Ухвала суду № 98363853, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11815/21

УХВАЛА

15 липня 2021 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду – Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи:

за позовом: Акціонерного Товариства «ОДЕСАНАФТОПРОДУКТ» (адреса:65039, м. Одеса, 2-й Артилерійський провулок, 6, код ЄДРПОУ 03482749, телефон: (048) 784 74 12)

до: Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (адреса: 65058, м. Одеса, пр.-т Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 43879780, телефон: (048) 728 38 86)

про: визнання протиправними та скасування розрахунку розміру шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного Товариства «ОДЕСАНАФТОПРОДУКТ» до Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївської та Одеської області) щодо розрахунку розміру шкоди АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» (правонаступник ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ»), заподіяній державі внаслідок забруднення нафтою земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Одеса, 2-й Лиманчик, вул. Наливна, 4а, у сумі 1 000 199,95 грн.

- визнати нечинним та скасувати складений Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївської та Одеської області) розрахунок розміру шкоди, заподіяній державі АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» (правонаступник ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ») внаслідок забруднення нафтою земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Одеса, 2-й Лиманчик, вул. Наливна, 4а, у сумі 1 000 199,95 грн.

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як встановлено суддею, позивач просить визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївської та Одеської області) щодо розрахунку розміру шкоди АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» (правонаступник ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ»), заподіяній державі внаслідок забруднення нафтою земельних ділянок, та визнати нечинним та скасувати, складений Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївської та Одеської області) розрахунок розміру шкоди, заподіяній державі АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» (правонаступник ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ») внаслідок забруднення нафтою земельних ділянок.

Спірні правовідносини неодноразово були предметом розгляду вищих судових органів, зокрема, у постанові від 12.10.2020 року по справ №813/3096/14 Верховний Суд дійшов наступного правового висновку, який в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

«Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли внаслідок незгоди позивача з діями відповідача щодо нарахування збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів та виставлення претензії саме позивачу, в якій відповідач запропонував сплатити нараховані збитки в добровільному порядку.

Тобто, фактично, позивачем оспорюється претензія від №1097 від 18.12.2013 про відшкодування збитків, заподіяних державі у зв`язку з порушенням вимог природоохоронного законодавства, в якій, Держекоінспекція у Львівській області запропонувала КП «Куликівське УЖКГ» у місячний термін відшкодувати державі завдані збитки в сумі 129215,43 грн. та зазначила, що у протилежному випадку буде заявлено позов в господарський суд Львівської області про стягнення цих коштів.

Верховний Суд неодноразово розглядав спори, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема, у постанові від 23.07.2019 у справі №816/2185/16 Верховний Суд дійшов наступних висновків, які можуть бути взяті до уваги під час вирішення цієї справи.

«Згідно з частиною 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Відповідно до підпункту 12 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 №454/2011, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред`являти претензії.

Аналіз положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №454/2011 свідчить про те, що чинним законодавством відповідачу надано право та повноваження здійснювати розрахунок завданих збитків.

Водночас частиною 1 статті 2 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 1 статті 6 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.».

Оспорюваними діями Держекоінспекції у Львівській області нараховано позивачеві суму збитків в розмірі 129215,43 грн., завданих державі у зв`язку з порушенням вимог природоохоронного законодавства, виставлено претензію та №1097 від 18.12.2013 та запропоновано у місячний термін відшкодувати державі завдані збитки; у протилежному випадку буде заявлено позов в господарський суд Львівської області про стягнення цих коштів.

Тобто, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вимога позивача про визнання протиправними дій спрямована на заперечення суми збитків, вимогу про стягнення яких може бути заявлено до суду.

Таким чином, спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування збитків, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Така вимога не має самостійного правового значення. Оцінку цих дій Суд надає під час вирішення спору про стягнення збитків.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Подібну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 12.12.2018 у справі №501/463/15, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі не підлягають розгляду судами».

Крім того, у постанові ВП ВС від 12.12.2018 року по справі № 802/2474/17-а (К/9901/55094/18) «Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2017 року № 210/5803/13-а, згідно з яким спір у справі про скасування рішення щодо затвердження акта комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, є приватно-правовими і вирішуються в порядку господарського (або цивільного) судочинства.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому вимоги про їх недійсність не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Оспорюваним рішенням Бершадської РДА, зокрема, затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих ОСОБА_3 внаслідок користування земельною ділянкою.

Повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Бершадської РДА. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, оскаржуване рішення не створює жодних правових наслідків для ОСОБА_3, а тому не може порушувати його права чи інтереси, а отже такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав не сприяє ефективному відновленню порушеного права».

Позивачем по даній справі оспорюється розрахунок відшкодування збитків від 13.04.2017 року, заподіяних державі у зв`язку з порушенням вимог природоохоронного законодавства, в якій, Держекоінспекція в Одеській області (Державної екологічної інспекції Південно-західного округу) запропонувала АТ «ОДЕСАНАФТОПРОДУКТ» відшкодувати державі завдані збитки в сумі 1 000 199,95 грн. та зазначила, що у протилежному випадку буде заявлено позов до суду про стягнення цих коштів.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі не підлягають розгляду судами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 2, 19, 170, 256, 295, 297 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного Товариства «ОДЕСАНАФТОПРОДУКТ» до Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправними та скасування розрахунку розміру шкоди.

Роз`яснити позивачу, що даний спір не підлягає судовому розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.