 представник позивача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Суду пояснив, що принцип правової визначеності, що є інтегративним складником принципу верховенства права, вимагає, щоб правозастосування було прогнозованим та передбачуваним. Про це йдеться в ухвалі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №0940/2301/18.

Крім того, у цій ухвалі Верховний Суд указав на те, що норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VІІІ, якими не було внесено змін до конкретних норм Податкового кодексу України, порушують логіку нормативної регламентації відповідної категорії суспільних правовідносин, що, безумовно, впливає на визначеність правозастосовчої практики.

Таким чином, у зазначеній ухвалі Верховним судом фактично підтримано ту ж позицію, яка сформульована позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву.

Вказав, що Верховний Суд зупиняє касаційне провадження у своїх справах до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №0940/2301/18, хоча такі справи також не є тотожними.

У судовому засіданні 09.07.2021 представник відповідача заперечила проти зупинення провадження у справі.

Зазначила, що в матеріалах справи є достатньо доказів (якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідачі спростовують доводи позивача та доводять їх безпідставність) для розгляду даної справи та винесення судового рішення.

Вказала, що правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб на 2018 рік, не є предметом оскарження у цій справі. Повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені у тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.

Звернула увагу суду на те, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд врахував наступне.

У силу вимог пункту п`ятого частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 справу №0940/2301/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Пнівської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду.

Згідно із зазначеною ухвалою, у грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося з позовом до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування рішення цієї ради від 26 червня 2018 року №3-24/2018 "Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), на 2019 рік на території Пнівської сільської ради".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, незважаючи на те, що під час його прийняття відповідач не дотримав регуляторної процедури, передбаченої Законом України від 11 вересня 2003 року №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема не оприлюднено проекту регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто, предметом спору у справі №0940/2301/18 є правомірність прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо встановлення ставок земельного податку на 2019 рік, а спірні правовідносини врегульовані нормами, що регламентують місцеве самоврядування та регуляторну політику у сфері господарської діяльності – Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Поряд з цим, предметом спору у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання, а спірні правовідносини врегульовані нормами, що регламентують сферу справляння податків і зборів – Податковим кодексом України.

З огляду на відмінний об`єкт спору (рішення органу місцевого самоврядування та податкове повідомлення-рішення) та відмінний суб`єктний склад спірних правовідносин (юридична особа і орган місцевого самоврядування у справі №0940/2301/18 та фізична особа і податковий орган у справі 460/598/21), суд дійшов висновку про неподібність правовідносин у зазначених справах.

Про це зазначено судом в ухвалі від 25.05.2021.

Крім того, відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Згідно з частиною першою статті 73 Закону №280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У межах спірних правовідносин прийняте Тараканівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області рішення від 27.06.2018 №324 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік" є нормативно-правовим актом, приписи якого, зокрема, змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.05.2021 у справі №1940/1505/18.

У сукупності викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав, які унеможливлюють продовження судового розгляду.

Відтак, клопотання про зупинення провадження у справі до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 236, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повну ухвалу складено 14 липня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар