Рішення № 98363923, 16.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3010/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.

за участю секретаря Шарапи Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1082/3219/АВ/П/ТД-ФС від 17 грудня 2020року.

Ухвалою суду від 07.04.2021р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що з 14.05.2019р. втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому посилання на неї 29.10.2020р. у акті інспекційного відвідування не грунтується на законі. Також, позивач вказав, що відеозапис перевірки здійснювався ще до моменту вирішення питання допуску перевіряючих осіб до проведення контрольного заходу, а відповідь на зауваження надіслана лише 17.11.2020р. Поряд з цим, позивач вказав, що припис про усунення порушень був винесений без урахування зауважень. Позивач зазначив, що відповідно до розділу III. «Опис виявлених порушень» акту від 29.11.2020р.: «...допущено до роботи працівників « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » без укладання трудового договору...», однак ці факти не відповідают дійсності, оскільки зазначені особи перебувають у цивільно-правових відносинах із ТОВ «ЮНІКОРТ МОДУЛЬ», що свідчить про відсутність в діях підприємства описаного порушення. Позивач вказав, що з особами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 - укладено договори підряду, а з особою, яка зазначена у акті від 29.10.2020 р., як « ОСОБА_9 » - укладений договір про надання послуг. Стосовно особи ОСОБА_1 позивач зазначив, що дійсно в момент відеофіксації він перебував у приміщенні цеху товариства з метою заключення договору підряду та перед обговоренням деталей договору та його підписанням він вирішив самостійно подивитись на приміщення, де знаходились контейнери. Однак після цього, як вказав позивач, він втратив намір укладати договір, оскільки з того моменту не з`являвся. Поряд з цим, така особа, як « ОСОБА_4 » на підприємстві немає. До того ж, як вказав позивач, відповідно до вимоги про надання/поновлення документів №ОД1082/3219/ПД від 19.10.2020р. підприємство було зобов`язано надати: «... документи, що стосуються оформлення працівників при прийняті на роботу, трудові договори, заяви про прийом на роботу...» ( Вимога № 4), тобто самим документом передбачається необхідність надання документів саме стосовно трудових відносин та не враховується можливість осіб бути у цивільно-правових відносинах із підприємством, а вже в акті від 29.10.2020р. посадові особи доходять висновку про відсутність трудових договорів із вказаними у розділі III особами. Окремо відповідач звертає увагу, що наразі, з урахуванням напряму діяльності товариства, немає потреби щодо великого штату працівників, оскільки в умовах запровадженого карантину відсутня велика кількість замовлень, а тому позивачем лише іноді залучаються особи для надання конкретних послуг або виконання робіт за підрядом. Зазначені дії носять короткостроковий характер та вчиняються лише у разі потреби. Також, як вказав позивач, наразі відсутні рішення судів, які б визнали вказані договори недійсними.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” повідомлялось про день та час слухання справи, однак у підготовчі та судове засідання представник позивача не з`явився.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.04.2021р., вказавши, що під час інспекційного відвідування інспекторами праці було зафіксовано 9 осіб, які виконували обов`язки в інтересах ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ», без належного оформлення трудових відносин: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Щодо акта інспекційного відвідування, представник відповідача зазначила, що наказ №1338 був чинний на момент проведення інспекційного відвідування, отже, і форма акту інспекційного відвідування затверджена вищевказаним наказом є чинною. Крім того, повноважень на внесення змін до уніфікованих форм документів, затверджених Наказом №1338 в інспектора праці не було. Норми, якими керувався інспектор праці при проведенні інспекційного відвідування відображені у наказі та направленні на здійснення інспекційного відвідування ТОВ«ЮНКОНТ МОДУЛЬ», які жодних посилань на Порядок №295 не містить. Разом з тим, представник відповідача вказала, що 05.11.2020р. Головне управління отримало зауваження на акт з додатками. У зауваженнях зазначено, що з особами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 укладені договори підряду, а з ОСОБА_9 укладений договір про надання послуг. Водночас, як вказала представник відповідача, під час інспекційного відвідування було встановлено, що ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 здійснювали свої посадові обов`язки у виробничих приміщеннях з використанням обладнання та матеріалів ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ». Крім того, вказаними особами було визначено як бригадира ОСОБА_16 . Вказане, як вважає відповідач, свідчить про наявність підпорядкованості між вказаними особами та співробітником ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ». ОСОБА_9 знаходилась в офісному приміщенні, виконувала обов`язки менеджера з продажу на робочому місці, користувалася електронно-обчислювальною технікою ТОВ «ЮНІКОНТР МОДУЛЬ». Також, представник відповідача зазначила, що стосовно осіб, що представились як ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 позивач зазначає, що вони перебували у виробничих приміщеннях із метою ознайомлення із умовами роботи та подальшим укладенням цивільно-правових договорів. Проте, інспекторами праці було виявлено факт залучення даних осіб до виробничого процесу з виготовлення продукції ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ». Щодо ОСОБА_4 , як вказав відповідач, позивач зазначає, що такої особи на підприємстві немає, однак зазначена особа зафіксована інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 16.10.2020р. по 29.10.2020р. посадовими особами Головного управлінням Держпраці в Одеській області, на підставі наказу від 13.10.2020р. №2632 та направлення на здійснення інспекційного відвідування №15/1-29-2141 від 13.10.2020р., проведено інспекційне відвідування ТОВ «ЮНІКОН МОДУЛЬ», за результатами якого складено акт №1082/3219/АВ від 29.10.2020р.

У ході проведення перевірки встановлено, що під час здійснення інспекційного відвідування директору ТОВ «ЮНІКОН МОДУЛЬ» ОСОБА_17 було надано перший примірник вимоги про надання документальних матеріалів №1082/3219/ПД від 19.10.2020р. Під час здійснення інспекційного відвідування було встановлено присутність у виробничих приміщеннях ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ» осіб, які представились як ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Відповідно до наданих пояснень даних осіб вони є різноробами ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ». Окрім того, вищевказані особи пояснили, що вони офіційно працевлаштовані на ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ». В офісних приміщеннях ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ» було встановлено присутність особи, що представились як ОСОБА_20 та ОСОБА_9 . Згідно пояснень ОСОБА_20 вона є менеджером з кадрів ТОВ «ЮНІКОНТ МОДУЛЬ». Пояснення щодо факту її офіційного працевлаштування зазначена особа надавати відмовилась. ОСОБА_9 ж повідомила, що вона є менеджером з продажу. В подальшому, 23.10.2020р., на виконання вимоги, були надані матеріали: витяг з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, паспорт директора, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру директора, трудові договори, заяви про прийняття на роботу, повідомлення територіальних органів ДПСУ та інших документальних матеріалів, що підтверджують офіційне працевлаштування співробітників.».

За результатами інспекційного відвідування виявлено наступні порушення: директором ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" допущено до роботи працівників « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 ». « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на робот» у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказані особи, згідно наданих ними пояснень, є співробітниками ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" на офіційних засадах, що не було підтверджено документально. Дані факти підтверджено документальними матеріалами, що були надані офіційним представником ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” на вимогу та під час здійснення інспекційного відвідування.

03.11.2020р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис про усунення виявлених порушень №ОД1082/3219/АВ/П, встановленого під час інспекційного відвідування (а.с.127-128).

05.11.2020р. ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” надано до Головного управління Держпраці в Одеській області зауваження на акт інспекційного відвідування. Разом із зауваженнями було надано: договір підряду №15/10-К від 15.10.2020р. з ОСОБА_3 ; договір підряду №16/10-1 від 16.10.2020р. з ОСОБА_5 ; договір підряду №15/10-Т від 15.10.2020р. з ОСОБА_13 ; договір підряду №12/10-В від 12.10.2020р. з ОСОБА_14 ; договір про надання послуг №08/10-П від 08.10.2020р. з ОСОБА_21 (а.с.111-114).

Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області від 17.12.2020р. №ОД1082/3219/АВ/П/ТД-ФС накладено штраф на ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” у розмірі 450 000,00грн. (а.с.153-157).

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон), визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 21 серпня 2019 р. № 823

Пунктом 2 Порядку №823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 3 п.5 Порядку №823 встановлено, що підставою для здійснення інспекційного відвідування є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Згідно з п.9, 10 Порядку №823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6)фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував схожі правовідносини та у адміністративній справі №360/1947/19 (постанова від 08.06.2021) дійшов наступного висновку, що «основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.»

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

У справі №420/6605/18 Верховний Суд у постанові від 22.06.2021 зазначив наступне:

«Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.»

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 та від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

Під час з`ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що 05.11.2020р. ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” надано до Головного управління Держпраці в Одеській області зауваження на акт інспекційного відвідування. Разом із зауваженнями було надано: договір підряду №15/10-К від 15.10.2020р. з ОСОБА_3 ; договір підряду №16/10-1 від 16.10.2020р. з ОСОБА_5 ; договір підряду №15/10-Т від 15.10.2020р. з ОСОБА_13 ; договір підряду №12/10-В від 12.10.2020р. з ОСОБА_14 ; договір про надання послуг №08/10-П від 08.10.2020р. з ОСОБА_21 (а.с.111-114).

Так, у матеріалах справи наявні наступні договори:

- договір підряду №15/10-К від 15.10.2020р. укладений між ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” та ОСОБА_8 , згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по зварюванню Х/К металевих листів товщиною 1,5 мм суцільним швом (а.с.21-22);

-договір підряду №12/10-В від 12.10.2020р. укладений між ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” та ОСОБА_22 , згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по зварюванню Х/К металевих листів товщиною 1,5мм суцільним швом(а.с.25-26);

- договір підряду №16/10-І від 16.10.2020р. укладений між ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” та ОСОБА_5 , згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по нарізці профільної труби 40*25 (а.с.28-29);

-договір про надання послуг №08/10-П від 08.10.2020р. укладений між ТОВ"ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” та ОСОБА_23 , згідно п.1.1. виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені п.2.1.1. цього договору, а замовник зобов`язується прийняти налані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.32-35). Пунтом 2.1.1. вказаного договору визначено, що виконавець надає замовнику послуги з надання клієнтам замовника інформації стосовно актуальних цін і видів матеріалів;

- договір підряду №15/10-К від 15.10.2020р. укладений між ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” та ОСОБА_15 , згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по оздобленню ізоляційним матеріалом в два шара будівельної споруди за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Поряд з цим, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ” відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 17.12 Виробництво паперу та картону; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.62 Виготовлення виробів із гіпсу для будівництва; 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 41.10 Організація будівництва будівель; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що предметом вищевказаних договорів є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, уклавши цивільно-правові договори з ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 та ОСОБА_23 , позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.

Суд зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції. Зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий, пов`язаний з діяльністю товариства характер, що є характерним для трудових функцій.

Щодо посилання позивача у позові та зауваженнях на акт перевірки на те, що позивачу не відома особа за прізвищем « ОСОБА_4 », а особи ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і ОСОБА_2 змінили бажання бути працевлаштованими в товаристві після огляду цеху, суд зазначає, що зазначене нічим не обгрунтовано та спростовуються відеозаписом перевірки. Так, з відеозапису перевірки вбачається, що вищевказані особи були у виробничому цеху та залучені до виробничого процесу з виготовлення продукції ТОВ«ЮНІКОНТ МОДУЛЬ».

Враховуючи вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, встановлено, що відносини між позивачем та встановленими під час перевірки особами « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » носили характер трудових, які була працівниками позивача, однак допущені до роботи без укладення трудового договору.

Щодо посилання позивача на те, що посилання в акті перевірки на нечинний Порядок №295 є підставою для скасування постанови про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.

Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Однак, оскільки наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» 18.08.2017 № 1338, яким затверджено форма акту інспекційного відвідування, із посиланням на Порядок №295, втратив чинність 06.01.2021р. та на момент інспекційного відвідування був чинним, то відповідно була чинна і форма інспекційного відвідування, затверджена вказаним наказом.

Більш того, як вбачається з наказу про проведення інспекційного відвідування №2632 від 13.10.2020р., вказана перевірка призначена відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, абз. 2 пункту і Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 (із змінами), Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області (нова редакція), яке затверджено наказом від 03,08.2018 № 84 на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням і законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 21 серпня 2019 № 823 року (із змінами) та службової записки головного державного інспектора ОСОБА_24 від 12.10.2020р.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1082/3219/АВ/П/ТД-ФС від 17 грудня 2020року, є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІКОНТ МОДУЛЬ”-відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.07.2021р.

Суддя К.О. Танцюра

.