Рішення № 98363977, 07.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2933/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області стосовно відмови у формі листа №29/К-21/18 від 14.12.2020 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності із втратою 70% працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах поліції у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням II групи інвалідності із втратою 70% працездатності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 (один мільйон) грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

30.03.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач; ГУ НП в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2933/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 13.07.2016 йому було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків, та відповідно до наказу ГУ НП в Полтавській області №218о/с від 02.06.2017 позивача звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 02.06.2017, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293. Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Полтавській області зі заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності та отримав відмову у призначенні такої допомоги. Зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 справі №440/697/20 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) чи втрати працездатності ОСОБА_1 від 05.02.2018 (вхідний номер К-21 від 06.02.2018), з урахуванням висновків суду. Листом від 14.12.2020 №29/К-21/18 його повідомлено, що за результатами повторного розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги було затверджено висновок про відмову у призначенні такої допомоги. Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стало те, що ОСОБА_1 отримав ІІ групу інвалідності 13.07.2016 у період проходження служби, а звільнений зі служби в поліції 02.07.2017, тобто інвалідність встановлена до звільнення зі служби в поліції, що виключає призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". Позивач не згодний з такими діями відповідача та вважає, що стаття 101 Закону України "Про Національну поліцію" встановлює вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

05.05.2021 від відповідача надійшов відзив, у якому представник відповідача позов не визнав та зазначив, що у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки відсутня одна з обов`язкових умов для виплати допомоги за цією нормою закону, а саме: встановлення інвалідності після звільнення зі служби в поліції. Так, ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 13.07.2016 року, а звільнено зі служби в поліції - 02.06.2017 року, тобто інвалідність встановлена позивачу до дня звільнення зі служби в поліції, а не після звільнення. Вказана відмова у виплаті одноразової грошової допомоги узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2018 у справі №822/2525/17, від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а та від 01.11.2018 у справі №822/3788/17. Також відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів завдання такої шкоди.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України та згідно з наказом ГУ НП в Полтавській області від 02.06.2017 №218о/с з 02.06.2017 його звільнено з такої служби у зв`язку з хворобою (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію") на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.05.2017; подання Полтавського ВП від 25.05.2017 року та свідоцтва про хворобу № 146-С від 17.06.2016 /а.с.34/.

Згідно з актом про нещасний випадок майора міліції ОСОБА_1 форми Н-1, затвердженим Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області 03.10.2017 /а.с.89-92/, та актом розслідування нещасного випадку, що стався 04.06.2014 близько 04 год 00 хв, УМВС України в Полтавській області форми Н-5 від 03.10.2017 /а.с. 85-88/, 04.06.2014 близько 04 год 00 хв в період проходження служби при виконанні службових обов`язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок та отримано травму внаслідок протиправних дій інших осіб.

17.06.2016 Військово - лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" встановлено, що ОСОБА_1 має захворювання, які пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що складено свідоцтво про хворобу № 146-С /а.с. 93/.

Відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.08.2016 до довідки серії АВ №0554278 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0554278 від 22.08.2016 ОСОБА_1 з 13.07.2016 встановлено вперше ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС /а.с. 38/.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Полтавської обласної МСЕК серії АГ №0005101 від 22.08.2016 /а.с. 37/ встановлено ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС - 70 %.

Відповідно до постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" №33/3717 від 06.11.2017 /а.с.87/ травма колишнього співробітника ОВС ОСОБА_1 : пошкодження зв`язок плечового суглобу, післятравматична шийна мієлорадикулопатія на рівні С5-С7 (04.06.2014), так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

05.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Полтавській області із заявою (рапортом) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності (вх.№К-21 від 06.02.2018), в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС. При цьому у заяві зазначив, що відповідно до інших законодавчих актів одноразову грошову допомогу він не отримував. До заяви додав копії свідоцтва про хворобу, постанови ВЛК, довідки МСЕК, паспорта, ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій та довідки НАСК "Оранта" /а.с.35/.

24.05.2018 за підписом заступника начальника ГУНП в Полтавській області складений висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з рішенням (висновком) відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №440/697/20, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020, визнано протиправним та скасовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.05.2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) повторно розглянути заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) чи втрати працездатності ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року (вхідний номер К-21 від 06.02.2018), з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

За результатами розгляду заяви позивача на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №440/697/20, відповідачем складено висновок від 14.12.2020 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 72/.

Не погодившись з висновком відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач повторно звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 /далі - Закон № 580-VIII/.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога або ОГД) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

За висновком Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, викладеним у постановах від 20.02.2019 у справі №812/484/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 80036394), від 15.04.2019 у справі №823/1798/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 81180206), право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у поліцейського за одночасної наявності трьох умов, а саме:

1. причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції;

2. інвалідність визначена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причина звільнення особи з поліції зумовлена захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в поліції.

Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293 /далі - Порядок №4/, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

За змістом підпункту 3 пункту 5 розділу І Порядку №4 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) випадком, при якому призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, пов`язаного з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону), є обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з проходженням поліцейським служби, крім випадків, зазначених у підпункті 1 цього пункту.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 розділу III Порядку №4 (у відповідній редакції) формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи.

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи.

Висновки щодо правозастосування

У цій справі предметом спору є правомірність висновку ГУ НП в Полтавській області від 14.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується, що 13.07.2016 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, та 22.08.2016 визначено ступінь втрати працездатності, а 02.06.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з хворобою.

Судом у справі №440/697/20 встановлено, що причиною інвалідності ОСОБА_1 є захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції; інвалідність визначена до моменту звільнення з поліції та причина звільнення з поліції зумовлена захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в поліції.

Суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що у справі №440/697/20 суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Рішення у справі №440/697/20 набрало законної сили 05.10.2020.

Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності права на отримання одноразової грошової допомоги в межах справи №440/2933/21 не підлягає доказуванню та не може ставитися під сумнів відповідачем.

А тому твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 подав до ГУ НП в Полтавській області заяву (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 05.02.2018 року (вх.№К-21 від 06.02.2018 року), до якої додав копії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ( НОМЕР_1 ), посвідчення учасника бойових дій ( НОМЕР_2 ), довідки МСЕК (АВ №0021613), постанови МВЛК (№33/3717 від 06.11.2017 року), акта форми Н-5 (№899/115/31-2017), акта форми Н-1 (900/115/31-2017) із супровідним листом від 03.10.2017 року, свідоцтва про хворобу №146-С, паспорта, ідентифікаційного номера.

Зауважень до поданих позивачем документів ні під час первісного розгляду заяви ОСОБА_1 24.05.2018, ні під час повторного розгляду такої заяви 14.12.2020 на виконання рішення суду у справі №440/697/20 відповідач не висував та у відзиві на позовну заяву про таке не зазначав.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій /підпункт 2 пункту 2 розділу ІV Порядку № 4/.

Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 від 05.02.2018 та висновком про призначення одноразової грошової допомоги від 14.12.2020 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Підставою такого рішення про відмову вказано те, що ОСОБА_1 отримав інвалідність не після звільнення зі служби в поліції, а під час проходження служби /а.с.73/.

Проаналізувавши наведену підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, суд встановив наступне.

Пунктом 5 розділу І Порядку №4 визначено, що ОГД не призначається і не виплачується в усіх випадках, зазначених у статті 101 Закону.

Так, згідно зі статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Висновок від 14.12.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не містить посилання на жодну із встановлених статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Крім того, як вже зазначалося вище, судовим рішенням у справі №440/697/20 встановлено право позивача на одноразову грошову допомогу.

Резюмуючи, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

А тому стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача у відмові у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги суд вважає за необхідне зазначити, що права та інтереси позивача були порушено саме шляхом прийняття висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому їх захист можливий шляхом визнання протиправним та скасування такого висновку.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням групи інвалідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач вдруге звертається до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а відповідач вдруге відмовляє йому у призначені одноразової грошової допомоги з аналогічних підстав.

Оскільки процес надання позивачу відмов про призначення одноразової грошової допомоги може тривати безкінечно, то в даному випадку суд, обираючи належний та допустимий спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області затвердити висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського, враховуючи приписи Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 та висновки суду в цій справі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн, позивач посилався на те, що протиправні дії щодо відмови відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги завдали йому моральних страждань.

Стверджував, що має на утриманні дружину, двох неповнолітніх дітей, його сім`я на час відмови у призначенні одноразової грошової допомоги перебувала у скрутному матеріальному становищі. Крім того, зазначав, що як сам позивач так і його дружина після пологів 2018 року, та син потребували та потребують наразі лікування та проходження ребілітації.

Суд зауважує, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із діями відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Доказів на підтвердження існування моральних страждань, причинного зв`язку їх виникнення та визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 1000000,00 грн.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 363/3520/16-а та від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а.

З огляду на викладене позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 14.12.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області затвердити висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського, на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 та з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков