Рішення № 98363429, 16.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12317/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача – Алєксєєвої Г.І.,

представника відповідача – Осадець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанов, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63109264 від 03.11.2020 та постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63109264 від 03.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виносячи спірні постанови відповідач намагається двічі стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 10000 грн., а також додаткові витрати по виконавчому провадженні в сумі 115 грн. не враховуючи тих обставин, що рішення від 16.10.2019 Шевченківського районного суду м. Львова по справі №466/8575/18 виконується в добровільному порядку, а також того факту що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження на момент її винесення вже оскаржується в судовому порядку. Вказує, що факт добровільного виконання матір`ю дитини рішення суду жодним чином не було перевірено. У підтвердження обставин добровільного виконання рішення зазначає, що в період з дня винесення рішення до періоду звернення стягувача у виконавчу службу минуло 11 місяців. Звідси вбачається, що упродовж 11 місяців зауважень щодо виконання зазначеного рішення суду не було. Тому вважає, що рішення виконувалось нею у добровільному порядку. Про факт добровільного виконання рішення суду зі сторони боржника вказують і численні звернення в правоохоронні органи щодо умов виконання рішення суду саме стягувачем, а не боржником. Про відсутність встановлення факту невиконання боржником рішення свідчить і відсутність кримінального провадження відносно дій боржника. Тому вважає, що при винесенні спірних постанов відповідач не перевірив факт добровільного виконання рішення боржником. Тому, просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просять позов задоволити.

У відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні, оскільки при винесенні спірних постанов відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача у судому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

24.09.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63109264 з примусового виконання виконавчого листа №466/8575/18, виданого 16.09.2020 Шевченківським районним судом м. Львова про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином ОСОБА_3 ; встановлено час та дні для зустрічей ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 а саме: перший та третій тиждень місяця з п`ятниці з 17:00 до неділі 16:00, інші дні тижня за погодженням з матір`ю дитини ОСОБА_1 ; стягнуто з боржника виконавчий збір / основну винагороду приватного виконавця в розмірі 10000грн.

03.11.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №63109264, стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10000 грн.

03.11.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №63109264, визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 12 грн., плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн., винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 30 грн., винесення постанови про стягнення виконавчого збору 12 грн., винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документу стягувачу) 12 грн., загальна сума мінімальних витрат 115 грн.

30.12.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63109264.

Не погоджуючись з постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернулась до суду про їх оскарження.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч.1ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч.5 ст.26 вказаного Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1,3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.09.2020 становив 5000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. (ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження).

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.11.2019 року по справі №480/1558/19, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Приписами ст.63 Закону №1404-VIII, визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що під час виконання рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.

Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18.

Постановою від 24.09.2020 про відкриття виконавчого провадження, божнику надано строк для добровільного виконання рішення протягом 10 робочих днів, тобто до 08.10.2020.

Актами державного виконавця від 16.10.2020, 18.10.2020, 04.12.2020 підтверджено виконання рішення суду боржником.

Позивач стверджує, що до відкриття виконавчого провадження добровільно виконувала рішення суду. На підтвердження вказаних обставини покликається на численні звернення в правоохоронні органи, щодо порушення умов виконання рішення суду саме стягувачем а не боржником, а саме від 06.12.2019, 17.05.2020, 28.12.2019, 21.12.2019.

Так, відповідно до листа від 14.01.2020 Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівські області повідомлено позивача про те, що на її заяву щодо прийняття мір до колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 , який 21.12.2019 забрав спільного сина з групи продовженого дня раніше часу, встановленого рішенням суду, внесено до інформаційної- телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області за №30794 від 21.12.2019.

Зазначені обставини, на думку суду, підтверджують факт добровільного виконання ОСОБА_1 рішення у справі №466/8575/18 до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.11.2019 року по справі №480/1558/19, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, спірна постанова про стягнення виконавчого збору ВП 63109264 від 03.11.2020 була прийнята відповідачем після відкриття виконавчого провадження.

Проте, суд зазначає, що вказана постанова була винесена безпідставно, оскільки як вже зазначалось вище, позивачем виконувалось рішення суду у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору, а також, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII, та як наслідок постанова ВП №63109264 від 03.11.2020 про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню.

Щодо скасування постанови від 03.11.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

03.11.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №63109264, визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 12 грн., плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн., винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 30 грн., винесення постанови про стягнення виконавчого збору 12 грн., винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документу стягувачу) 12 грн., загальна сума мінімальних витрат 115 грн.

Види та розміри витрат виконавчого провадження визначені Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5.

Відповідно до п.2 розділу УІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України №512/5 від 02.04.2012 (із змінами і доповненнями), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Оскаржуючи постанову державного виконавця від 03.11.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивач пов`язував її протиправність, як наслідок прийняття постанови державного виконавця від 03.11.2020 року про стягнення виконавчого збору.

Однак, з урахуванням змісту статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлення мінімальних витрат виконавчого провадження не ставиться в залежність від змісту прийнятих державним виконавцем постанов, а власне від вчинення фізичних дій під час виконавчого провадження з застосуванням певних засобів (користування автоматизованою системою виконавчого провадження, виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання або друк документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, марки або послуги маркувальної) тощо).

За наведених обставин судом не здобуто підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 03.11. 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 115 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 94, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанов, - задовільнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 ВП №63109264.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6, ЄДРПОУ 35009321) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 454 грн. сплаченого судового збору.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня їх проголошення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна