Рішення № 98362857, 15.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м. Київ № 320/6585/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – відповідач), в якому позивач просив суд скасувати постанову про накладення штрафу від 12.05.2021 № 62587164 складену та підписану державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилівим А.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно винесено постанову ВП № 62587164 від 12.05.2021 про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн., оскільки державний виконавець не взяв до уваги те, що пенсійним органом було повідомлено про часткове виконання рішення суду в межах його компетенції. З урахуванням викладеного вважає, що постанова відповідача суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача в установлений судом строк відзиву на позовну заяву з невідомих для суду причин не надійшло, витребуваних документів (матеріалів виконавчого провадження) не надано.

Враховуючи, що відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк без поважних причин не скористався, у відповідності до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за необхідне розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18, що набрало законної сили 21.10.2019, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано відмову від 27.08.2018 (рішення) за вихідним № 328/С-02 Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017. Зобов`язано Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 з 13.08.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позовних вимог відмовлено.

З комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі № 810/4822/18 замінено сторону виконавчого провадження в зазначеній справі, а саме боржника – Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).

27 листопада 2019 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 810/4822/18.

Постановою державного виконавця від 20.07.2020 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 07.09.2020 № 1000-0803-5/72279 повідомило відповідача про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18 та зазначило, що рішення суду було виконано з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Зокрема, позивачем було здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 13.08.2018, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

На підтвердження вказаної вище обставини позивачем було надано протокол про перерахунок пенсії від 26.11.2019. Виплата пенсії у збільшеному розмірі після перерахунку здійснюється з 21.10.2019, тобто з дня набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18 законної сили.

Сума доплат до пенсії за період з 13.08.2018 по 20.10.2019 становить 55 205, 54 грн. і буде здійснена відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України, оскільки рішення взято на облік в окремому реєстрі відповідно до Постанови № 649 під № 50619.

Зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виконало рішення суду в межах покладених на нього зобов`язань та в межах повноважень відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того позивач зазначив, що сума доплат до пенсії за період з 13.08.2018 по 20.10.2019 становить 55 205, 54 грн. і була виплачена ОСОБА_1 за окремою бюджетною програмою у травні 2021 року, що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії.

12 травня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП № 62587164 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 5100, 00 грн., яка скерована в адресу позивача та отримана останнім. Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови було зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.

В силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, з вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позивачем як боржником у виконавчому провадженні ВП № 62587164, не виконано без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4 та 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі – Порядок № 649).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі – реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Пунктами 4 та 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 649, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.

Судом установлено, що позивач у встановлений строк повідомив відповідача листом від 07.09.2020 № 1000-0803-5/72279 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18 та зазначив, що рішення суду було виконано з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Зокрема, позивачем було здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 13.08.2018, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Вказаний факт відповідачем визнаний, оскільки зміст оспорюваної постанови містить інформацію про надходження до державного виконавця повідомлення позивача від 07.09.2020 № 1000-0803-5/72279 про часткове виконання судового рішення та неможливість його виконання в іншій частині з підстав, наведених у вказаному листі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 26.11.2019, позивачем на виконання рішення суду було здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 13.08.2018, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд наголошує, що органи Пенсійного фонду України лише здійснюють фактичну виплату громадянам коштів, які надходять з Державного бюджету України.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що ненадходження відповідних коштів із Державного бюджету України є поважною причиною невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області вказаного судового рішення у частині виплати нарахованої пенсії.

Крім того, у матеріалах справи наявний витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до якого позивачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18 зазначене судове рішення включено до відповідного реєстру для подальшого повного його виконання (реєстраційний номер рішення в реєстрі 50619).

Зазначене дає суду підстави вважати, що позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України, виконав усі необхідні дії для повного виконання вказаного рішення суду. Разом з тим, незважаючи на вчинення ним цих дій, рішення суду не було виконано у повному обсязі з підстав, що не залежали від позивача, про що відповідача було своєчасно поінформовано.

Суд констатує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Суд вважає, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області в частині виплати суми боргу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14 та від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, які в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом у спірних правовідносинах.

Щодо посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції на окремі норми Порядку № 649 (пункт 2 Постанови № 649), то суд не бере їх до уваги, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19, що набрало законної сили 22.07.2020, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Судом установлено, що позивачем як органом ПФУ вживалися заходи щодо виконання судового рішення та було вчинено всі необхідні для його виконання дії.

Проте рішення суду не було виконано у повному обсязі з підстав, що не залежали від позивача та були обумовлені виконанням інших процедур, про що відповідачу було достеменно відомо.

Ураховуючи те, що позивачем виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 810/4822/18 не у повному обсязі з підстав, які від нього не залежали, суд доходить висновку про безпідставне накладення державним виконавцем штрафу в розмірі 5100 грн.

Разом з тим, станом на день розгляду справи судом установлено, що сума доплат до пенсії ОСОБА_1 за період з 13.08.2018 по 20.10.2019 становить 55 205, 54 грн. і була виплачена ОСОБА_1 за окремою бюджетною програмою у травні 2021 року, що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 20.05.2021 № 4820/05-16.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Правом на подання відзиву відповідач також не скористався.

У підсумку з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 12.05.2021 ВП № 62587164, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1917 від 09.06.2021.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2270, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Оскільки у спірних правовідносинах позивач не здійснював щодо відповідача передбачені законом владні управлінські функції, положення частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в даному випадку не застосовуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення штрафу від 12.05.2021 ВП № 62587164 складену та підписану старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилівим Андрієм Володимировичем.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) судовий збір у розмірі 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 43315602; місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого (Виборзька), буд. 32).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Шевченко А.В.