Рішення № 98363795, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14778/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Грачук В.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Кожевіної О.В.

Представника відповідача: Коліогло П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» до Головного управління ДПС в Одеській області, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» до Головного управління ДПС в Одеській області, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000130503 від 21.10.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) було винесене Офісом великих платників податків ДПС на підставі необґрунтованих висновків Головного управління ДПС в Одеській області в акты перевірки №1806/15-32-32-07/40075815 від 07.09.2020 року, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року позовну заяву акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» до Головного управління ДПС в Одеській області, Офісу великих платників податків ДПС було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

04.02.2021 року та 09.02.2021 року через канцелярію суду від до Головного управління ДПС в Одеській області та Офісу великих платників податків ДПС надійшли відзиви на адміністративний позов (а.с. 57-59, 75-77), з яких вбачається, що відповідачі позов не визнають та зазначають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

26.02.2021 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

01.06.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 05.07.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у наданому до суду відзиві на адміністративний позов.

Офіс великих платників податків ДПС до судового 05.07.2021 року своїх представників не надіслав, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Судом під час розгляду справи по суті встановлено наступне.

03.04.2020 року акціонерним товариством «Українська залізниця» було отримано ліценцію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15520414202001314 строком дії 03.04.2025 року (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» було зареєстровано акцизний склад за №1011236 за адресою: м. Одеса, вул. 5-та Заводська, 231/Б (а.с.70-71).

27.08.2020 року з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі пп.пп. 19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області Поповим В. було видано наказ №3850 "Про проведення фактичної перевірки акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 85).

Відповідно до зазначеного наказу №3850 передбачено провести фактичну перевірку позивача з 28.08.2020 року, зокрема, за адресою провадження діяльності по зберіганню пального: м. Одеса, вул. 5-та Заводська, 231/Б тривалістю 10 діб.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт від 07.09.2020 року №1806/15-32-32-07/40075815 (реєстраційним номер та дата реєстрації акту в органі ДПС за місцем реєстрації 17.09.2020 року №0106/28-10/05-03-01/РРО/40075815) (а.с.89-92), у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та п. 12 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а саме відсутня реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального, стосовно відповідного резервуара;

- порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230, п. 21 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.5, п.6, п.7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального в резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №891 (із змінами та доповненнями), а саме не сформовані та не передані до реєстру дані, передбачені Порядком від 22.11.2017 року №891 з витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівноміра-лічильника рівня таких товарів (продуктів) у резервуарі за обліковий період часу з 01.07.2020 року по 04.09.2020 року (добу).

Також 07.09.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області був складений акт №610/15-32-32-07, в якому зазначено про відмову позивачу від ознайомлення, підпису та отримання акту перевірки від 07.09.2020 року №1806/15-32-32-07/40075815 (а.с. 63, 94).

За результатами вищезазначеної перевірки Офісом великих платників податків ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000130503 від 21.10.2020 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 106 000,00 грн. (а.с. 6, 95).

Як вбачається з розрахунку штрафник (фінансові) санкції до акту фактичної перевірки від 07.09.2020 року №1806/15-32-32-07/40075815 (реєстраційним номер та дата реєстрації акту в органі ДПС за місцем реєстрації 17.09.2020 року №0106/28-10/05-03-01/РРО/40075815) штрафні санкції складались з наступних складових (а.с. 96-97):

- за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та п. 12 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI – 40 000,00 грн. (незареєстрований витратомір-лічильник і рівнемір-лічильник, тобто 2 шт. х 20 000,00 грн.);

- за порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України – 66 000,00 грн. (66 днів неподання звітів * 1000,00 грн.).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/14778/20.

Також судом встановлено, що рівнемір-лічильник МШІ-3,5 серійний номер 8700902004960 та витратомір лічильник NOVA 1 КЕД 50-0,25-1-Б-3-03 серійний номер 8700417003416 були встановлені на резервуарі (колонка с цистерною) серійний номер 8700417003416 відповідно 03.04.2020 року та 15.03.2020 року, але подані на реєстрацію до податкового органу лише 15.01.2021 року (а.с. 10, 13, 12, 142-143, 144).

26.02.2021 року позивачем було подано до податкового органу заяву про анулювання реєстрації акцизного складу №1011236 за адресою: м.Одеса, вул. 5-та Заводська, 231/Б (а.с. 145).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви Головного управління ДПС в Одеській області та Офісу великих платників податків ДПС, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п. 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Відповідно до положень п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Пунктом 81.2 цієї статті встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Згідно з положеннями підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, щодо порушення позивачем пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та п. 12 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад це, зокрема, спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Пунктом 230.1 ст. 230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Разом з тим Законом України від 18.12.2019 року №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» (далі Закон №391-ІХ) до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово «січня» замінено словом «квітня».

Відповідно до вимог ст.230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок №891).

Пунктом 2 Порядку №891 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;

рівнемір-лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Таким чином, у розпорядників акцизних складів на підставі указаних норм Податкового кодексу України виник обов`язок обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром паливом витратомірами-лічильниками та рівномірами-лічильниками та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі до 01.04.2020 року.

При цьому з 01.04.2020 року відповідно до статті 128-1 Податкового кодексу України за вказані вище порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, витратомір-лічильник.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, та не заперечувалось учасниками справи у судовому засіданні, позивачем на акцизному складі були наявні повірені витратомір-лічильник та рівномір-лічильник.

Водночас, як було зазначено податковим органом та не спростовано акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд», зазначені лічильники не були зареєстровані станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального, за адресою м. Одеса, вул. 5-та Заводська, 231/б.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем, всупереч нормам чинного законодавства не було зареєстровано витратомір-лічильник та рівномір-лічильник у відповідному Єдиному державному реєстрі, суд доходить висновку про правомірність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 000,00 грн. (по 20000,00 грн. за відсутність реєстрації витратоміра-лічильника та рівноміра-лічильника).

Щодо не сформування та не передання до реєстру даних, передбачених Порядком від 22.11.2017 року №891 з витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівноміра-лічильника рівня таких товарів (продуктів) у резервуарі за обліковий період часу з 01.07.2020 року по 04.09.2020 року (добу), суд зауважує наступне.

Підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 ст.230 Податкового кодексу України передбачено, що розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°C (абзац 1 підпункту 230.1.3).

Законом №391-IX від 18.12.2019 року підпункт 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 доповнено новим абзацом згідно із змістом якого розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°C.

Для цілей статей 230 - 233 цього Кодексу скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном), інші гази, бутан, ізобутан за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 обліковуються за умовним кодом 2711 у літрах, приведених до температури 15°C.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

Міра юридичної відповідальності за невиконання приписів наведеної статті Кодексу запроваджена п. 128-1.3 ст. 128-1 Податкового кодексу України і полягає у накладенні штрафу розміром 1000,00 грн. за кожний неподаний електронний документ у разі незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового.

Як було зазначено з даного приводу у судовому засіданні позивачем, 03.04.2020 року ним було отримано ліценцію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15520414202001314 строком дії 03.04.2025 року.

За таких умов, враховуючи, що пальне використовувалось ним виключного для власного споживання чи промислової переробки і не здійснювались операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, акціонерне товариство «Українська залізниця» було зобов`язане на акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°C.

Так позивачем 18.08.2020 року було подано до контролюючого органу у складі декларації акцизного податку за липень 2020 року дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°C (а.с. 42-46, 47). Водночас станом на момент проведення перевірки та складання акту такої перевірки (07.09.2020 року) у акціонерного товариства «Українська залізниця» не виникало обов`язку надавати вищезазначені дані за серпень та вересень 2020 року, оскільки такий обов`язок виникає не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

Зазначених обставин представником податкового органу у судовому засіданні спростовано не було. Разом з тим, відповідач посилався лише на абзац 1 підпункту 230.1.3 ст.230 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Суд зауважує, що вищенаведена норма наведена відповідачем не застосовується до розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Так для таких розпорядників передбачено можливість подання звітності саме за звітний календарний місяць.

Позивачем зазначена звітність надана була, чого відповідач не заперечує.

За таких умов суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0000130503 від 21.10.2020 року в частині застосування до акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафних (фінансових) санкцій на суму 66000,00 грн. винесене на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №3277677 від 15.12.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 2 102,00 грн. (а.с. 5).

З урахуванням часткового задоволення адміністративного позову майнового характеру акціонерного товариства «Українська залізниця» у розмірі, що становить 62,3% від суми заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідачів солідарно суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1309,55 грн. (по 654,77 грн. з кожного відповідача).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівька, 11-Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0000130503 від 21.10.2020 року в частині застосування до акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафних (фінансових) санкцій на суму 66000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 654,77 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС за рахунок його бюджетних асигнувань на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 654,77 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 15 липня 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький