Рішення № 98363250, 16.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3019/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, Сморогова, Т.О.) до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (далі – відповідач), третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі – третя особа), в якому позивач просив суд:

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7971,60 грн (а.с.1-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.09.2020 ОСОБА_1 на підставі рішення №637, виданого Марківською районною державною адміністрацією Луганської області 27 серпня 2020 року, від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 купила в рівних частинах кожному, а саме по 1/2 (одній другій) частині домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1329 га. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Луганської області, зареєстровано в реєстрі за №768. При нотаріальному посвідченні указаного договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 7971,60 грн, відповідно до копії квитанції №56 від 04.09.2020.

25.01.2021 позивач звернулася із заявою до Марківського об`єднаного управління ПФУ Луганської області з проханням сформувати та подати до управління ДКСУ подання про повернення сплачених коштів в розмірі 7971,60 грн, що становить 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. У відповіді від 10.03.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зазначило, що підстав для повернення вказаного збору немає.

Позивач зазначила, що оскільки 10.09.2020 вперше придбала нерухоме майно (домоволодіння) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості на суму 7971,60 грн, то кошти підлягають поверненню, оскільки відповідно до п.9 ст.1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР « Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» позивач не є платником зазначеного платежу. Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був звернутися з відповідним поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганської області щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7971,60 грн.

На підставі викладеного, позивач просила суд задовольнити її вимоги в повному обсязі.

12.07.2021 від відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 23390/2021 надійшов відзив на позовну заяву від 09.07.2021 №1200-0803-7/22476, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.38-39).

В обґрунтування відзиву зазначив, що згідно даних довідки про внесення відомостей до єдиного Державного демографічного реєстру значиться місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . У наданому позивачем пакеті підтверджуючих документах відсутні довідки з усіх місць проживання щодо невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (після 1992 року). Довідки з останнього місця проживання не достатньо для підтвердження не приватизації житлового фонду на території Україні. Таким чином, повернути грошові кошти в сумі 7971,60 грн оплачені за збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при оформлені договору купівлі-продажу житлового будинку не вбачається можливим. Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбавання житла конкретною особою вперше.

Також зазначено, що представлені позивачем документи не можуть вважатись достатніми для обґрунтування вимог позивача, оскільки ці документи не підтверджують факт придбавання позивачем житла в минулому, чи придбання ним житла вперше.

У доданій до позовної заяви копії квитанції № 56 від 04.09.2020 у призначенні платежу зазначено «збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», що не відповідає дійсному призначенню платежу (у разі сплати збору) - «сплата збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також з квитанції неможливо встановити, за яке саме майно позивач перерахувала 7971,60 грн, оскільки в квитанції не зазначено належним чином найменування такого нерухомого майна, його місцезнаходження та власника (продавця), в якого таке нерухоме майно позивач мала намір придбати; крім того, за спірною квитанцією позивач могла придбати будь-яке інше майно в будь-якого іншого контрагента за аналогічною ціною (оскільки жодні персоніфіковані дані стосовно майна в квитанції відсутні). У зв`язку з викладеним, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа письмові пояснення щодо заявленого позовну не надала.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

-ухвалою суду від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.30-31).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.8,9).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 21.10.2014 №925-71 (а.с.10).

Також, позивач є учасником бойових дій відповідно до довідки серії МВ №029786 від 04.04.2016 (а.с.12).

10.09.2020 ОСОБА_1 на підставі рішення №637, виданого Марківською районною державною адміністрацією Луганської області 27 серпня 2020 року, від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , купила в рівних частинах кожному, а саме по 1/2 (одній другій) частині домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1329 га. Продаж майна вчинено за 797160,00 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Луганської області Вагіним О.А., зареєстровано в реєстрі за №768 (а.с.16-17).

Право власності позивача зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.19)

З квитанції АТ «Ощадбанк» від 04.09.2020 №56 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості на суму 7971,60 грн (а.с.23).

25.01.2021 позивач звернулась до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою, в якій просила повернути помилково оплачені грошові кошти - пенсійний збір в сумі 7971,60 грн рахунок НОМЕР_3 в ТВБВ № 10012/00162 філія Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с.24).

Разом з заявою надала копію паспорту, копію квитанції від 04.09.2020, копію договору купівлі-продажу від 10.09.2020, копію довідки РБТІ від 02.12.2020 №167, довідку Марківської райдержадміністрації від 04.12.2020 №С-185-02-47 та витяги з державних реєстрів (а.с.16-23).

На вищевказану заяву позивача відповідачем надано відповідь від 10.03.2021 №1200-010405-8/5588, в якій зазначив, що згідно даних Довідки про внесення відомостей до єдиного Державного демографічного реєстру значиться місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . У наданому пакеті підтверджуючих документах відсутні довідки з усіх місць проживання щодо невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (після 1992 року). Довідки з останнього місця проживання не достатньо для підтвердження не приватизації житлового фонду на території Україні. Відповідач повідомив, що повернути грошові кошти в сумі 7971,60 грн, оплачені за збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при оформлені договору купівлі-продажу житлового будинку, не вбачається можливим (а.с.25-26).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2013 року № 787, КАС України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" з відповідними змінами (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Одночасно питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі – Порядок, тут і далі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та від 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, нею придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 10.09.2020 інша нерухомість не придбавалася.

Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні такої єдиної системи і позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання нерухомості конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17 та від 14 травня 2019 року у справі №813/1514/17.

Станом на дату подачі заяви ОСОБА_3 про повернення помилково оплачених грошових коштів (пенсійного збору) від 25.01.2021 процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом в даному випадку є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за №291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено вище, позивачем сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 7971,60 грн, що підтверджується квитанцією №56 від 04.09.2020. Вказаний збір є саме збором на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналізуючи у сукупності вказані вище норми матеріального права разом з фактичним обставинами справи, беручи до уваги той факт, що зі свого боку позивач надала відповідачу вичерпний пакет документів на підтвердження придбання нерухомості вперше, та те що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт придбання житла позивачем не вперше.

Як наслідок є всі підстави для повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7971,60 грн.

Оскільки відповідачем вчинено дії щодо розгляду заяви позивача від 25.01.2021, наслідком яких було надіслано лист-відмову у поверненні сплачених коштів, суд дійшов висновку про допущення з боку відповідача протиправних дій.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці подання про повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7971,60 грн та зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7971,60 грн.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення, своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу відповідача, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, позовну заяву подано в межах строку визначеного частиною другою статті 122 КАС України, оскільки фактично позивачем оскаржується відмова відповідача щодо повернення коштів, оплачених за збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку, яка сформована відповідачем 10.03.2021. У зв`язку з цим саме з цього часу відліковується строк звернення позивачем до суду з позовом. З позовною заявою ОСОБА_1 звернулась 10.06.2021 (дата здачі позову на пошту), тобто в межах шестимісячного строку передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 09.06.2021 № 9 (а.с.6).

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про фактичне задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України позивачу необхідно відшкодувати 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці подання про повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7971,60 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області подання про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7971 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова