Ухвала суду № 98363865, 12.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2772/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сорока Є.В. (згідно Наказу),

розглянув в відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення про звільнення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Самойлюк Г.П.) знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення від 13.02.2017 року № 154/15/4/1623ов про звільнення особи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 року, а справу направлено на новий розгляд.

17.06.2020 року адміністративна справа № 815/2772/17 передана судді Бжассо Н.В.

Ухвалою суду від 18.06.2020 року справу прийнято до провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2020 року.

Суд встановив, що за результатом розгляду вказаної справи позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 13 лютого 2017 року № 154/15/4/1623ов про звільнення особи до Міністерства юстиції України.

01.07.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого, представник відповідача зазначає, що предметом даного спору є повідомлення про звільнення особи від 13.02.2017 року, яке лише доводить до уповноваженого органу інформацію про звільнення особи із посади з підстав ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про очищення влади» та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьої статті 1 цього Закону. Підставою для внесення позивача до Реєстру осіб, щодо яких застосовано положення ЗУ «Про очищення влади» є наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.07.2016 року № 93, яким позивача звільнено зі служби. Правомірність видання вказаного наказу було предметом розгляду справи № 815/3913/16.

12.07.2021 року від позивача надійшли письмові пояснення щодо клопотання представника відповідача, згідно з якими, позивач зазначає, що відповідач не навів належного обґрунтування для закриття провадження у справі. Також, ані суд апеляційної, ані суд касаційної інстанції не знайшли підстав для закриття провадження у справі.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно посилається на п. 1 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.07.2016 року № 93.

Під час підготовчого засідання представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримав та просив задовольнити.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, належним чином та своєчасно повідомлялася про дату, час і місце підготовчого засідання.

Суд вислухав пояснення представника відповідача та позивача, дослідив матеріали справи в частині заявленого клопотання та робить наступний висновок.

Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 14 січня 2016 року № 10 розпочато проведення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», військових посадових осіб та працівників Збройних Сил України, яким затверджено графік перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», відповідно до пункту 44 якого визначено дату подачі заяв та комплекту відповідних документів в/ч А1942 до управління особового складу штабу КВМС ЗС України – 23-25 травня 2016 року.

Згідно з наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 2 липня 2016 року № 93, відповідно до частин третьої, четвертої статті 4 Закону України «Про очищення влади» капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнено із займаної посади.

Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 13 лютого 2017 року № 17 (по особовому складу) наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 2 липня 2016 року № 93 про звільнення капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв`язку, викладено в редакції:

« 1. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнити із займаної посади та відповідно до вимог пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вважати таким, що перебуває у розпорядженні командира 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України».

13 лютого 2017 року за вих. № 154/15/4/1623ов Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України направлено до Мін`юсту повідомлення про звільнення ОСОБА_1 зі служби згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про очищення влади» з 2 липня 2016 року до закінчення особливого періоду.

Також, суд встановив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року у справі № 815/3913/16, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 2 липня 2016 року № 93 про звільнення ОСОБА_1 зі служби, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2017 року у справі № 815/1565/17 визнав протиправним та скасував параграф 1 наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 13 лютого 2017 року № 17, в частині, що стосується перебування ОСОБА_1 у розпорядженні Командира 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо, зокрема, військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади»).

Згідно із статтею 4 вказаного Закону особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.

Відповідно до пунктів 10, 12 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 , повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

Керівник органу, який прийняв рішення про звільнення особи, зазначеної у пункті 10 цього Порядку, надсилає в день його прийняття до Мін`юсту в паперовій формі повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6, відомості з якого не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін`юсту вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр).

До повідомлення про звільнення особи додаються в паперовій формі засвідчені копії: рішення про звільнення особи; сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім`я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п. п. 1,2 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5 (в редакції, чинній станом на час оформлення оскаржуваного повідомлення), внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є: надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5 в редакції, чинній станом на час оформлення оскаржуваного повідомлення), підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України «Про очищення влади» перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5 (в редакції, чинній станом на час прийняття судом ухвали), підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів: копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою; копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.

Під час розгляду справи суд встановив, що оскаржуване позивачем повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 року, складене на підставі наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 2 липня 2016 року № 93, що відповідає приписам наведених вище положень законодавства.

При цьому, з огляду на норми Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5, підставою для внесення щодо особи інформації до Реєстру та вилучення із вказаного Реєстру інформації щодо певної особи є не безпосередньо повідомлення, а факт звільнення особи з посади, який підтверджений відповідним рішенням, що додається до повідомлення чи факт скасування такого рішення, який в свою чергу, також, підтверджується наявністю обґрунтованого рішення.

Тобто, для ОСОБА_1 правові наслідки має не повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 року, а наказ Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 2 липня 2016 року № 93.

Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній станом на час прийняття ухвали судом, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас частиною 1 статті 2 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 1 статті 6 цього Кодексу, у редакції, чинній до 15.12.2017, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, у редакції, чинній станом на час прийняття ухвали судом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 17 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, у редакції, чинній станом на час прийняття ухвали судом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк ( п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України ).

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування повідомлення, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, оскільки зазначене повідомлення не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, як у редакції, чинній до 15.12.2017 року, так і в редакції чинній станом на час прийняття ухвали судом, зазначене повідомлення не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків, оскільки за своєю суттю є формою передачі інформації від одного суб`єкта до іншого про прийняте рішення, яке безпосередньо створює правові наслідки для особи, щодо якої прийняте.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 12.12.2018 у справі № 501/463/15.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та роз`яснює позивачу, що зазначені позовні вимоги не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Керуючись ст. 14, п.1 ч. 1 ст. 238, ст.ст.241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Закрити провадження по справі № 815/2772/17 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення про звільнення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду відповідно до п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 16 липня 2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо