Рішення № 98363520, 08.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 р. № 400/4075/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , 2. Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, , до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправним та нечинним рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 №19/4 «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва»,за участю:

позивача 1: Ільченка А.,

представника позивача 2: Дзюбан О.В.,

представника відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач 1, Ільченко А.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради (далі також – відповідач) про визнання протиправним і нечинним рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 року № 19/4 «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва».

Ухвалою від 09.06.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Також, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 400/4087/21 за позовом першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури (далі – позивач 2) до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 року рішення Миколаївської міської ради «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» № 19/4 від 21.08.2012 року.

Ухвалою від 09.06.2021 року суд об`єднав справи № 400/4075/21 та № 400/4087/21 в одне провадження для спільного розгляду з присвоєнням об`єднаним справам загальний № 400/4075/21.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним оскільки суперечить ст. 10 Конституції України. Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не наділений повноваженнями на зміну чи встановлення статусу мов.

Позивач 2, обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 28.02.2018 року у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 року № 5029-VI (далі – Закон України № 5029). Отже, рішення Миколаївської міської ради 19/4 від 21.08.2012 року «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» суперечить вимогам діючого законодавства. А тому підлягає визнанню протиправним та нечинним.

У судовому засіданні позивачі свої вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у зв`язку з введенням в дію Закону України № 5029 та враховуючи, що переважна більшість громадян м. Миколаєва користується російською мовою, яка не є державною. На теперішній час Миколаївською міською радою рішення № 19/4 від 21.08.2012 року не визнано таким, що втратило чинність.

Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 25 Регламенту Миколаївської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 24.12.2020 року № 2/35, питання, що виноситься на розгляд Ради оформляється вигляді письмового проекту рішення Ради. Розробка проектів рішень Ради та інших матеріалів, які виносяться на розгляд Ради, здійснюється відповідними виконавчими органами Ради та їх посадовими особами, які є безпосередніми розробниками проекту рішення Ради, за дорученням ради, міського голови, постійної комісії Ради, секретаря Ради, виконавчого комітету.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду на черговій сесії Ради.

У зв`язку із відсутністю правової підстави для функціонування такого акту, вищевказану інформацію направлено розробнику проекту Рішення для вжиття заходів щодо підготовки проекту рішення про визнання рішення міської ради від 21.08.2012 року № 19/4 таким, що втратило чинність.

Проект рішення був розміщений на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради у розділі «Проекти рішень чергової сесії Миколаївської міської ради».

На засіданні сесії міської ради від 20.05.2021 року рішення про «Про Визнання таким, що втратило чинність рішення ради від 21.08.2012 № 19/4 «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» прийнято не було.

У своєму відзиві відповідач просив суд винести законне та обґрунтоване рішення на розсуд суду; розгляд справи відповідач просив провести без участі представника Миколаївської міської ради.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Миколаївської міської ради від 21.08.2012 року № 19/4 «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва», російську мову в м. Миколаєві визначено регіональною.

Зазначене рішення прийняте у зв`язку з введенням в дію Закону України № 5029 та враховуючи, що переважна більшість громадян м, Миколаєва користується російською мовою, яка не є державною.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.02.2018 року у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) Закон України № 5029.

Станом на момент звернення позивачів до суду рішення від 21.08.2012 року № 19/4 «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» відповідачем не визнано таким, що втратило чинність.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається Законом.

Згідно ст. 92 Конституції України встановлено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 року по справі №1-6/99 зазначено, що використання російської та інших мов національних меншин України визначається виключно законами України.

03.07.2012 року був прийнятий Закон України № 5029, у преамбулі якого визначено, що відповідно до положень Конституції України, Декларації прав національностей, Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» тощо, враховуючи, що вільне використання мов у приватному і суспільному житті відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об`єднаних Націй про громадянські і політичні права, та духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основоположних свобод людини є невід`ємним правом кожної людини; надаючи важливого значення зміцненню статусу державної – української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності; виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність усіх національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і консолідації суспільства, цим Законом визначаються засади державної мовної політики в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 5029, терміни, використані в цьому Законі, вживаються у такому значенні, зокрема:

державна мова – закріплена законодавством мова, вживання якої обов`язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв`язку та інформатики тощо;

регіональна мова або мова меншини – мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;

територія, на якій поширена регіональна мова, – територія однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць України (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села), де регіональна мова є засобом комунікації певної кількості осіб, що виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цьому Законі.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону України № 5029 у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов`язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян – суб`єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.02.2018 року у справі №1-1/2018 Закон України № 5029 визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Судом встановлено, що на час розгляду справи Миколаївської міської ради від № 19/4 від 21.08.2012 року «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» є чинним та не скасовано, що також не спростовується відповідачем по справі.

Згідно ч. 2 ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин та керуючись вказаними нормами, суд приходить до висновку, що рішення Миколаївської міської ради № 19/4 від 21.08.2012 року «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» має бути визнане протиправним та нечинним, оскільки з 29.02.2018 року Закон України № 5029, на підставі якого його було прийнято, визнано неконституційним.

Таким чином, з 29.02.2018 року відповідач зобов`язаний був скасувати рішення № 19/4 від 21.08.2012 року «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва», однак на час розгляду справи зазначене рішення є чинним.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені у ст. 245 КАС України, відповідно до п. 1 ч. 2 якої, у разі задоволення позову суд може ухвалити рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили (ч. 2 ст. 265 КАС України).

Враховуючи викладене та встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 року рішення Миколаївської міської ради «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» № 19/4 від 21.08.2012 року.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) та Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 02910048) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та нечинним з 28.02.2018 року рішення Миколаївської міської ради «Про надання російській мові статусу регіональної мови м. Миколаєва» № 19/4 від 21.08.2012 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.07.2021 року.

Суддя О.В. Малих