Рішення № 98363383, 16.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3886/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голового управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового визначення розміру пенсії з 89% до 70% суми грошового забезпечення з 13.02.2017.

- зобов`язати перерахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію за вислугою років в основному розмірі 89% сум грошового забезпечення із 13.02.2017 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких нших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням проведених пенсійних виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі заяви про призначення пенсії (прийнята 18.12.2002 р.) Управлінням Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_1 пенсію призначено довічно у серпні 2002 року, яка виплачувалась останньому до 12.02.2017 року у розмірі 89% суми грошового забезпечення, з урахуванням вислуги років (33 роки). 09.07.2015 року ОСОБА_1 був повторно призваний на військову службу по мобілізації Галицько-Франківським ОРВК м. Львова, яку проходив в органах Державної прикордонної служби України до 12.02.2017 року. Після повторного звільнення 12.02.2017 ОСОБА_1 з військової служби в запас, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивачу. Так, згідно протоколу за пенсійною ОСОБА_1 від 13.02.2017 року № 1310016037, який сформований 03.07.2017 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України пенсію позивачу перераховано виходячи з основного розміру пенсії 70% суми грошового забезпечення (вислуга років 35 р.). Позивач вважає такі дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо зменшення із 13.02.2017 року ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% сум грошового забезпечення до 70% сум грошового забезпечення протиправними. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що за матеріалами пенсійної справи, ОСОБА_1 , з 22.08.2002 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону - 2262 у розмірі 85% грошового забезпечення (копія протоколу додається). З 01.08.2003 позивачу обчислено пенсію за вислугу років у розмірі 89 % грошового забезпечення. 12.02.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України, що підтверджується витягом із наказу від 12.02.2017 за № 29-ос (копія додається). На підставі витягу із наказу від 12.02.2017 за № 29-ос та документів для призначення пенсії, скерованих Адміністрацією Державної прикордонної служби України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивачу з 13.02.2017 обчислено пенсію за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення (копію протоколу додано позивачем). Документи Адміністрації Державної прикордонної служби України були скеровані на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не для проведення перерахунку пенсії позивача, а у зв`язку із поданням про призначення пенсії. Під час призначення (перерахунку) пенсії застосовуються нормативно- правові акти, які діють на дату, з якої призначається (перераховується) пенсія. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни у статтю 13 закону -22623, яким передбачено, що максимальний розмір за вислугу років з 01.05.2014 не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення. Отже, після 01.05.2014 при призначені (перерахунку) пенсії розмір пенсії обчислюється з урахуванням внесених змін. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що 08.02.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII яким запроваджено ряд обмежень щодо звільнення військовослужбовців за контактом в умовах особливого періоду та продовження термінів таких контактів, використання ними відпусток із одночасним запровадженням вказаними змінами ряд пільг, гарантій та компенсацій для осіб призваних за мобілізацією, осіб, які в умовах особливого періоду прийняті на військову службу за контрактом, чи продовжили таку за укладеними контрактами, зокрема частина 3 стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазнала змін, згідно яких пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. 07.01.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06.12.2016 № 1769-ІІІ відповідно до якого частину третю ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: «Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється».

З урахування частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ, в редакції чинній на час призову по мобілізації ОСОБА_1 та усього періоду проходження ним військової служби (повторно), до фактичного звільнення (з 09.07.2015 по 12.02.2017), призначена позивачу у серпні 2002 року пенсія виплачувалась йому у розмірі 89% сум грошового забезпечення основного розміру пенсії, що підтверджується самим відповідачем та матеріалами пенсійної справи позивача, які були отримані на адвокатський запит, зокрема, протоколами про перерахунок пенсії по пенсійні справі № N/A5440 ОСОБА_1 , які сформовані у лютому 2014, липні 2016 та лютому 2017 років.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , при призначенні йому пенсії, остання обчислена в розмірі 89 % грошового забезпечення. Тому, після звільнення позивача з військової служби (12.02.2017), після його повторного прийнята на службу, пенсія останньому має виплачується у розмірі 89 % сум грошового забезпечення.

Ухвалою судді від 23.03.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 07.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років військової служби, перебуває, на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

На підставі заяви про призначення пенсії (прийнята 18.12.2002) Управлінням Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_1 пенсію призначено довічно у серпні 2002 року, яка виплачувалась останньому до 12.02.2017 у розмірі 89% суми грошового забезпечення, з урахуванням вислуги років (33 роки).

09.07.2015 ОСОБА_1 був повторно призваний на військову службу по мобілізації Галицько-Франківським ОРВК м. Львова, яку проходив в органах Державної прикордонної служби України до 12.02.2017.

Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.02.2017 № 29-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом «ж» Закону № 2262-ХІІ та виключено зі списків особового складу центру з 12 лютого 2017 року.

Таким чином, з урахування частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ, в редакції чинній на час призову по мобілізації ОСОБА_1 та усього періоду проходження ним військової служби (повторно), до фактичного звільнення (з 09.07.2015 по 12.02.2017), призначена позивачу у серпні 2002 року пенсія виплачувалась йому у розмірі 89% сум грошового забезпечення основного розміру пенсії, що підтверджується матеріалами його пенсійної справи, які були отримані на адвокатський запит, зокрема, протоколами про перерахунок пенсії по пенсійні справі № М/А5440 ОСОБА_1 , які сформовані у лютому 2014, липні 2016 та лютому 2017 років.

Після повторного звільнення 12.02.2017 ОСОБА_1 з військової служби в запас, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивачу. Так, згідно протоколу за пенсійною ОСОБА_1 від 13.02.2017 року № 1310016037, який сформований 03.07.2017 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України пенсію позивачу перераховано виходячи з основного розміру пенсії 70% суми грошового забезпечення (вислуга років 35).

Вважаючи такі дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо зменшення із 13.02.2017 ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% сум грошового забезпечення до 70% сум грошового забезпечення протиправними позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні відносини регулюються Законом №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пенсію призначено довічно у серпні 2002 року, яка виплачувалась останньому до 12.02.2017 у розмірі 89% суми грошового забезпечення, з урахуванням вислуги років (33 роки). 09.07.2015 ОСОБА_1 був повторно призваний на військову службу по мобілізації Галицько-Франківським ОРВК м. Львова, яку проходив в органах Державної прикордонної служби України до 12.02.2017. Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.02.2017 № 29-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом «ж» Закону № 2262-ХІІ та виключено зі списків особового складу центру з 12 лютого 2017 року. Протягом усього проходження позивачем військової служби (повторно), до фактичного звільнення (з 09.07.2015 по 12.02.2017), призначена позивачу у серпні 2002 року пенсія виплачувалась йому у розмірі 89% сум грошового забезпечення основного розміру пенсії. Після повторного звільнення 12.02.2017 ОСОБА_1 з військової служби в запас, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивачу. Так, згідно протоколу за пенсійною ОСОБА_1 від 13.02.2017 року № 1310016037, який сформований 03.07.2017 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України пенсію позивачу перераховано виходячи з основного розміру пенсії 70% суми грошового забезпечення (вислуга років 35).

Оцінюючи правомірність дій пенсійного органу, суд зауважує, що положення статті 13 Закону №2262-XII не стосується перерахунку вже призначених пенсій, адже процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року №103, тому застосування у спірному випадку органом пенсійного фонду статті 13 цього Закону №2262-XII, яка регулює призначення пенсій, є протиправним.

При перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців повинна застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року, ухваленій у зразковій справі №240/5401/18 (Пз/9901/58/18),

Суд зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Отже, за положеннями цієї статті, збільшення вислуги років у зв`язку з повторним призначенням пенсіонера на службу під час особливого періоду, є підставою для обрахунку нового розміру пенсії, який не може бути меншим від того, який особа отримувало до такого призначення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ПФУ у Львівській області необхідно було здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у зв`язку із зміною вислуги років, а не призначати нову пенсію.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.04.2021 у справі №380/1770/20.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового визначення розміру пенсії з 89% до 70% суми грошового забезпечення з 13.02.2017 та зобов`язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію за вислугою років в основному розмірі 89% сум грошового забезпечення із 13.02.2017 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, , з урахуванням проведених пенсійних виплат належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про нарахування компенсації втрати чинних доходів, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

При цьому ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У той же час, п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати №159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

За змістом п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд зазначає, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому, слід враховувати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Як було встановлено судом та зазначено вище, розмір пенсії позивача за вислугою років в основному розмірі 89% сум грошового забезпечення не був нарахований, а тому підстави для присудження компенсації відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на час розгляду даної адміністративної справи відсутні.

Такі позовні вимоги є передчасними, адже на момент вирішення спору не можливо встановити розмір нарахованих до виплати сум, термін затримки виплати, тоді як такі вихідні дані є обов`язковими та необхідними для вирішення питання щодо виплати відповідної компенсації.

Тому в частині вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів необхідно відмовити.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом позову у справі є зобов`язання відповідача здійснити з 13.02.2017 перерахунок пенсії відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% сум грошового забезпечення.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 3 ст. 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема в Законі України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та Законі України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1,3 та 8 Конституції України).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).

При цьому, Конституція України містить імперативну норму, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (стаття 24 Конституції України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Системний аналіз вказаної статті дає підстави для висновку, про те що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки – для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку – для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Суд встановив, що зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії до 70% сум грошового забезпечення є дією Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яку позивач вважає протиправною, тому відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності вказаним Законом.

Проаналізувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 (К9901/2128/18).

Суд враховує, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду встановленого ч. 2 ст.122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового визначення розміру пенсії ОСОБА_1 з 89% до 70% суми грошового забезпечення з 13.02.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за вислугою років в основному розмірі 89% сум грошового забезпечення з 13.02.2017, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з урахуванням проведених пенсійних виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.