Рішення № 98364126, 15.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2021 року м. Рівне №460/1054/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненський апеляційний суд Державна судова адміністрація України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися з позовом до Рівненського апеляційного суду, за змістом якого просили суд:

- визнати протиправними дії Рівненського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки);

- зобов`язати Рівненський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди позивачам за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки);

- стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку різницю між отриманою та невиплаченою частинами суддівської винагороди.

Ухвалою суду від 06.10.2020 позовна заява залишалася без руху.

На виконання вимог ухвали від 06.10.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подано позовну заяву до Рівненського апеляційного суду, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, за змістом якої позивачі просять:

- визнати протиправними дії Рівненського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- стягнути з Рівненського апеляційного адміністративного суду недоотриману частину суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": ОСОБА_3 у сумі 532696,70грн, ОСОБА_1 у сумі 382471,27грн.

Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання дій протиправними і стягнення коштів залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.12.2020 позовну заяву і додані до неї документи повернуто ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

На виконання вимог ухвали 14.12.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі- позивач) подано позовну заяву до Рівненського апеляційного суду (далі – відповідач), за змістом якої позивачі просили:

- визнати протиправними дії Рівненського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- стягнути з Рівненського апеляційного адміністративного суду недоотриману частину суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і з урахування військового збору і ПДФО: ОСОБА_3 у сумі 532696,70грн, ОСОБА_1 у сумі 382471,27грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду із застосуванням ст.29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", відповідач діяв з порушенням вимог ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав та гарантій незалежності судді.

Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання на 09.02.2021, залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі – третя особа).

29.01.2021 (у встановлені судом строки) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів, а тому не підлягають задоволенню. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ. Відповідно відповідач не мав об`єктивної можливості для не вчинення дій щодо обмеження суддівської винагороди на виконання Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX. Враховуючи викладене, позовні вимоги до задоволення не підлягають (а.а.с.58-83).

03.02.2021 позивачами подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.а.с.84-91).

03.02.2021 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області подано пояснення у справі, за змістом яких відповідачем правомірно здійснювалося обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди відповідно до закону, чинного на момент здійснення таких обмежень, а відтак позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.а.с.92-96).

Ухвалою суду від 09.02.2021 роз`єднано позовні вимоги у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду про визнання дій протиправними та стягнення коштів, виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду про визнання дій протиправними та стягнення коштів в самостійне провадження.

Ухвалою суду від 22.02.2021 вирішено розгляд адміністративної справи №460/1054/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.02.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 23.03.2021.

Судове засідання 23.03.2021 відкладено на 12.04.2021 за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 12.04.2021 розгляд справи відкладено на 21.04.2021 за клопотанням представника відповідача.

21.04.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді. Ухвалою суду від 29.04.2021 відкладено розгляд справи на 07.05.2021.

У судовому засіданні 07.05.2021 оголошено перерву до 03.06.2021, для залучення співвідповідача.

Ухвалою суду від 07.05.2021 залучено Державну судову адміністрацію України (далі – співвідповідач) до участі у справі як співвідповідача, призначено підготовче засідання у справі на 03.06.2021, встановлено співвідповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

07.05.2021 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд: стягнути на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду у розмірі 382471,27грн за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (а.с.150).

Судове засідання 03.06.2021 відкладено до 24.06.2021 для повторного виклику співвідповідача.

08.06.2021 Державною судовою адміністрацією України подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Кошторисні призначення Рівненського апеляційного суду за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2111 "Заробітна плата" станом на 31.12.2020 становили 40765,9тис.грн. При цьому, бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Рівненському апеляційному суду за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевим, апеляційним судам та функціонування органів і установ системи правосуддя", за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 40765,9тис. грн. відкриті у повному обсязі. Співвідповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.а.с.225-234).

Ухвалою суду від 24.06.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 30.06.2021.

Ухвалою суду від 30.06.2021 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши позовну заяву, відзиви на позовну заяву та пояснення, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 23.09.1999 №1101-XIV ОСОБА_1 обрана на посаду судді Рівненського обласного суду безстроково.

Указом Президента України від 28.09.2018 № 297/2018 переведена на роботу на посаді судді Рівненського апеляційного суду (а.а.с.24-26).

Наказом Рівненського апеляційного суду від 01.10.2018 №1 "Про зарахування до штату Рівненського апеляційного суду та виконання обов`язків голови суду" ОСОБА_1 з 02.10.2018 зараховано до штату Рівненського апеляційного суду на посаду судді в порядку переведення із Апеляційного суду Рівненської області (а.с.20-21).

У період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 відповідачем було обмежено десятьма мінімальними розмірами заробітних плат, що підтверджується довідкою Рівненського апеляційного суду від 29.09.2020 №1224/2020 (а.с.32).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо обмеження виплати суддівської винагороди протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежної судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом.

Незалежність суду є головною умовою забезпечення верховенства права і в усіх національних законодавствах це положення формується як основоположний принцип судоустрою та судових проваджень. На міжнародному рівні принцип незалежності судової гілки влади визнається як одна з найвагоміших рис демократії як такої.

Незалежність судової влади є гарантією ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

В Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її, а кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.

Відповідно до Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1).

Оплата праці суддів повинна відповідати їхній професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки для догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які повинні відповідати попередньому рівню оплати їхньої праці. Винагорода суддів має бути відповідною їх професії та відповідальності, і бути достатнім для убезпечення їх від впливу на їх рішення та від ризику вчинення корупції. Також повинно бути гарантовано виплату пенсії за вислугу років, яка має бути в розумному відношенні до рівня їх винагороди в період здійснення повноважень. Певні положення закону повинні бути запроваджені як гарантія проти скорочення винагороди, в т.ч. суддівської (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

Такі ж висновки містяться у Висновку Консультативної ради Європейських судів (КРЄС) №1 та у Європейській хартії про закон "Про статус суддів". Навіть у часи економічної кризи законодавча та виконавча влади різних держав-членів повинні зрозуміти, що серйозне скорочення зарплат суддів є потенційною загрозою їх незалежності та належному здійсненню правосуддя і може піддати небезпеці (об`єктивно і суб`єктивно) роботу суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (п.2 мотивувальної частини Рішення від 24.06.1999 № 6-рп/99, пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013 №3-рп/2013, пп.3.2., пп.3.3 п.3 мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч.1 ст.124 Конституції України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Правовідносини, які виникли між сторонами щодо виплати суддівської винагороди врегульовано нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII ).

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до ч.ч.5-8 ст.135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (ч.9 ст.135 Закону №1402-VIII).

12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст.29 наступного змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)."

У рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом №1402-VIII, на що безпосередньо вказує ч.2 ст.130 Конституції України. Тобто Закон №1402-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки Законом №553-IX не скасовано норму Закону №1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами ст.135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX), застосування якої прямо суперечить нормі ст.130 Конституції України.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд робить висновок, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, то суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди потрібно було керуватися виключно Законом №1402-VIII, а застосування ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить ст.130 Конституції України.

При цьому, Закон №553-ІХ набрав чинності з 18.04.2020 і двозначним було застосування передбаченого ним обмеження у виплаті суддівської винагороди у квітні 2020 року, адже до вказаної дати таких обмежень не існувало і суддівську винагороду нараховували та виплачували суддям у повному обсязі; окрім того, частину суддівської винагороди за квітень 2020 року (аванс) виплачують через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, у робочі дні, зазвичай до 15 числа поточного місяця, тож непоодиноко виникали сумніви стосовно того, як виплачувати суддівську винагороду за період з 01 квітня по 17 квітня 2020 року та чи ці кошти враховуються при розрахунку суддівської винагороди (в цілому за квітень 2020 року) через призму обмежень, встановлених ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ).

Відповідь на це запитання надала Рада суддів України, прийнявши рішення від 24.04.2020 №22. З-поміж іншого, в ньому зазначено, що: "1. Виплата суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення за період з 01.04.2020 по 17.04.2020 має здійснюватися у повному обсязі за фактично відпрацьовані у місяці робочі дні/години, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат) відповідного працівника та без обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ; 2. При оплаті заробітної плати та суддівської винагороди за квітень 2020 року слід виходити з того, що передбачені Законом № 553-ІХ обмеження у виплаті суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ слід застосовувати виключно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат) <…>".

Якщо порівняти текст пункту 2 рішення Ради суддів України від 24.04.2020 №22 співвідносно з діями апеляційного суду, то можемо простежити, що за сутнісним наповненням ці дії однакові, останні дублюють (повторюють) роз`яснення Ради суддів України щодо виплати суддівської винагороди після 18.04.2020 (з тією лише відмінністю, що стосується тільки суддівської винагороди суддів Рівненського апеляційного суду).

Крім того, норми ч.ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ) є нормами зобов`язального характеру, і якщо розглянути їх в такій площині, то для застосування обмежень, про які йде мова, не потрібно встановлювати певні факти, що мають юридичне значення (як, приміром, для встановлення доплати за вислугу років, для виплати якої потрібно встановити наявність необхідного стажу роботи).

Участь Рівненського апеляційного суду в окресленому законодавчому механізмі фінансового забезпечення суддів на рівні відповідного суду полягає у виконанні функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (у системі головного розпорядника).

Оскільки, як вже було зазначено судом, з 18.04.2020 набрав чинності Закон №553-IX, на підставі якого виплата суддівської винагороди у розмірі, визначеному ст.135 Закону №1402-VIII не передбачалася, то відповідач, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX) та діяв відповідно до законодавства, що діяло на час відповідних правовідносин.

Поряд з цим, за правилами ч.ч.3, 4 ст.148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до ст.149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення ст.ст.148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.ч.1, 2, 5 ст.22, ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, на яких наполягає ДСА України, правильними є доводи останньої, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема, щодо Рівненського апеляційного суду) є Державна судова адміністрація України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

У ході розгляду справи судом встановлено, що Рівненський апеляційний суд неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України з листами (від 21.02.2020 №05.18/236/2020, від 12.03.2020 №05.18/341/2020, від 30.09.2020 №05.18/1236/2020), в яких просив додатково до кошторисних призначень на 2020 рік виділити кошти за КЕКВ 2111 (а.а.с.212-214).

Таки чином, обсяг асигнувань відповідача не дозволяв здійснювати виплату суддівської винагороди у розмірі встановленому ст.135 Закону №1402-VIII після набрання чинності Законом № 553-ІХ.

Отже, застосування відповідачем обмежень, передбачених ст.29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ) при виплаті позивачу суддівської винагороди, було обумовлено, меншим обсягом бюджетних асигнувань відповідачеві на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вказує на відсутність протиправних дій відповідача та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в даній частині.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Щодо позовної вимоги про стягнення недоотриманої суддівської винагороди шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, суд зазначає наступне.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок № 845).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Підпунктом 2 пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Суд зазначає, що з 2004 року в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів.

Оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів, Державної судової адміністрації України, наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів"), то безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020, у якій колегія суддів виснувала, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди (п.54).

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди у сумі 382471,27грн за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, частково довели обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про визнання дій протиправними та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду у сумі 382471 (триста вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят одна) гривня 27коп. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів) за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць (зокрема, у розмірі недоплаченої суми за квітень 2020 року ) – 28439 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять) гривень 43 коп. виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Рівненський апеляційний суд (вул. Драгоманова, 7, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи 42257545).

Співвідповідач: Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01021; ідентифікаційний код юридичної особи 26255795).

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (вул.Симона Петлюри, буд.13, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи 38012494).

Повне рішення складено 15 липня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар