Ухвала суду № 98363960, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5611/21

У Х В А Л А

15 липня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) заяву позивача за вхід. №ЕС/1359/21 від 29.06.2021 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 03.04.2018 року призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 03.04.2018 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, провести доплати різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 03.04.2018 року по 01.12.2020 року.

Ухвалою суду від 09.04.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Ухвалою суду від 09.04.2021 року залучено в якості другого відповідача - Пенсійний фонд України.

12.05.2021 року за вхід. №23739/21 надійшов відзив Пенсійного фонду України на позовну заяву, який містить у собі заяву про застосування строку звернення до суду, яка обґрунтована правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у справах щодо перерахунку розміру пенсії.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з метою вирішення питання про застосування строків звернення до суду.

29.06.2021 року через електронний суд за вхід. №ЕС/1359/21 надійшла заява позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, в якій зазначено наступне:

Верховний Суд у справі №806/1952/18 від 19.03.2019 вказав:

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також зазначив, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Крім того, звернутись до пенсійного органу мені завадило поширення на території України коронавірусу COVID-19.

Також 29.06.2021 року через електронний суд за вхід. №ЕС/1354/21 надійшли пояснення позивача, в яких також містяться пояснення щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, в яких зазначено наступне:

Право на соціальний захист у всіх формах є гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави).

У правовідносинах стосовно соціального захисту діє презумпція добросовісності особи, для якої обов`язком є лише звернення з відповідною заявою про встановлення (зміну виду) пенсії, іншого виду соціальних виплат та, за необхідності, відповідно до рекомендацій органів соціального захисту надати необхідні документи або інформувати про причини неможливості їх надання. У свою чергу, відповідний суб`єкт владних повноважень зобов`язаний максимально оперативно реагувати на такі звернення особи, забезпечувати їй найбільше сприяння у зборі необхідних документів, а також надавати консультації особі для вибору нею найбільш оптимального способу соціального захисту (вибір виду пенсії тощо); правильно розрахувати і своєчасно та в повному обсязі виплачувати особі належні їй суми.

Отримання сум соціальних виплат залежить від дійсного волевиявлення особи, яке стає таким лише після подання останньою у порядку, встановленому законодавством, до визначеного суб`єкта відповідної заяви і повного пакету необхідних документів (важливо, що незнання закону не звільняє особу від обов`язку його виконання та дотримання).

У соціальній сфері повинен застосовуватися принцип індивідуального підходу, який зумовлений тим, що значна частина осіб-заявників не володіють спеціальними знаннями у сфері пенсійного законодавства; при призначенні пенсії досить часто зустрічаються нетипові ситуації, зумовлені специфікою трудових відносин, періодів та видів трудової діяльності, її оплати, наявністю документів, що це підтверджують, зміною законодавства протягом періоду трудової діяльності, яке впливає на всі вищезазначені чинники.

Принцип належного урядування зобов`язує суб`єкта владних повноважень після виявлення власної допущеної помилки (без рішення суду) невідкладно провести правильний розрахунок розміру пенсії, іншої соціальної виплати та погасити заборгованість, яка виникла за весь період порушення права особи на соціальний захист.

Звернення до адміністративного суду, за загальним правилом, повинно відбуватися у межах шести місяців з моменту відмови суб`єкта владних повноважень задовольнити відповідну заяву суб`єкта приватного права (отримання такого рішення суб`єкта владних повноважень).

Право на соціальний захист, зазвичай, реалізовують соціально незахищені особи, а тому є спірним підхід, згідно з яким для таких спорів можна застосовувати загальні підходи обрахунку строку звернення до адміністративного суду, який фактично ґрунтується на тому, що протягом шести місяців кожна фізична особа має оперативно реагувати на зміни у законодавстві, перевірити правомірність дій суб`єктів владних повноважень, невідкладно звертитися із заявами та скаргами до таких суб`єктів владних повноважень, а у випадку їх необґрунтованого відхилення – до суду.

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, ст. 46, а право на судовий захист, зокрема, ст. ст. 55 та 124.

Розглядаючи заяву позивача за вхід. №ЕС/1359/21 від 29.06.2021 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Щодо доводів представника позивача у заяві.

Приписами ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.122 КАС).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Вказана стаття містяться терміни «дізналася» та «повинна була дізнатися», що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

«Дізналася» - це дієслово доконаного виду.

Доконаний вид дієслова - означає дію із вказівкою на її обмеженість у часі, на її завершеність у минулому або в майбутньому, на її результативність, тобто дію, яка досягла внутрішньої межі, за якою вона, вичерпавши себе, припиняється. Саме тому дієслова доконаного виду вживаються лише у двох часових категоріях (минулому та майбутньому але зовсім не бувають у теперішньому).

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач стверджує, що право на перерахунок пенсії у нього виникло з 03.04.2018 року.

Відтак, строк звернення до адміністративного суду відраховується з 04.04.2018 року та спливає 05.10.2018 року.

Щодо посилань представника на приписи ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та необхідні суду бути обізнаним про зміни у законодавстві та неухильному дотриманні даних норм.

Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Стаття 51 Закону № 2262-ХІІ має назву «Строки перерахунку призначених пенсій», отже вказана норма спеціального закону містить приписи щодо встановлення строків проведення перерахунку призначених пенсій, для суб`єктів, на яких покладений такий обов`язок.

Тоді як, приписами ст. 122 КАСУ «Строки звернення до суду» встановлені строки в межах яких можуть бути подані позови до адміністративного суду.

Отже, позивач ототожнює норму процесуального права (ст. 122 КАСУ) із нормою матеріального права (ст. 51 Закону № 2262-ХІІ), вказуючи, що суд перешкоджає доступу позивача до суду.

Суд звертає увагу позивача, що:

Спеціальні закони - закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.

Загальні закони - закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх.

При цьому, предметом дослідження у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з 03 квітня 2018 р. без обмеження її максимальним розміром.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

В світлі вказаного, суд звертає увагу, що у поданій заяві позивач просить:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі № 360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

“Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.”

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

При цьому, з огляду на вище викладене, суд вважає за необхідне з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та отримання можливості на відновлення його порушеного права вирішити питання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, суд зазначає наступне Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску строку з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено:

« 2. Залежно від епідемічної ситуації в регіоні або районі чи місті обласного значення (далі - окремі адміністративно-територіальні одиниці регіону) встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки).

3. Рівень епідемічної небезпеки встановлюється за результатом оцінки епідемічних показників та визначається рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua).

4. “Жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки встановлюється на території регіону, в якому наявне значне поширення COVID-19.

Рівень епідемічної небезпеки може змінюватися для всієї території регіону або території окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону.

В регіоні, щодо якого відсутнє рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки, застосовуються протиепідемічні заходи, передбачені для “зеленого” рівня епідемічної небезпеки…

6. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій раз на сім днів приймає рішення про встановлення на території регіону або окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону рівня епідемічної небезпеки “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний”.

Рішення про послаблення “червоного”, “помаранчевого” та “жовтого” рівня епідемічної небезпеки не може бути переглянуто раніше ніж через 14 днів з дня встановлення такого рівня епідемічної небезпеки».

Протоколом №35 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 9 жовтня 2020 року визначено:

« 2. Встановити з 00 годин 00 хвилин 12 жовтня 2020 р. «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки поширення СОVID-19 у, зокрема, Одеській області - у містах Одесі, Біляївці, Ізмаїлі, Чорноморську, Теплодарі та у Березівському, Овідіопольському, Подільскому, Татарбунарському районах».

Протоколом №37 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 15 жовтня 2020 року визначено:

« 2. Встановити з 00 годин 00 хвилин 19 жовтня 2020 р. «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки поширення СОVID-19 у, зокрема, Одеській області ?– у мм. Одесі, Балті, Білгороді-Дністровському, Ізмаїлі, Чорноморську, Подільську, Теплодарі, Южному і в Ананьївському, Арцизькому, Балтському, Березівському, Білгород-Дністровському, Біляївському, Белградському, Великомихайлівському, Захарівському, Іванівському, Ізмаїльському, Кілійському, Колимському, Лиманському, Любашівському, Миколаївському, Овідіопольському, Окнянському, Подільському, Ренійському, Роздільнянському, Савранському, Саратському, Тарутинському, Ширяївському районах».

Протоколом №39 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 23 жовтня 2020 року визначено:

« 2. Встановити з 00 годин 00 хвилин 26 жовтня 2020 р. «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки поширення СОVID-19 у, зокрема, Одеській області ?– у мм. Одесі, Балті, Білгород-Дністровському, Чорноморську, Подільську, Южному та в Ананьївському, Арцизькому, Білгород-Дністровському, Біляївському, Белградському, Великомихайлівському, Захарівському, Ізмаїльському, Кілійському, Колимському, Лиманському, Любашівському, Миколаївському, Окнянському, Ренійському, Роздільнянському, Саратському, Тарутинському, Ширяївському районах».

Протоколом №40 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 30 жовтня 2020 року визначено:

« 2. Встановити з 00 годин 00 хвилин 02 листопада 2020 р. «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки поширення СОVID-19 у, зокрема, в Одеській області ?– у мм. Одесі, Балті, Білгороді-Дністровському, Чорноморську, Подільську, Южному та в Ананьївському, Арцизькому, Білгород-Дністровському, Біляївському, Белградському, Великомихайлівському, Захарівському, Ізмаїльському, Кілійському, Колимському, Любашівському, Миколаївському, Окнянському, Ренійському, Роздільнянському, Тарутинському, Ширяївському районах».

Протоколом №41 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 06 листопада 2020 року визначено, що на решті території, на якій не встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення СОVID-19:

« 2. Відповідно до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2” на решті адміністративно-територіальних одиницях України визначити з 00 години 00 хвилин 9 листопада 2020 р. “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки поширення СОVID-19».

09.03.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою продовжено дію карантину та запроваджено перелік обмежувальних протиепідемічних заходів на території України на період дії карантину.

Частиною 1 протоколу позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій № 11 від 20.03.2021 року, за результатами доповіді заступника Міністра охорони здоров`я, головного державного санітарного лікаря України Ляшка В.К. та з урахуванням обговорення, Державна комісія вирішила:

- відповідно до пункту 34 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236,встановити з 00 год. 00 хв. 23 березня 2021 р. “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території м. Києва та Одеської області;

- застосувати на території м. Києва та Одеської області обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені для “червоного” рівня епідемічної небезпеки.

Частиною 1 протоколу позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій № 22 від 24.04.2021 року, за результатами доповіді заступника Міністра охорони здоров`я, головного державного санітарного лікаря України Ляшка В.К. та з урахуванням обговорення, Державна комісія вирішила:

- скасувати з 00 год. 00 хв. 25 квітня 2021 р. “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Одеській області;

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності.

Окремо суд зазначає, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 2020 рік йому було 53 роки, отже він перебував у зоні ризику.

Підсумовуючи вказане, Позивач вживав усіх можливих заходів в умовах, що склалися на території України у зв`язку з встановленням карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на територіях із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 та на переконання суду, в даній справі діяв послідовно та добросовісно.

Законні очікування є одним із проявів справедливості у праві й передбачають юридичну визначеність правового регулювання щодо суб`єктів права. В аспекті статті 8 Конституції України юридична визначеність означає несуперечливість такого регулювання та недопустимість його зміни з порушенням засадничих принципів права.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою КМУ від 11 березня 2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:

« 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

18.06.2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

16.07.2020 року Закон № 731-IX опубліковано в газеті "Голос України".

Закон № 731-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, строки встановлені до закінчення карантину закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону №731-IX, тобто 06.08.2020 року.

Відтак, шестимісячний строк звернення до суду з 06.08.2020 року сплив 07.02.2021 року. Позивач звернувся до пенсійного органу 17.03.2021 року, оскільки у зв`язку з запровадженими карантинними обмеженнями, звернення був позбавлений можливості своєчасного звернення для захисту своїх порушених прав.

17 березня 2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії з 03.04.2018 р., а відповідач листом № 5079-4307/Л-02/8-1500/21 від 02.04.2021 р. відмовив в перерахунку пенсії.

Позивач оскаржив такі дії шляхом подання 07.04.2021 до суду адміністративного позову.

Добросовісність – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium – принцип добросовісності.

На переконання суду, позивач в даній справі діяв послідовно та добросовісно.

Законні очікування є одним із проявів справедливості у праві й передбачають юридичну визначеність правового регулювання щодо суб`єктів права. В аспекті статті 8 Конституції України юридична визначеність означає несуперечливість такого регулювання та недопустимість його зміни з порушенням засадничих принципів права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 03.04.2018 року призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа “Безруков проти Росії”, п. 34).

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Керуючись ст.ст. 2-9, 122, 123, 242, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача за вхід. №ЕС/1359/21 від 29.06.2021 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду – задовольнити повністю.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.