Рішення № 98363727, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2523/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Сердюк І.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: Марусиченко В.В. (в порядку самопредставництва)

Державна екологічна

інспекція Кримсько-

Чорноморського округу: Тутейко А.В. (в порядку самопредставництва)

третя особа: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2; код ЄДРПОУ 37508533), Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 42335172), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів №482-о від 29.12.2020р., № 2-тр/т від 14.01.2021р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції України, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення та доповнення позовних вимог (вх. №17680/21 від 08.04.2021р.), просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України № 482-0 від 29.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 » та наказ Державної екологічної інспекції України №2-тр/т від 14.01.2021р. «Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-0 «Про звільнення ОСОБА_2 », якими ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу, або на рівнозначній посаді з 19.01.2021р.;

поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Кримсько- Чорноморського округу - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу, або рівнозначній посаді з 19.01.2021р.;

стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.012021 року по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваними наказами його протиправно звільнено з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу з 19.01.2021р., оскільки на момент звільнення він знаходився на лікарняному до 01.02.2021р. та згідно листка непрацездатності серії АДН № 512631 повинен був стати до роботи лише 02.02.2021р., тому днем звільнення має бути дата, що є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням приписів ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Позивачем не було отримано копій попередження про наступне вивільнення № 10423/6/8-20 від 01.12.2020 р., протоколу доведення інформації та документів до відома державного службовця від 07.12.2020р., зазначених у наказі №482-о від 29.12.2020р.

Від Державної екологічної інспекції України надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/7188/21 від 19.03.2021р., 14784/21 від 24.03.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що звільнення ОСОБА_2 відбулось в порядку та у спосіб, що визначені Законом України «Про державну службу», з дотриманням вимог вказаного Закону щодо повідомлення державного службовця про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу та стосовно видання наказу про звільнення. З урахуванням приписів ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) при ліквідації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Позивача звільнено із займаної посади згідно п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р., у зв`язку з ліквідацією установи - Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу. Крім того, зазначено, що позивач не надавав Держекоінспекції документів на підтвердження тимчасової непрацездатності у встановленому порядку.

Від Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23677/21 від 12.05.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивача звільнено з посади в порядку та у спосіб, що визначені Законом України «Про державну службу», з дотриманням вимог вказаного Закону щодо повідомлення державного службовця про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу та стосовно видання наказу про звільнення. З урахуванням приписів ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) при ліквідації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Позивача звільнено із займаної посади згідно п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р., у зв`язку з ліквідацією установи - Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу. Крім того, зазначено, що позивач не надавав Держекоінспекції документів на підтвердження тимчасової непрацездатності у встановленому порядку. Навіть за умов наявності у позивача тимчасової непрацездатності, у відповідача були наявні підстави для зазначення дати звільнення 19.01.2021р.

08.04.2021р. (вх. №17680/2) від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.04.2021р. (вх. № 20503/21) від Державної екологічної інспекції України надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 20.01.2021 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 19.03.2021р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 13.04.2021 р.

Ухвалою суду від 07.04.2021 р. призначено проведення розгляду справи 13.04.2021 р. 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon”.

Ухвалою суду від 13.04.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу; відкладено підготовче засідання на 12.05.2021р.

Ухвалою суду від 12.05.2021р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 20.05.2021 р.

Ухвалою суду від 20.05.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.06.2021р.

Ухвалою суду від 07.06.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.06.2021р.

Ухвалою суду від 24.06.2021р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2021 р.

До судового засідання 05.07.2021 р. з`явилися представники позивача, відповідачів. Третя особа до судового засідання не з`явилась, явку представника не забезпечила, про дату час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином та завчасно.

Згідно ч. 1ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної екологічної інспекції України №482-о від 29.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 » відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р. «Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції» та наказу Державної екологічної інспекції України № 27 від 06.02.2020р. «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу» звільнено ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу 11.01.2020р. (т.1, а.с. 10).

Підставою для прийняття наказу №482-о від 29.12.2020р. зазначено: попередження про наступне вивільнення №10423/6/8-20 від 01.12.2020р., протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 07.12.2020р.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України №2-тр/т від 14.01.2021р. «Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-0 «Про звільнення ОСОБА_2 » внесено зміни до пункту 1 наказу Державної екологічної інспекції України №482-о від 29.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 », замінивши цифру « 11» цифрою « 19» (т.1, а.с. 11).

Згідно до наказу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 01-0 від 14.01.2021р. «Про оголошення наказів Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-0 «Про звільнення ОСОБА_2 » та від 14.01.2021 «Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-0 «Про звільнення ОСОБА_2 », оголошено вказані накази ОСОБА_2 02.02.2021р. в приміщенні Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), після виходу з лікарняного (а.с. 12-13).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Положеннями ч.2 ст.38 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ч.1 ст.3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 1-3 ст. 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Положеннями п.4 ч.1 ст.83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

У відповідності до вимог п.п.1, 1-1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суд зазначає, що наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посиланням, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з посиланням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як вбачається зі змісту наказу №482-о від 29.12.2020р., останній містить посилання на п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р. «Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції» та наказу Державної екологічної інспекції України № 27 від 06.02.2020р. «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу».

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.

Згідно ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу (код ЄДРПОУ 42335172) перебуває в стані припинення з 11.02.2020 р. (номер запису 15561100007067027).

Судом встановлено, що листом Державної екологічної інспекції України № 1459/5./8-20 від 25.02.2020р. позивачу направлено попередження від 20.02.2020р. про наступне вивільнення відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р. «Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції» та наказу Державної екологічної інспекції України № 27 від 06.02.2020р. «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу».

На підтвердження відправлення вказаного листа засобами поштового зв`язку відповідач надав копію накладної АТ "Укрпошта" № 0104228778036, опису вкладення та фіскального чеку.

Повторно попередження позивачу про наступне вивільнення направлено 07.12.2020р. (вих. №10423/6/8-20).

Згідно протоколу про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 07.12.2020р., позивачу доведено лист попередження про наступне звільнення Держекоінспекції №10423/6/8-20 від 01.12.2020р. шляхом надіслання копії зазначеного листа на електронну пошту Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу за адресою: krimbs@dei.gov.ua. Підтвердженням надіслання листа зазначено копію знімку екрану персонального компютера від 07.12.2020р. із зображенням надісланого електронного листа з додатками відомчою електронною поштою «Mirohost».

Лист-попередження №10423/6/8-20 від 01.12.2020р., як зазначено відповідачем, направлено на адресу позивача іншими засобами електронного зв`язку, а саме на мобільний додаток для миттєвого обміну текстовими та файловими повідомленнями (месенджер) WhatsApp, що зареєстрований на номер мобільного телефону позивача (т.1, а.с. 78-85).

З урахуванням наведеного, враховуючи що позивача звільнено з 19.01.2021р. вимоги ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» щодо попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідачем не порушено.

При цьому, суд враховує, що на час прийняття наказу №482-о від 29.12.2020р. про звільнення позивача діяла редакція ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», якою визначалось, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), тобто не встановлювалось обов`язку щодо пропонування вакантних посад.

02.02.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12 грудня 2019 року №378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-ІХ внесені аналогічні зміни в Закон України «Про державну службу», який набрав чинності 13 лютого 2020 року.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу», норми частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Однак, суд наголошує, що положеннями ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про державну службу», на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу, то суд приходить до висновку про те, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню.

При цьому, норми ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» не скасовувались та неконституційними не визнавались, а відтак немає підстав вважати, що відповідач діяв неправомірно, не запропонувавши позивачу будь-яку іншу рівнозначну посаду, оскільки це є правом державного органу, а не обов`язком.

Так, підставою для звільнення позивача із займаної посади як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу є ліквідація Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, що здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р. «Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції» та наказу Державної екологічної інспекції України № 27 від 06.02.2020р. «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу».

Суд зазначає, що доказів скасування наказу Державної екологічної інспекції України № 27 від 06.02.2020р. до суду не надано а постанова Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020р. неконституційною не визнавалась.

При цьому суд зазначає, що оцінку правомірності здійснення ліквідації Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу в рамках даної справи суд не надає, оскільки вказане питання не є предметом розгляду даної справи.

Згідно ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу» наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікарняному, зокрема, у періоди з 18.01.2021р. до 22.01.2021р., з 23.01.2021р. по 27.01.2021р., з 28.01.2021р. по 01.02.2021р., на підтвердження чого надано листки непрацездатності, оригінали яких досліджені в судовому засіданні (т.1, а.с. 16-17).

Як було встановлено судом, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України №2-тр/т від 14.01.2021р. «Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-0 «Про звільнення ОСОБА_2 » внесено зміни до пункту 1 наказу Державної екологічної інспекції України №482-о від 29.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 », замінивши цифру « 11» цифрою « 19».

З урахуванням приписів ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та перебування позивача на лікарняному, днем звільнення позивача мало бути зазначено 02.02.2021р. (наступний день за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність). Відповідачами не доводилось факту внесення змін до наказу про звільнення позивача іншою датою, ніж 19.01.2021р.

Таким чином, враховуючи, що позивач у період з 28.01.2021р. по 01.02.2021р. перебував на лікарняному, звільнення позивача 19.01.2021р. здійснено без дотримання ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу», якою чітко визначено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу 19.01.2021р., що свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Державної екологічної інспекції України №482-о від 29.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 »; № 2-тр/т від 14.01.2021р. «Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-о «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відтак, з урахуванням наведеного, наявні підстави для поновлення ОСОБА_2 на посаді, рівнозначній посаді першого заступника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу – першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу з 20.01.2021р.

З урахуванням приписів ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно довідки Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу № 36/02 від 12.03.2021р., середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 923,78 грн. (т.1, а.с. 86).

Суд встановив, що період вимушеного прогулу становить 112 днів (з 20.01.2021р. по 05.07.2021р.). Відтак, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу становитиме 103463,36 грн. (923,78 грн. (середньоденна заробітна плата) х 112 (число робочих днів).

Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді, рівнозначній посаді першого заступника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу – першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу з 20.01.2021р. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2; код ЄДРПОУ 37508533), Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 42335172), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів №482-о від 29.12.2020р., № 2-тр/т від 14.01.2021р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України №482-о від 29.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України № 2-тр/т від 14.01.2021р. «Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 29.12.2020 №482-о «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновити ОСОБА_2 на посаді, рівнозначній посаді першого заступника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу – першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу з 20.01.2021р.

Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2; код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.01.2021р. по 05.07.2021р. у сумі 103463,36 грн. (сто три тисячі чотириста шістдесят три гривні 36 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді, рівнозначній посаді першого заступника Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу – першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу з 20.01.2021р. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.07.2021 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк