Ухвала суду № 98363271, 15.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8036/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

15 липня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області код ЄДРПОУ 03194163, місцезнаходження: 81000, Львівська обл., Яворівський район, м.Яворів, вул.Шевченка, 8, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 - 2021 роки як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що йому було відомо про зупинення провадження в аналогічних справах до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі №440/2722/20, яка розглядалася Верховним Судом. Після набранням вказаним рішенням законної сили 24.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.04.2021 про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій.

Представник відповідача подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, який завершився 30.03.2021.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17 та від 23.10.2020 у справі № 340/1225/20.

При цьому, для цілей застосування правил статті 122 КАС України “повинна була дізнатися” слід розуміти, зокрема у випадках, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи.

Слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд при розгляді вказаного питання враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17.

Згідно зі статею 17 Закону країни “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною відповідним Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі “Белле проти Франції” (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В той же час, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Вайт і Кеннеді проти Німеччини” [GC], №26083/94, ECHR 1999-I, пункт 59; рішення у справі “Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства” [GC], №28945/95, пункт 98, ECHR 2001; рішення у справі “Z. та інші проти Сполученого Королівства” [GC], №29392/95, пункт 93, ECHR 2001, рішення від 12.07.2001 у справі за заявою №42527/98 “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини” (CASE OF PRINCE HANS-ADAM II OF LIECHTENSTEIN v. GERMANY), пункт 44).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу – верховенства права, а точніше, одного з його елементів – принципу правової визначеності.

Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що “застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства” (рішення у справі “Волчлі проти Франції” (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та четвертою статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 вказаного Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 14.08.2018 у справі №473/2190/17, від 18.11.2020 у справі №380/5202/20, 30.09.2020 – встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом необхідно обраховувати з 30.09.2020.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 19.05.2021, що свідчить про пропуск шестимісячного строку звернення до суду з позовом.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує таке.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд при розгляді вказаного питання враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.10.2020 у справі № 340/1225/20.

Разом з тим, позивач не надав достатніх і належних доказів, які б підтверджували, що у період з 30.09.2020 по 30.03.2021 існували об`єктивно непереборні, істотні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Як на причину пропуску строку звернення до суду позивач посилається на розгляд Верховним Судом зразкової справи №440/2722/20, рішення у якій набрало законної сили 24.02.2021.

Оцінюючи вказану обставину, суд зазначає, що перебування у провадженні Верховного Суду зразкової справи №440/2722/20 жодним чином не перешкоджало зверненню позивача до суду. Крім того, на час розгляду зразкової справи строки звернення до суду з позовами у типових справах не зупиняються та не перериваються.

Суд також враховує, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.04.2021 про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, тобто вже після завершення строку для судового оскарження нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у меншому розмірі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік без поважних причин.

Суд при розгляді питання строку звернення до суду також враховує і те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики” Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення ЄСПЛ Пономарьов проти України (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення ЄСПЛ Перез де Рада Каванілес проти Іспанії зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne, заява №116/1997/900/1112).

У справі Дія 97 проти України (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: Каньєте де Хоньї проти Іспанії (Kanye de Honji v. Spain) заява № 55782/00, пункт 36; Гору проти Греції (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява №21845/03, пункт 27; Михолапа проти Латвії (Miholapa v. Latvia), заява № 61655/00, пункт 24 та Андрєєва проти Латвії (Andrejeva v. Latvia), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ілхан проти Туреччини зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі Мельник проти України № 23436/03).

У рішенні Стагно проти Бельгії ЄСПЛ дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (Stagno v. Belgium, заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у статті 123 КАС України, зокрема, в частині третій вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду необхідно відмовити повністю, заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог - задовольнити повністю, відповідно позовну заяву ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – залишити без розгляду в частині вимог про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтями 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог задовольнити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії в частині вимог про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік залишити без розгляду.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 15 липня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик