Рішення № 98363714, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13831/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.ст.268,269,271,272,287 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

08.12.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови від 18.09.2020 року ВП№58102304 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., від 16.11.2020 року ВП №63114772 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 22.10.2020 року ВП №63114772 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року судом залишено без руху адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

28.12.2020 року (вх.№55730/20) до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. та уточненою позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову від 18.09.2020 року ВП№58102304 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення у справі №522/13692/17 виконано в повному обсязі, а тому накладний штраф відповідачем є протиправним. Також позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі № 420/871/20, яке набрало законної сили 23.09.2020, адміністративний позов Головного управління задоволено, постанову ВП № 58102304 від 17.01.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, визнано протиправною та скасовано

Ухвалою суду від 15.01.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відкрито провадження в адміністративній справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача –– ОСОБА_1 .

Вказаною ухвалою судом також доручено відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду (на адресу електронної пошти: inbox@adm.od.court.gov.ua та засобами поштового зв`язку) у п`ятиденний строк від дати отримання даної ухвали (належним чином засвідчені копії матеріалів ВП№58102304 та зупинено провадження по справі №420/13831/20 до надходження відповіді на доручення.

25.06.2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із копіями матеріалів ВП№58102304.

У відзиві вказано, що відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (в м. Одесі) вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року судом поновлено провадження по справі № 420/13831/20 та призначено справу до судового розгляду о 12:30 год. 14.07.2021 року.

У судове засіданні 14.07.2021 року учасники процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.

13.07.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, пояснень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05.02.2018р. по справі №522/13692/17 задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії (бездіяльність) Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою пенсії ОСОБА_1 , розмір якої обчислений з грошового забезпечення до якого не були включені щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за АТО, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про нараховане грошове забезпечення №443 від 13.05.2017 року, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 13 місяців підряд перед звільненням з військової служби та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включені щомісячна грошова винагорода, винагорода за передування в зоні проведення АТО, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода за виконання поставлених бойових завдань на території противника, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 13 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби,в розмірі 10278,25 гривень; зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 червня 2017 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018р. по справі №522/13692/17 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2018р. у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльності) Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою пенсії ОСОБА_1 , розмір якої обчислений з грошового забезпечення до якого не була включена одноразова грошова допомога при звільненні та зобов`язання здійснити нарахування пенсії, призначити і виплачувати пенсію у розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включена одноразова грошова допомога при звільненні та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частині позову; в іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 р.- залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили 31.08.2018р.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.01.2019р. відкрито виконавче провадження ВП №58102304.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) від 17.01.2020р. №58102304, за невиконанння рішення суду, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100,00грн.(а.с.6-7).

Суд зазначає, що правомірність постанови від 17.01.2020 року було предметом розгляду у справі № 420/871/20 та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 420/871/20 задоволено адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заліпаєва Юрія Валерійовича ВП №58102304 від 17.01.2020р. про накладення штрафу в розмірі 5100,00грн.

Також, судом стянуто з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 2102,00 грн

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 року по справі № 420/871/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в частині стягнення з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору у розмірі 2102,00 грн. – скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в цій частині – відмовлено, в іншій частині рішення. Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року – залишено без змін.

18.09.2020 року головним державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову про накладення штрафу ВП №58102304, якою за повторне невиконання рішення суду на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.

Вважаючи постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 18.09.2020 року ВП №58102304 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у адміністративних справах.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.

Згідно зі ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Водночас при вирішенні даної адміністративної справи ключовим є питання наявності повторного невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру.

Як вже встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 420/871/20 задоволено адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заліпаєва Юрія Валерійовича ВП №58102304 від 17.01.2020р. про накладення штрафу в розмірі 5100,00грн.

Також, судом стянути з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 2102,00 грн

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 року по справі № 420/871/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в частині стягнення з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору у розмірі 2102,00 грн. – скасовано та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в цій частині – відмовлено, в іншій частині рішення.

Тобто, станом на дату прийняття спірної постанови відсутній факт повторності невиконання рішення суду по справі №522/13692/17.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті спірної постанови державний виконавець діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Відповідно до п.8 та п.9 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач – це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішень державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області не виступає суб`єктом владних повноважень в даних спірних правовідносинах, оскільки оскаржує рішення відповідача, якими порушені його права, і відповідно відповідач в цих правовідносинах згідно з п.7, п.9 ч.1 ст.4, ч.1 ст.287 КАС України є суб`єктом владних повноважень.

Позивачем за подачу до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь позивача судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 18.09.2020 року ВП№58102304 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65091);

Третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Корой С.М.