Рішення № 98363343, 16.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1942/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, в якій позивач просить суд:

- задоволити позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Львівської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 02910031, проспект Шевченка, 17-19, Львів, Львівська область, 79000) про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме - посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 30 грудня 2020 року в сумі 1072220,37 грн (один мільйон сімдесят дві тисячі двісті двадцять гривень 37 копійок);

- стягнути з Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 02910031, проспект Шевченка, 17-19, Львів, Львівська область, 79000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме - посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 30 грудня 2020 року у сумі 1072220,37 грн (один мільйон сімдесят дві тисячі двісті двадцять гривень 37 копійок).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що діями Держави України порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Оскільки виплати у розмірах, передбачених ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ, позивачу не проводилися, останній звернувся в суд з позовом.

Відповідач позов не визнав, у направленому на адресу суду відзиві на позовну заяву вказує на те, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 26.03.2020. Відтак, до 26.03.2020 відповідач діяв правомірно, здійснюючи оплату праці позивача відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 №505. Щодо вимоги позивача за період з 26.03.2020, то така теж не підлягає задоволенню, оскільки Законом України «Про прокуратуру» (зі змінами, передбаченими Законом №113-ІХ від 19.09.2019) передбачено оплату праці, зокрема, прокурорів місцевих прокуратур до закінчення їх реформування відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Вказана норма неконституційною не визнавалася та є чинною. Крім того, відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію, в зв`язку з чим його звільнено із займаної посади та органів прокуратури, а тому права на отримання заробітної плати відповідно до ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» він не набув. Звертає також увагу на те, що станом на момент звернення до суду з позовною заявою про стягнення майнової шкоди, рішення Генерального прокурора про початок роботи окружних прокуратур прийнято не було. Таким чином, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на чинному законодавстві, не відповідають фактичним обставинам, а тому є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Ухвалою судді від 16.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 16.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 22.03.2001 року працював у органах прокуратури Львівської області на різних посадах, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.15-16).

30 грудня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» (наказ №2511к від 23.12.2020).

Вважаючи протиправними дії відповідача в частині нарахування йому в період з 01.07.2015 по 30.12.2020 посадового окладу у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з вимогою про стягнення матеріальної шкоди в розмірі невиплаченої заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується наступним.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

За приписами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною 9 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» (надалі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 13 Закону №108/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно із кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Закон України від 28.12.2014 року №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

При цьому, з аналізу наведених норм слідує, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16.

Відтак, заробітна плата ОСОБА_1 у період з 02.07.2015 року по 26.03.2020 року нараховувалася у розмірах, що відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність з 26 березня 2020 року.

Відтак, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 02.07.2015 року по 26.03.2020 року не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі №818/45/1, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/18228/16.

Таким чином, вимоги позовної заяви про стягнення з Держави України в особі Львівської обласної прокуратури матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01.07.2015 по 25.03.2020 задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення такої шкоди за період з 26.03.2020 року суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19.09.2019 № 113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» викладені у такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.»

З 25 вересня 2019 року положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 року.

Наказом Генерального прокурора № 414 від 08 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11 вересня 2020 року.

Наказом Генерального прокурора № 40 від 17 лютого 2021 року днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.

Судом встановлено, що у період з 26 березня 2020 року по 30 грудня 2020 року окружні прокуратури створені не були.

Таким чином, дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній у період з 26 березня 2020 року по 30 грудня 2020 року не поширюється на позивача як прокурора місцевої прокуратури, оскільки окружні прокуратури розпочали свою роботу лише 15.03.2021, і до вказаної дати позивача було звільнено з органів прокуратури. Відтак, оплата його праці правомірно здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, як це передбачено п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Суд звертає увагу, що положення до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не визнані неконституційними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу, прокурору місцевої прокуратури, оплати праці у період з 26 березня 2020 року по 30 грудня 2020 року в інший спосіб, ніж встановлений п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, що виключає наявність протиправності дій/бездіяльності відповідача щодо неналежного розрахунку та підстав для відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.