Рішення № 98363680, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2468/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Горбаченка Е.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не виплати ОСОБА_1 , гарантованої суми відшкодування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 26304258493970/26302110003400;

стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ: 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу № НОМЕР_2 у розмірі 189720,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять грн. 00 коп.).

Ухвалою від 24.02.2021р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

На виконання ухвали 03.03.2021р. (вх. № 10895/21) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 09.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 11.05.2021 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

07.06.2021 року (вх. № 29274/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за його відсутністю

Ухвалою від 07.06.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

23.06.2021 року (вх. № 32686/21) представником відповідача до канцелярії суду подані додаткові письмові пояснення, в яких заявив клопотання про закриття провадження у справі.

23.06.2021 року (вх. № 32815/21) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.06.2021 року (вх. № 32816/21) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 25.06.2021 року у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

01.07.2021 року (вх. № 34549/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання в порядку письмового провадження.

05.07.2021 року (вх. № ЕП/18138/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового розгляду за відсутністю позивача та його представника.

Ухвалою від 15.07.2021 року відмолено у задоволенні клопотання про закриття провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 року у справі № 815/452/16, що набрало законної сили, відповідача було зобов`язано затвердити зміни до реєстру вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі доповненого Переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк», до якого включено ОСОБА_1 . Проте, на день звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 так і не отримав гарантованого відшкодування за його вкладом в АТ «Імексбанк», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання 01.07.2021 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, від відповідача жодних клопотань про розгляд справи без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, 16.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк» укладено Договір банківського рахунку №3002356, відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту Голобородько Е.М. поточний рахунок № НОМЕР_3 USD та зобов`язання прийняти і зарахувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Також, 16.01.2015 року між позивачем та ПАТ «Імексбанк» було укладено Договір №30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року вклад «ПКлієн3м6%_» від 16.01.2015 року на суму 12000 доларів США з процентною ставкою 6% річних строком на 3 місяці з датою повернення вкладу 21.04.2015 року.

Постановою Правління Національного банку України № 50 від 26.01.2015 року ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. 26.01.2015 року на підставі зазначеної постанови Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №16 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк», відповідно до якого в ПАТ «Імексбанк» з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Імексбанк» Северина Юрія Петровича.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №84 від 23.04.2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «Імексбанк» та повноваження Уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 330 від 21.05.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 105 від 27.05.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 строком на 1 рік з 27.05.2015 року по 26.05.2016 року включно. З 04.06.2015 року розпочато виплату коштів вкладникам банку.

Згідно бази даних автоматизованої програми «ДСС» Одеського окружного адміністративного суду встановлено, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 року по справі № 815/452/16 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження Реєстру вкладників AT “ІМЕКСБАНК”, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині не включення в Реєстр на підставі договору № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, укладеного 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та AT “ІМЕКСБАНК”.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Реєстру вкладників AT “ІМЕКСБАНК”, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині включення ОСОБА_1 на підставі договору № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, укладеного 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та AT “ІМЕКСБАНК”.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1102,42 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 24.10.2019 року.

В подальшому, 28.02.2020 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було направлено відповідь на звернення від 02.12.2019 року ОСОБА_1 , в якій зазначалось, зокрема, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2017 року накладено арешт на зазначені кошти та заборонено проводити видаткові операції щодо них.

Враховуючи зазначене, 15.05.2020 року Шевченківським районним судом міста Києва постановлено ухвалу у справі № 761/10353/20 (провадження №1-кс/761/6453/2020), що набрала законної сили, якою клопотання Позивача було задоволено та скасовано арешт з грошових коштів, які знаходяться у АТ «Імексбанк» на банківському рахунку № НОМЕР_2 , у зв`язку з чим позивач повторно звернулась до відповідача надавши вищевказану ухвалу суду.

14.01.2021 року позивач отримав відповідь від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якій, зокрема, вказано, що виплата гарантованої суми відшкодування за вкладами, розміщеними на рахунках фізичних осіб в АТ «Імексбанк», які визнано речовими доказами та/або на них накладено арешт, можлива лише після прийняття відповідних процесуальних рішень в указаному кримінальному провадженні та отримання Фондом безпосередньо від правоохоронних та/або судових органів всіх необхідних документів, однак відповідачу безпосередньо з правоохоронних та судових органів не надходила належним чином завірена копія ухвали слідчого судді про скасування арешту».

Так, включення позивача до Реєстру вкладників, що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб є беззаперечною підставою для виплати гарантованого відшкодування за його вкладном, однак станом на день подання даної позовної заяви, позивач вказане відшкодування не отримав.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Особливості виконання банком власних зобов`язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Цим Законом, як в ньому зазначено, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до визначених у статті 2 Закону №4452-VI термінів, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники;

уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ст.3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (ст.4 Закону № 4452-VI).

До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (п.15 ч.5 ст. 12 Закону №4452-VI).

Згідно з положеннями частин третьої, п`ятої статті 34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною першою статті 35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI).

Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.

За дії/ бездіяльність такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц.

Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною першою статті 26 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).

Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.

Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.

Виходячи з наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позивач, як клієнт банку, який уклав договір банківського рахунку в ПАТ «Імексбанк» і якому банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI є вкладником, а кошти на її банківському рахунку в сумі 189720,00 грн. є вкладом, на який поширюються основні завдання (функцій) Фонду щодо забезпечення такого вкладу державною гарантією у вигляді граничного розміру відшкодування коштів за цим вкладом.

Згідно Закону України №4452-VI правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.

Отже, суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.

Судом з урахуванням положень ч.4 ст.78 КАС України встановлено, що право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 року у справі № 815/452/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.10.2019 і набрала законної сили.

Саме встановлена в судовому порядку протиправна бездіяльність уповноваженої особи Фонду - своєчасне не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, мала своїм наслідком невиплату Фондом гарантованої суми відшкодування за вкладом позивача.

При цьому слід враховувати, що, як вказано вище, у правовідносинах, що склалися між позивачем та Фондом, останній виконує функції з організації виплати позивачці гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк», і у вказаних відносинах у позивача виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Отже, обов`язок доведення відсутності вини покладається на заподіювача шкоди, тобто до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-2).

Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, яка є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.

Відтак, обумовлена протиправна бездіяльність працівника Фонду призвела до невиплати позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду і, як наслідок, порушено права та гарантії позивачки, надані їй як вкладнику у відповідності до Закону №4452-VI.

Отже порушене право позивачки підлягає захисту шляхом стягнення на її користь з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 189720,00 грн.

При цьому, суд акцентує увагу на Ухвалу Верховного Суду від 16.06.2021 року по справі 160/6499/20 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 160/6499/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною відмови та стягнення гарантованої суми відшкодування.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ССПЛ) у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), а саме зазначено, що "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб".

У п. 74 рішення ССПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» зазначено, що «державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків».

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не виплати ОСОБА_1 , гарантованої суми відшкодування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 26304258493970/26302110003400.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ: 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу № НОМЕР_2 у розмірі 189720,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять грн. 00 коп.).

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2021 р.

Суддя О.М. Тарасишина