Рішення № 98363394, 16.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5446/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним дії Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведені перерахунку стажу періоду заслання, як особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст.58 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок стажу, відповідно до ст.58 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зарахувати у потрійному розмірі період відбування покарання у вигляді виселення на спецпоселення з 15 липня 1950 року по липень 1956 року, та здійснювати відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є репресованою особою, яку реабілітовано, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії, відповідно до вимог п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підвищення до пенсії, яке йому виплачується, і на яке посилається в своєму листі Головне управління Пенсійного Фонду у Львівській області, в обсягах визначених постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону № 1788-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

Позивач вказує, що 23.02.2021 він звернувся до Управління обслуговування громадян (відділ розгляду звернень) Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування до трудового стажу у потрійному розмірі часу перебування відбування покарання у засланні.

Листом Управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області повідомлено позивача, що згідно із підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 (зі змінами) репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54.4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43.52 гривні. Згідно з ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не передбачається зарахування стажу роботи у потрійному розмірі.

Відповідач позов не визнав, 14.05.2021 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з документів, долучених до позовної заяви, а саме - Довідки управління внутрішніх справ Львівської області від 12.05.1994 № 4/5-Р15121, вбачається, що ОСОБА_1 був виселений на спецпоселення в Томську область з конфіскацією майна, як член сім`ї посібника учасникам ОУН. Репресія даної сім`ї підлягає під дію ст. 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», реабілітовані вищевказані особи на підставі ст. З цього ж Закону. Тобто, позивач відповідно до ст. 1-3 Закону 962 є потерпілим від репресії, оскільки є дитиною репресованої особи. Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону 1223, для призначення трудових пенсій у потрійному розмірі зараховується саме трудовий стаж депортованої особи, який вона набула за період спецпоселення. Крім того, відповідно до ст. 58 Закону 1788 визначено, що громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Оскільки позивач - член сім`ї репресованої особи, тому відсутні підстави зарахування трудового стажу у потрійному розмірі, як це передбачено ч. 9 ст. 6 Закону 1223 та ст. 6 Закону 962. Документів, які б підтверджували зокрема факт засудження, відбування покарання, заслання, передбачених ст. 6 Закону 962, позивачем Головному управлінню не надано, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою судді від 12.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику у судове засідання) сторін.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком.

Згідно з архівною довідкою Управління внутрішніх справ Львівської області МВС України №4/5-Р15121 від 12.05.1994 ОСОБА_1 , 1943 р.н., виселений 15.07.1950 року із села Морянці Яворівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР на спецпоселення з конфіскацією майна в Томську область по політичних мотивах- як член сім`ї пособника учасникам ОУН, звідки звільнений в липні 1956 року по постанові Ради Міністрів СРСР №342-216 від 12 березня 1956 року.

Відповідно до ст.3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_1 реабілітований з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

21.01.2013 ОСОБА_1 Львівською обласною радою видано посвідчення №201/5-Р, відповідно до якого позивач має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

У подальшому, ОСОБА_1 23.02.2021 року звернувся до Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування до трудового стажу у потрійному розмірі часу перебування відбування покарання у засланні.

Листом відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомлено позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі Постанова № 127) установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону - 1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться з 01.03.2021 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 (5426,60 гри. = 4888,83 х 1,11).

За інформацією Відділу перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Ви перебуваєте на обліку як одержувач пенсії за віком з 02.02.2002, не працюючий пенсіонер.

Розмір пенсії обчислено згідно із Законом - 1058 з урахуванням страхового стажу роботи 42 роки 02 місяці 23 дні (стаж враховано по 30.04.2019), коефіцієнт стажу - 0,42167 та із середньомісячної заробітної плати 8053,62 грн. (5426,60 гри. показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії х 1,48410) за період роботи з 01.01.1976 по 31.12.1980 та з 01.07.2000 по 30.09.2004 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, коефіцієнт заробітку - 1,48410.

Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.03.2021 перераховано згідно Постанови № 127 і становить 3806,65 грн., в т.ч.: розмір пенсії за віком - 3395,97 грн. (8053,62 грн. х 0,42167); доплата за 17 років понаднормового стажу (ст.28 ч.1 абз.2) - 300,73 грн.; надбавка членам сімей реабілітованих - 43,52 грн.; підвищення дітям війни - 66,43 грн.

Згідно довідки від 12.05.1994 № 4/5-Р 15121 виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області позивач перебуває на спецпоселенні як член сім`ї репресованого та згодом на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 реабілітовані.

Враховуючи вищезазначене, підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні у Томській області як члена сім`ї репресованого та згодом реабілітованого немає.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Нормою ст. 1 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі двійками, трійками, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:

- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР;

- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;

- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (ст. 1 доповнено ч. 3 згідно із Законом №2353-12 від 15.05.1992).

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років” №2325-VIII від 13.03.2018 року (надалі по тексту - Закон №2325) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Так, серед іншого, змінена назва закону на: “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, а також викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст.1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №15, ст.88).

Зміни набули чинності 05.05.2018 року.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років” від 17.04.1991 року №962-XII (надалі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Статтею 4 Закону №962-XII передбачено “поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей”.

Згідно з п.2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст.3 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з п.“г” ч.1 ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-XII (надалі по тексту - Закон №1788-XII), призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.6 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі по тексту - Закон №1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення, згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” №654 від 16.07.2008 року визначено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно зі ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону №1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 року у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 року у справі №446/1515/16-а та від 06.02.2019 року у справі №446/1848/16-а.

Аналізуючи співвідношення підпункту 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 та пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про пенсійне забезпечення”, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Як встановлено судом, згідно з архівною довідкою Управління внутрішніх справ Львівської області МВС України №4/5-Р15121 від 12.05.1994 ОСОБА_1 , 1943 р.н., разом із гр. ОСОБА_2 1919 р.н., ОСОБА_3 1929 р.н, ОСОБА_4 1947 р.н. виселені 15.07.1950 року із села Морянці Яворівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР на спецпоселення з конфіскацією майна в Томську область по політичних мотивах- як члени сім`ї пособника учасникам ОУН, звідки звільнені в липні 1956 року по постанові Ради Міністрів СРСР №342-216 від 12 березня 1956 року. Отже, позивач особисто був підданий такій формі репресій, як заслання.

Органом, що застосував до нього відповідний захід, згідно вказаної вище довідки, було Особлива Нарада, тобто орган, що згідно з Законом №962 належить до списку позасудових репресивних органів комуністичного режиму. Мотивом застосування репресивних заходів стало те, що він був членом сім`ї учасника ОСОБА_5 . Отже, репресії були застосовані з політичних мотивів.

Вказаною довідкою підтверджується, що позивача разом з іншими членами сім`ї реабілітовано на підставі ст.3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Таким чином, з позиції суду, ОСОБА_1 є репресованою особою, яку реабілітовано, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії, відповідно до вимог п.“г” ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п.“г” ст.77 Закону №1788-XII.

Зі змісту листа відповідача з`ясовано, що позивач відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року отримує розмір підвищення до пенсії 43,52 грн.

Оскільки з 05.05.2018 року Законом №962-ХІІ розширено коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962, у тому числі і до позивача, право на перерахунок підвищення до пенсії виникло з 05.05.2018 року.

Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі, відповідно до вимог ст.58 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд зазначає таке.

Згідно зі ст.6 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Відповідно до ст. 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Згідно визначення, яке міститься у ст.1 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 були примусово виселені на спецпоселення з конфіскацією майна, тобто відповідно до ст.1 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років” перебували у засланні, а відтак, ОСОБА_1 має право на зарахування часу його заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до вимог ст.58 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Тож, як наслідок, з метою ефективного судового захисту та повного відновлення порушеного права позивача наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно з ст. 58 Закону України Про пенсійне страхування, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час виселення на спецпоселення з 15 липня 1950 року по липень 1956 року на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років № 2325-VІІІ від 13.03.2018.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірності вчинених дій, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході вирішення спору.

За наведених підстав, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведені перерахунку стажу періоду заслання, як особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст.58 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно з ст. 58 Закону України Про пенсійне страхування, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час виселення на спецпоселення з 15 липня 1950 року по липень 1956 року на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років № 2325-VІІІ від 13.03.2018.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.