Рішення № 98363164, 15.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2406/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства “Автолайн Компані” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 41997,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) до приватного підприємства “Автолайн Компані” (далі – відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію за 2020 рік в сумі 41896,55 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2021 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 100,56 грн, а всього 41997,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою 10-ПІ від 05 лютого 2021 року № 603, з якого вбачається не виконання нормативу. З листа Головного управління ДПС у Луганській області від 23 березня 2021 року № 360/05-03 встановлено, що на підприємстві працювали особи з інвалідністю, проте не в тій кількості, що встановлено чинним законодавством.

16 лютого 2021 року позивачем направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування, та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю.

24 лютого 2021 року на адресу позивача надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач у грудні 2020 року подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю у кількості 5 осіб, відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не було, замовлень щодо професійного навчання або підготовки не надходило від роботодавця, що свідчить про не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, відповідачем не вжито всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що призвело до невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.

10 червня 2021 року до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 20056/2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечували проти задоволення позовних вимог, просили у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 57-59).

Ухвалою від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 28-29).

Ухвалою від 07 червня 2021 року витребувано докази у справі (арк. спр. 53-54).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство “Автолайн Компані” (ідентифікаційний код 33164230) відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, зареєстровано у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 09 червня 2020 року за реєстраційним номером 44/216/208, про що свідчить довідка про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 09 червня 2020 року за № 568 (арк. спр. 15).

05 лютого 2021 року приватне підприємство “Автолайн Компані” на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт № 603 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік - 86 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 2 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” – 3 особи; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів – відсутня (арк. спр. 16).

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі – Закон № 875):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених положень Закону № 875 дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у:

виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

у разі невиконання такого нормативу – щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України 5 липня 2012 року № 5067-VI “Про зайнятість населення” роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Також наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” (далі – Порядок подання форми звітності № 3-ПН).

Відповідно до пункту 2 Порядку подання форми звітності № 3-ПН у цьому Порядку термін “роботодавець” вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності”, термін “вакансія” - у значенні, наведеному в Законі України “Про зайнятість населення”, термін “базові центри зайнятості” - у значенні, наведеному в Положенні про державну службу зайнятості.

Згідно з пунктом 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 14 червня 2019 року № 945, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 липня 2019 року за № 733/33704, затверджено Положення про державну службу зайнятості.

Згідно з пунктами 1, 2 Положення про державну службу зайнятості Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані Службі юридичні особи).

Отже, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.

Суд зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування (базові центри зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

На виконання вимог абзацу третього пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, Приватне підприємство “Автолайн Компані” відповідно до Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, у 2017-2018 роках подавало до Кремінського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” від 28 січня 2017 року, в якій зазначило інформацію про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю – одна посада водія автотранспортних засобів, одна посада слюсаря з ремонту автомобілів, від 28 березня 2017 року, від 28 квітня 2017 року, від 29 травня 2017 року, від 28 вересня 2017 року, від 30 жовтня 2017 року, від 28 листопада 2017 року та від 26 січня 2018 року, в яких зазначало інформацію про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю – одна посада водія автотранспортних засобів, дві посади слюсаря з ремонту автомобілів (арк. спр. 81-82, 83-84, 85-86, 87-88, 89-90, 91-92, 93-94, 95-96).

Листом від 24 лютого 2021 року № 310/03-21 Кремінський районний центр зайнятості повідомив суд, що протягом 2020 року від приватного підприємства “Автолайн Компані” звіт за формою 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” для працевлаштування осіб з інвалідністю до центру зайнятості наданий за грудень 2020 року. У зв`язку з тим, що до Кремінського районного центру зайнятості протягом 2019 року від Приватного підприємства “Автолайн Компані” не надходила інформація про потребу в укомплектуванні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, центром зайнятості відповідна робота з підбору кадрів для укомплектування вільних робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю не проводилась (арк. спр. 21).

Таким чином, з грудня 2020 року в Кремінському районному центрі зайнятості по підприємству позивача відкрито п`ять вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач протягом 2020 року неодноразово подавав оголошення про можливість працевлаштування осіб з робочою групою інвалідності. Вказані оголошення подавалися у соціальній мережі - на сторінці приватного підприємства “Автолайн Компані” (оголошення січень - грудень 2020 року) (арк. спр. 64-66).

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано докази в підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві протягом 2020 року, а саме: копії довідок МСЕК ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , накази про прийом на роботу та звільнення.

Також відповідачем в підтвердження створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю надані до матеріалів справи надані пояснення, в яких зазначено, що ПП «Автолайн Компані» подавало до Сєвєродонецького міського центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме: 15.10.2019 та після створення додаткових вакансій 06.11.2020.

Факт подання зазначеного звіту від 15.10.2019 встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сила та було залишено без змін Першим апеляційним адміністративним судом, в справі № 360/2420/20 від 14.09.2020.

З 15.10.2019 відповідні вакансії були відкриті, а з 06.11.2020 додалися ще у зв`язку з чим було подано оновлену інформацію про попит на вакансії для інвалідів.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю при розгляді справи судом не встановлено.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд вважає, що у зв`язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 96887,60 грн за невиконання у 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та 1317,84 грн пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства “Автолайн Компані” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 41997,11 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова