Рішення № 98362936, 15.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року № 320/5026/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Черемшина 2012» до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.01.2020, про накладення штрафу від 27.01.2020, про накладення штрафу від 24.03.2020 винесені в межах виконавчого провадження ВП №60896800 відносно ТОВ «Черемшина 2012»;

- зобов`язати відповідача надіслати до управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі подання про повернення ТОВ «Черемшина 2012» суми 35836,28 грн. штрафу та виконавчий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанови відповідача є безпідставними та неправомірними. Оскільки, рішення суду було виконано в добровільному порядку, про що відповідача було проінформовано. Крім того, на думку позивача, державним виконавцем було порушено вимоги статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження». Адже при виконанні судового рішення боржнику не було надано повторного строку для його виконання, а державний виконавець не звертався до правоохоронних органів з приводу невиконання боржником рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.07.2020.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стверджує, що судове рішення не було виконано боржником, оскільки електропостачання так і не було відновлено, поважних причин не виконання рішення суду позивач не навів, у зв`язку з чим, державний виконавець змушений був вчинити дії передбачені ст.63 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 17.08.2020.

Судове засідання 17.08.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 06.10.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 поновлено провадження у справі.

Представник позивача 06.10.2020 подав до суду клопотанням в якому просив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданим клопотанням та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На примусовому виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження № 60896800 по примусовому виконанню виконавчого листа Києво- Святошинського районного суду від 13.12.2019 у справі № 369/14063/18, про зобов`язати ТОВ «Черемшина 2012» відновити постачання електроенергії у кімнаті № 525, що знаходиться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_1 .

В рамках ВП № 60896800 20.12.2019 державним виконавцем на підставі вимог ст.ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією. Державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат.

10.01.2020 до відповідача надійшла заява стягувача, про те, що рішення суду не виконано.

Державним виконавцем 14.01.2020 здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та було вручено представнику боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, в свою чергу представник боржника повідомив що рішення суду буде виконано добровільно протягом найближчого часу, про що було складено акт державного виконавця від 14.01.2020.

17.01.2020 до відділу надійшла заява стягувача, про те, що представниками боржника 15.01.2020 було проведено до її кімнати лише електричну мережу, а електропостачання так і не було відновлено.

22.01.2020 до відповідача надійшла заява представника боржника, про те, що рішення суду 15.01.2020 виконано, на підтвердження цього стягувачу було вручено акт про виконання рішення суду, підписаний екземпляр якого вона не повернула боржнику.

27.01.2020 державним виконавцем на підставі вимог ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у сумі 5100,00 грн, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

07.02.2020 до відповідача надійшла заява стягувача, про те, що рішення суду боржником не виконано.

Державним виконавцем направлено вимогу до ПАТ «Київобленерго» та боржника про примусове виконання рішення суду на 19.03.2020 року.

На прийомі у державного виконавця, стягувач повідомила, що представники ПАТ «Київобленерго» не мають повноваження технічно здійснити виконання рішення суду.

24.03.2020 державним виконавцем на підставі вимог ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у сумі 10200,00 грн, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Оскільки боржник не виконав рішення суду та не надав підтвердження поважності причин не виконання рішення суду, а його представники безпідставно вимагати від стягувача підписання документів, а такі дії не передбачені рішенням суду яке виконується примусово, тому державний виконавець змушений був виконати вимоги ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому 08.04.2020 державним виконавцем направлено до Києво-Святошинського ВП ГУНП MBС України в Київській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником.

16.04.2020 державним виконавцем відповідно до п. 11 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію постанови направлено сторонам до відома, виконавчий документ направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

За наслідками вчинених дій до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли кошти у сумі 35 836,28 грн., які були 29.04.2020 в повному обсязі розподілені по двом виконавчим провадженням, зокрема ВП № 60896800 - штрафи на користь держави у сумі 15300,00 грн., виконавчий збір у сумі 18892,00 грн., витрати у сумі - 500,00 грн.

Позивач вважає вищевказані постанови відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 цього ж Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Добровільне виконання боржником судового рішення є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, суд звертає увагу, що невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме – стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

При цьому Закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання виконавчого документа боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання сплатити заборгованість або виконати вимоги самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Як вже було зазначено судом, 20.12.2019 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60896800 з примусового виконання виконавчого листа № 369/14063/18 виданого 13 грудня 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, в якій боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги.

Дану постанову було направлено боржнику засобом поштового зв`язку та в подальшому 14.01.2020 було вручено боржнику наручно. Після отримання вищезазначеної постанови боржник повідомив, що рішення суду буде виконано в добровільно протягом найближчого часу, про що було складено акт державного виконавця від 14.01.2020.

В подальшому до відділу 17.01.2020 надійшла заява стягувача, про те, що представниками стягувача 15.01.2020 було проведено до її кімнати лише електричну мережу, електропостачання відновлено не було.

22.01.2020 до відділу надійшла заява представника боржника, про те, що рішення суду 15.01.2020 виконано, на підтвердження цього стягувачу було вручено акт про виконання рішення суду, підписаний екземпляр якого вона не повернула боржнику.

В подальшому 07.02.2020 стягувач повторно звернулась з заявою, про те, що рішення суду не виконано боржником.

Державним виконавцем направлено вимогу до ПАТ «Київобленерго» та боржника про примусове виконання рішення суду на 19.03.2020 року.

Стягувач на прийомі у державного виконавця повідомила, що представники ПАТ «Київобленерго» не мають повноваження технічно здійснити виконання рішення суду.

Таким чином, вищевказані обставини в сукупності свідчать про те, що боржником в добровільному порядку у визначений державним виконавцем строк не було виконано рішення суду про відновлення постачання електроенергії у кімнаті №525, що знаходиться у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

За встановлених обставин проведення до кімнати стягувачки лише електричної мережі без електропостачання не є добровільним виконанням рішення та не може бути підставою для звільнення боржника від накладання штрафу та стягнення виконавчого збору.

Доказів фактичного виконання виконавчого листа № 369/14063/18 позивачем не надано, як до вирішення державним виконавцем питання про накладання штрафу та стягнення виконавчого збору з боржника, так і на час розгляду даної справи судом.

Враховуючи, що ТОВ «Черемшина 2012» не виконано рішення суду та не надано підтвердження поважності причин не виконання рішення суду, суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2020, постанова про накладення штрафу від 24.03.2020 та постанова про накладення штрафу від 27.01.2020 винесені в межах виконавчого провадження №6089680 винесені відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на положення статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проаналізувавши вищезазначені положення статті Закону суд вважає за доцільне зазначити, що в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для надання боржнику ТОВ «Черемшина 2012» повторного строку для виконання рішення суду. Адже, після виїзду державного виконавця на місце, а саме до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та вручення позивача 14.01.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження, останній зазначив, що ними рішення суду буде виконано добровільно протягом найближчого часу, про що було складено відповідний акт державного виконавця. Проте, як слідує з матеріалів справи, оскільки представник стягувача не один раз наполягала на тому, що боржником не виконано рішення суду, державним виконавцем були вчинені дії з приводу перевірки вказаної ТОВ «Черемшина 2012» інформації. В ході перевірки встановлено, що позивачем проведено до кімнати електричну мережу, а електропостачання так і не було відновлено.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 15.01.2020, постанови про накладення штрафу від 24.03.2020 та постанови про накладення штрафу від 27.01.2020 винесені в межах виконавчого провадження №6089680, оскільки відповідач в даному випадку діяв у відповідності до положень Закону.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.