Рішення № 98362734, 16.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2021 р. справа № 300/2370/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.

представника позивача ( ОСОБА_1 ) – Бороніна О.П.,

представника відповідача (Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) – Заника М.Ф.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (Івано-Франківської обласної державної адміністрації) – Луцишин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківська обласна державна адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 від 29.04.2021, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 , стягувач) 24.05.2021 звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі по тексту також – відповідач, Департамент, державний виконавець) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 від 29.04.2021 (надалі по тексту також – оскаржуване рішення, оскаржувана постанова).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправне винесення відповідачем постанови від 29.04.2021 про закінчення виконавчого провадження №40553439, оскільки вважає, що державний виконавець не мав доказів фактичного виконання в повному обсязі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі №2а-263/08/0970 за виконавчим документом від 11.12.2012 в частині стягнення із Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь позивача заробітної плати з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів. Позивач стверджує, що чинними нормативно-правовими актами до 01.01.2011, в тому числі за період вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011, були встановлені такі загальнообов`язкові збори (внески) і платежі як: до Пенсійного фонду України; до фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності; до фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; до фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; податок на доходи фізичних осіб. У спірному випадку не мало місце вчинення боржником дій щодо нарахувань і відрахувань із виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати до трьох соціальних фондів, окрім Пенсійного фонду України. При цьому, будь-яких виключень із встановлених законами України загальнообов`язкових зборів і платежів постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 09.2011 у справі №2а-263/08/0970 не містить.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 28.05.2021 (а.с.7-9 том І) Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 09.06.2021, відкрито провадження у адміністративній справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України).

Судовий розгляд призначено на 22.06.2021 о 10:30 год. (а.с.36 том І).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який із відповідними письмовими доказами надійшов у суд 14.06.2021 засобами електронного зв`язку (а.с.45-51 том І). Обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваної постанови від 29.04.2021 про закінчення виконавчого провадження №40553439, відповідач вказав на наступні обставини. На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №40553439 щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-263/08/0970 від 11.12.2012 в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів. Такий виконавчий лист, як стверджує Департамент, 04.10.2016 направлено на виконання до Державної казначейської служби України в порядку, визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845. В подальшому, в рамках іншого виконавчого провадження №53217019 з виконання рішення №4148/13 Європейського суду з прав людини від 17.11.2016 (щодо невиконання рішення національного суду про стягнення заборгованості), згідно платіжного доручення №552 від 05.06.2018 ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 134 817,44 гривень, які слід вважати заробітною платою за період вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011. Також, згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №300/60/19, якими скасовано постанови Департаменту про закінчення виконавчих проваджень від 30.08.2018 ВП №53217019 та від 15.11.2018 ВП №40553439, платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.09.2020 за №№6920 і 6921 сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 24 267,32 гривень та військовий збір в розмірі 2 0228,28 гривень з суми виплат за рішенням національного суду. Надалі, до Департаменту надійшов лист Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 22.02.2021, яким повідомлено про виконання рішення суду із дорученням відповідних документів. З урахуванням вказаного, керуючись пунктом 9, 12 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено оскаржувану постанову від 29.04.2021 про закінчення виконавчого провадження №40553439. Відповідач вважає, що державними виконавцями як в рамках виконавчого провадження №40553439 (з примусового виконання виконавчого листа №2а-263/08/0970) так і в рамках виконавчого провадження №53217019 (з виконання рішення №4148/13 Європейського суду з прав людини від 17.11.2016 в частині невиконання рішення національного суду про стягнення заборгованості, в тому числі у справі ОСОБА_1 ) виконавчі дії вчинені у межах та у спосіб визначений законом. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.06.2021 витребувано в Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі по тексту також – облдержадміністрація, Івано-Франківська ОДА, боржник) засвідчені і оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії:

- усіх документів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 від 29.04.2021;

- усіх документів, долучених облдержадміністрацією до листа №868/1/1-21/01-026 від 22.02.2021 (всього на 64 аркушах), та на підставі яких винесено оскаржувану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 від 29.04.2021 (а.с.225-226 том І).

На виконання коментованої ухвали суду 25.06.2021 відповідач, а 14.07.2021 облдержадміністрація подали письмові документи (а.с.238-250 том І; а.с.1-84, 109-174 том ІІ).

За наслідками розгляду клопотання представника Департаменту від 25.06.2021 ухвалою суду від 05.07.2021 (а.с.90) до участі в справі №300/2370/21 залучено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (надалі по тексту також – третя особа).

Судом 22.06.2021, 05.07.2021 і 16.07.2021 у судових засіданнях проведено судовий розгляд адміністративної справи.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.1-3).

В усних поясненнях позивач звернув увагу на обставини, які свідчать про невиконання виконавчого листа №2а-263/08/0970 у виконавчому провадженні ВП №40553439, зокрема, у спірному випадку не мало місце:

- поновлення юридичного стану ОСОБА_1 як протиправно звільненого працівника облдержадміністрації (відновлення на роботі, із якої мало місце звільнення) в період, визначений судом вимушеним прогулом з 14.02.2002 по 02.01.2011, а також видання боржником у зв`язку із цим наказу роботодавця (органу призначення) та внесення відповідних вірних записів у трудову книжку стягувача;

- стягнення на користь позивача заробітної плати саме із боржника;

- за фактом стягнення в користь позивача заробітної плати нарахування (відрахування) і сплати боржником як колишнім роботодавцем в повному розмірі належних обов`язкових платіж і зборів до пенсійного та усіх інших соціальних фондів, за відповідними правилами, які регулювали таке питанням за період вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011;

- за фактом виплати на користь позивача заробітної плати за період вимушеного прогулу подання боржником як колишнім роботодавцем до пенсійного і усіх інших соціальних фондів відповідної звітності (в тому числі коригуючої звітності) за період вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011.

Без наявності доказів про вчинення боржником вищевказаних дій відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження №40553439, в тому числі винесення Департаментом оскаржуваної постанови від 29.04.2021.

Представники Департаменту і третьої особи у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, визначених у відзиві на адміністративний позов таз мотивів, сформованих в усних поясненнях, з огляду на повноту виконання вимог виконавчого листа у адміністративній справі №2а-263/08/0970, та покликаючись на обставину надання в судовому порядку правової оцінки такому виконанню за правилами статті 382 КАС України.

В матеріалах справи міститься достатньо письмових доказів і заяв по суті справи (позовна заява і відзив на позовну заяву, матеріали виконавчого провадження), для того щоб суд міг прийняти законне і обґрунтоване судове рішення в розумінні статті 242 КАС України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача і третьої особи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі №2a-263/08/0970, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.10.2011 (http://reestr.court.gov.ua/Review/21787968), залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації №4-к від 13.02.2002 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з пунктом 1 статті 30 Закону України "Про державну службу";

- стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів;

- стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди;

- визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації;

- зобов`язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про присвоєння їй 13 рангу державного службовця відповідно до наказу №56 від 12.07.1995.

Постанову суду в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 1 769,68 гривень, допущено до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовлено (http://reestr.court.gov.ua/Review/18613694).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 11.12.2012 видано у справі №2a-263/08/0970 виконавчий лист про стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів (а.с.106 том І).

Розгляд даної адміністративної справи засвідчив, що із виконанням вказаної частини судового рішення пов`язані два виконавчих провадження за №40553439 і №53217019.

Так, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі по тексту також – Відділ, відділу примусового виконання рішень ДВС України) 05.11.2013 відкрито виконавче провадження ВП №40553439 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.17, 107 том І).

В межах виконавчого провадження ВП №40553439, з моменту його відкриття державним виконавцем неодноразово, в тому числі за рішеннями судів, вчинено ряд виконавчих дій, таких як (а.с.108-185 том І): закінчення виконавчого провадження, відновлення виконавчого провадження, зупинення вчинення виконавчих дій (file:///C:/Users/User/Downloads/vp40553439-postanova-20191224.pdf; file:///C:/Users/User/Downloads/vp40553439-postanova-20181115.pdf), про що свідчать відомості з офіційного веб-сайта Міністерства юстиції України в Реєстрі Автоматизованої системи виконавчих проваджень за ідентифікатором (кодом) для доступу у виконавчому провадженні ВП №40553439 (зворотній бік а.с.107 том І).

Судом із поданих Департаментом матеріалів виконавчого провадження (а.с.182 том І) і Автоматизованої системи виконавчих проваджень з`ясовано, що спірним правовідносинам передувала подія винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 16.09.2020 ВП №40553439 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення під час виконання рішення Європейського суду з прав людини на підставі пункту 12 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (file:///C:/Users/User/Downloads/vp40553439-postanova-20200916%20(1).pdf).

Із змісту коментованої постанови від 16.09.2020 ВП №40553439, головний державний виконавець встановив, що в межах виконавчого провадження №53217019 з виконання рішення №4148/13 Європейського суду з прав людини від 17.11.2016, згідно платіжного доручення №552 від 05.06.2018 ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 134 817,44 гривень (заборгованість за рішенням національного суду). Також, згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №300/60/19 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.09.2020 за №6920 в розмірі 24 267,32 гривень сплачено податок на доходи фізичних осіб (надалі по тексту також – ПДФО) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.09.2020 за №6921 в розмірі 2 022,28 гривень сплачено військовий збір з суми виплати за рішенням національного суду.

Разом з тим, при проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні №53217019 мало місце також вчинення відповідачем виконання дій і щодо виконання рішення міжнародної судової установи, ухваленого в тому числі і по справі №2a-263/08/0970.

Зокрема, як з`ясовано 28.12.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. відкрито виконавче провадження №53217019 (а.с.64 том І) з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №4148/13 від 17.11.2016, в частині щодо зобов`язання Уряду України виконати рішення національного суду (в тому числі №2a-263/08/0970), яке ще підлягає виконанню та сплати заявнику 1 000 євро. Стягувачем за таким провадженням визначено ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_2 (file:///C:/Users/User/Downloads/vp53217019-postanova-20161229.pdf).

Державним виконавцем, зважаючи на обставину сплати сум згідно платіжних доручень №435 від 27.01.2017, №552 від 05.06.2018, №6920 від 10.09.2020 та №6921 від 10.09.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. при примусовому виконанні рішення Європейського суду з прав людини №4148/13 від 17.11.2016, встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

На підставі вказаного, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Департаментом винесено постанову від 15.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №53217019 (а.с.99 том І) з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №4148/13 від 17.11.2016 (file:///C:/Users/User/Downloads/vp53217019-postanova-20200915.pdf).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі №300/2455/20 (http://reestr.court.gov.ua/Review/92070988), залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Департаменту Сіренка С.В. від 15.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №53217019. У даній справі суд дійшов висновку, що відповідач, виконавши рішення в частині стягнення в користь заявника 1 000 євро - суму відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, судових та інших витрат, а також 134 871,44 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та перерахування 24 267,32 гривень податку з доходу фізичних осіб і 2 022,28 гривень військового збору, не провів, при цьому, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 300/2547/20, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 (http://reestr.court.gov.ua/Review/92258054#), скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 від 16.09.2020.

Підставами такого скасування суд визначив відсутність обставин фактичного виконання в повному обсязі Івано-Франківською обласною державною адміністрацією рішення суду в адміністративній справі №2a-263/08/0970, зокрема, в частині проведення відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів (зокрема єдиний соціальний внесок), що за мотивами суду свідчило про відсутності фактичних і правових підстав для закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 згідно із пункту 12 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.18-22 том І).

У зв`язку із вказаним 25.01.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №40553439 (а.с.4, 190 том І), яку разом із виконавчим листом №2a-263/08/0970 від 11.12.2012, направлено супровідним листом №20.1/40553439/8 від 25.01.2021 для відома і виконання божнику (file:///C:/Users/User/Downloads/vp40553439-postanova-20210125%20(1).pdf).

Після чого, 04.03.2021, на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України надійшла письмова відповідь Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 22.02.2021 за №868/1/1-21/01-026 із долученням відповідних документів на 64-ох аркушах (а.с.195-197 том І), якою повідомлено відповідача про виконання боржником виконавчого листа суду від 11.12.2012 за №2a-263/08/0970 (file:///C:/Users/User/Downloads/%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.02.2021%201%20(3).pdf).

До вказаної відповіді боржником додано, серед іншого: платіжні доручення від 25.05.2020 за №105, від 14.07.2020 за №148 та від 22.10.2020 за №216 і №217; відомість-розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 для обчислення і сплати сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 від 16.10.2020; припис про усунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 19.10.2020; акт №192/ІВ/2-1 від 19.10.2020, складений Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю); індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за звітні періоди 2002-2009 роки; звіти, подані боржником 20.07.2020 і 20.10.2020 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із відомостями про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 2010 рік; відомості про нарахування заробітної плати по застрахованій особі ОСОБА_1 за 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік тощо (а.с.18-83, 111-173 том ІІ).

Як свідчать матеріали справи і виконавчого провадження, коментовані документи первинно (частково) подавались відповідачем також на виконання окремої ухвали суду від 11.12.2019 та ухвали суду від 04.06.2020 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі №2a-263/08/0970 (http://reestr.court.gov.ua/Review/86416745; http://reestr.court.gov.ua/Review/89680665).

Відповідач 29.04.2021, керуючись пунктом 9 (у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), 12 (у зв`язку із фактичним виконанням рішення під час виконання рішення Європейського суду з прав людини) частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 (а.с.5, 201 том І).

Описова частина оскаржуваної постанови свідчить, що в межах виконавчого провадження №53217019 з виконання рішення №4148/13 Європейського суду з прав людини від 17.11.2016, згідно платіжного доручення №552 від 05.06.2018 ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 134 817,44 гривень (заборгованість за рішенням національного суду). Згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №300/60/19 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №6920 в розмірі 24 267,32 гривень сплачено ПДФО та платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №6921 в розмірі 2 022,28 гривень сплачено військовий збір з суми виплати за рішенням національного суду. Окрім цього, постанова містить посилання на обставину надходження до Відділу листа від 22.02.2021 за №868/1/1-21/01-026 за підписом заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Світлани Онищук, в якому повідомлено про виконання рішення суду та надано відповідні документи.

Обґрунтовуючи невиконання рішення суду, позивач стверджує, що відповідач не мав та не має доказів того, що облдержадміністрація виконала в повному обсязі рішення суду у виконавчому провадженні №40553439.

З наведених підстав та із урахуванням мотивів, викладених у позовній заяві, позивач вважає оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження №40553439 від 29.04.2021 протиправною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав і мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів/посадових осіб (надалі по тексту також – рішення) відповідно до приписів частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VІІІ (надалі по тексту також – Закон №1404-VІІІ) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, серед яких, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Примусове виконання рішень за правилами частини 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Частинами 1 і 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний:

- вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;

- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В свою чергу, частиною 3 статті 18 коментованого Закону визначений широкий спектр повноважень державного виконавця, для забезпечення виконання ним своїх обов`язків, визначених частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, як свідчать матеріали виконавчого провадження №40553439, на примусове виконання у відділі примусового виконання рішень ДВС України, а в подальшому після реорганізації Департаменті, з 05.11.2013 по 29.04.2021 перебував виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 в адміністративній справі №2а-263/08/0970 про стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів.

У виконавчому провадженні №40553439 за постановою і рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі №809/4357/15, від 27.06.2019 у справі №300/60/19 і від 19.10.2020 у справі №300/2547/20 уже скасовувалися постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2015, від 15.11.2018 і від 16.09.2020 (http://reestr.court.gov.ua/Review/55918273; http://reestr.court.gov.ua/Review/83137109; http://reestr.court.gov.ua/Review/92258054).

Після постановлення 19.10.2020 вище вказаного останнього судового рішення у справі №300/2547/20, яким надано правову оцінку постанові відповідача від 16.09.2020 (http://reestr.court.gov.ua/Review/92258054#), відновленням 25.01.2021 виконавчого провадження №40553439, 04.03.2021 на адресу відповідача надійшов лист облдержадміністрації від 22.02.2021 за №868/1/1-21/01-026, яким повідомлено про виконання виконавчого листа. Боржником, як свідчення виконання рішення суду, додано відповідний пакет документів, які подавались останнім також на виконання ухвали суду від 11.12.2019 та від 04.06.2020 у справі № 2a-263/08/0970.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", серед іншого, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9);

- якщо фактично виконано рішення під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

За доводами відповідача, в ході виконання виконавчих проваджень №40553439 і №53217019 мало місце:

- стягнення в користь позивача суми у розмірі 1000 євро як відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат;

- виплату на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 134 817,44 гривень, а також проведення відрахування загальнообов`язкових зборів та платежів, в тому числі за участю боржника.

А тому, на переконання Департаменту, були наявні достатні підстави для закінчення виконавчого провадження №40553439 на підставі пунктів 9 і 12 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, позивач стверджує про невиконання рішення суду, а отже відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження №40553439.

Досліджуючи такі доводи ОСОБА_1 і її представника, судом враховує наступні аргументи.

Предметом розгляду справи є виключно постанова державного виконавця від 29.04.2021 про закінчення виконавчого провадження №40553439, провадження по якому здійснювалося за виконавчим листом №2а-263/08/0970, виданого 11.12.2012 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Відтак, весь обсяг змісту, мотивів і висновків, із яких виходив суд, міститься виключно у судових рішеннях по справі №2а-263/08/0970, по якій і видано 11.12.2012 виконавчий лист.

Так, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі №2a-263/08/0970, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.10.2011 (http://reestr.court.gov.ua/Review/21787968), залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Зокрема, серед іншого, вирішено стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів.

Саме в цій частині постанови суду і видано 11.12.2012 виконавчий лист, по якому мало місце вчинення виконавчого провадження за №40553439.

Решта резолютивної частини постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі №2a-263/08/0970 не були включенні до виконавчого листа від 11.12.2012, а відтак не можуть бути предметом правової оцінки у даній справі.

Так, Івано-Франківським окружним адміністративним судом за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.05.2020, постановлено 04.06.2020 ухвалу у цій справі, якою встановлено судовий контроль за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 (http://reestr.court.gov.ua/Review/89680665). Зобов`язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію подати Івано-Франківському окружному адміністративному суду не пізніше одного місяця з дня набрання цією ухвалою законної сили звіт про виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі №2a-263/08/0970.

До такого висновку дійшов суд, встановивши, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація, не нарахувавши, не обчисливши, не сплативши помісячно страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із суми середнього заробітку стягнутого судом за весь період вимушеного прогулу, не сплативши інших обов`язкових зборів та платежів, не внісши у трудову книжку ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису за №24, не виконала у повному обсязі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011, яка набрала законної сили, чим порушила статті 129, 129-1 Конституції України, частину 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.07.2020 ОСОБА_1 в порядку здійснення судового контролю, передбаченого частиною 2 статті 382 КАС України, подала заяву про накладення штрафу на керівника Івано-Франківської обласної державної адміністрації відповідального за невиконання постанови суду від 14.09.2011.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу в порядку здійснення судового контролю (http://reestr.court.gov.ua/Review/93039092).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №2а-263/08/0970 про відмову в задоволенні заяви про накладення штрафу в порядку здійснення судового контролю – скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (http://reestr.court.gov.ua/Review/94703706).

В подальшому, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу в порядку здійснення судового контролю (http://reestr.court.gov.ua/Review/96107583). Коментоване судове рішення, за наслідками апеляційного скарження, набрало законної сили 18.05.2021 (http://reestr.court.gov.ua/Review/97043292).

Вивчення змісту усього тексту ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 2а-263/08/0970 (апеляційне провадження №А/857/8896/21) свідчить про встановлені наступні обставини (а.с.204-247 том І; а.с.2-8 том ІІ), зокрема:

- "07.07.2020, 24.07.2020, 29.07.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 29.10.2020 Івано-Франківська ОДА повідомила суд про вжиті на виконання судового рішення заходи та надала суду відповідні докази.";

- "…судом встановлено, що 15.06.2020 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за травень 2020 року на суму 12 285,90 гривень по застрахованій особі ОСОБА_1 ";

- "06.07.2020, за результатами проведеної за заявою Івано-Франківської ОДА позапланової перевірки по застрахованій особі ОСОБА_1 , Івано-Франківською обласною державною адміністрацією подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за звітні періоди 2002-2009 роки.";

- "20.07.2020 подано звіт до ГУ ДПС в Івано-Франківській області про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із відомостями про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 2010 рік.";

- "15.07.2020 згідно платіжних доручень від 14.07.2020 оплачено страхові внески (1-5%), утриманих із заробітної плати ОСОБА_1 за 2002-2009 роки в сумі 1 330,11 гривень, та страхові внески (32, 32,3, 33,2%), нарахованих на заробітну плату ОСОБА_1 за 2002-2009 роки в сумі 14 899,12 гривень.";

- "23.07.2020 згідно платіжних доручень від 22.07.2020 оплачено страхові внески (1-5%) утриманих із заробітної плати ОСОБА_1 за 2010 рік в сумі 682,15 гривень, страхові внески (33,2%) нарахованих на заробітну плату ОСОБА_1 за 2010 рік в сумі 5 525,64 гривень.";

- "Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.09.2020 за №6920 сплачено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 24 267,32 гривень, платіжним дорученням від 10.09.2020 за №6921 сплачено 2 022,28 гривень військового збору.";

- "20.10.2020 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією подано до ГУ ДПС в Івано-Франківській області звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із відомостями про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 2010 рік.";

- "21.10.2020 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відомості про нарахування заробітної плати по застрахованій особі ОСОБА_1 за 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік.";

- "23.10.2020 згідно платіжних доручень від 22.10.2020 оплачено страхові внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування (1-5%), утриманих із заробітної плати за вимушений прогул ОСОБА_1 за 2002-2010 в сумі 3 709,08 гривень, та страхові внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування (33,2%), утриманих із заробітної плати за вимушений прогул ОСОБА_1 за 2002-2010 в сумі 23 674,13 гривень.";

- "Таким чином, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 – виконано.".

Окрім вказаного, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у Восьмому апеляційному адміністративному суді на ухвалу суду першої інстанції від 31.03.2021 про відмову у застосуванні/накладення штрафу до боржника у зв`язку із поданням звіту облдержадміністрацією про виконання постанови суду у справі №2а-263/08/0970 (постанова суду від 18.05.2021 у апеляційному провадженні №А/857/8896/21) встановлено, що "29.04.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення" (http://reestr.court.gov.ua/Review/97043292).

В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 за №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за №11-рп/2012).

У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 за №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з частинами 1 і 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного.

Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Поряд із вказаним слід відмітити, що за змістом частини 5 статті 372 КАС України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №2а-263/08/0970, суд констатував виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 в повному обсязі, в тому числі "стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134 817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов`язкових зборів та платежів".

В той же час слід відмітити, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Вказане свідчить, що інституту судового контролю, порядок здійснення і застосування якого судом визначений статтею 382 КАС України, та примусове виконання судового рішення державними виконавцями за правилами Закону України "Про виконавче провадження", не суперечать один одному та може одночасно діяти, функціонувати і застосовуватися з ініціативи стягувача.

В першому випадку забезпечення виконання рішення здійснюється через суд, а в іншому – за допомогою примусових заходів, які вичиняються органи державної виконавчої служби.

Втім, процес такого одночасного контролю та забезпечення виконання рішення суду як зі сторони суду так і державного виконавця не може суперечити один одному, застосування останніми таких правових інститутів повинні здійснюватися для досягнення єдиної мети – виконання рішення суду за його змістом.

Як свідчать обставини справи, саме судом, яким 14.09.2011 ухвалено постанову у справі №2а-263/08/0970 за головуванням судді Біньковської Н.В., перевірено обставини повноти виконання судового рішення за його змістом, в тому числі в частині стягнення заробітної плати та проведення у зв`язку із цим відрахувань загальнообов`язкових зборів і платежів.

Оскаржувана постанова державного виконавця від 29.04.2021 прийнята після проголошення Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвали від 31.03.2021, постановленої за наслідками розгляду з ініціативи стягувача питання щодо виконання Івано-Франківською обласною державною адміністрацією постанови від 14.11.2011 в цілому.

Підсумовуючи вище вказана суд констатує, що в користь ОСОБА_1 у ході виконання виконавчих проваджень ВП №40553439 і №53217019 здійснено виплату 134 817,44 гривень в повному обсязі.

У розгляді даної справи ОСОБА_1 не розкрила перед судом, які саме її права чи інтереси порушені у зв`язку із тим, що виплата коштів здійснена в ході виконання рішення №4148/13 Європейського суду з прав людини від 17.11.2016, а не за рахунок бюджетних асигнувань облдержадміністрації.

Разом з тим, питання повноти сплати боржником зборів і платежів до Пенсійного фонду України (у вигляді збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та до державного бюджету України (у вигляді податку на доходи фізичних осіб і військового збору) були досліджені при постановленні Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвали від 31.03.2021.

При цьому, обставини щодо:

- нарахування/відрахування і сплати боржником як колишнім роботодавцем позивача за фактом стягнення в її користь заробітної плати належних обов`язкових платіж і зборів до усіх інших соціальних фондів (крім Пенсійного фонду України), за відповідними правилами, які регулювали таке питанням за період вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011;

- подання боржником як колишнім роботодавцем позивача за фактом виплати на її користь заробітної плати за період вимушеного прогулу до усіх інших соціальних фондів (крім Пенсійного фонду України) відповідної звітності (в тому числі коригуючої звітності) за період вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011,

не були предметом спору у справі №2а-263/08/0970, за наслідками розгляду якої судом ухвалено постанову від 14.09.2011.

Описова, мотивувальна і резолютивна частина постанови суду від 14.09.2011 не має жодної згадки про такі обставини.

Більше того, суд у даній справі позбавлений можливості надавати право оцінку аргументам представника позивача про відсутність доказів "поновлення юридичного стану ОСОБА_1 як протиправно звільненого працівника облдержадміністрації (відновлення на роботі, із якої мало місце звільнення) в період, визначений судом вимушеним прогулом з 14.02.2002 по 02.01.2011, а також не видання боржником у зв`язку із цим наказу роботодавця (органу призначення) та внесення відповідних вірних записів у трудову книжку стягувача", так як виконавчий лист від 11.12.2012 не містить в собі відповідних вимог постанови суду від 14.09.2011 у справі №2а-262/08/0970.

Суд, перевіряючи питання правомірності закінчення виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, виданого судом, не вправі на власний розсуд розширювати зміст мотивувальної і резолютивної частин.

Такі порушені ОСОБА_1 питання , на переконання суду, можуть бути оскаржені нею в суді за правила позовного провадження із самостійними вимогами та предметом спору.

Відтак, державний виконавець з огляду на подані боржником документи, що підтверджують повноту виконання рішення суду від 14.09.2011 за змістом виконавчого документа від 11.12.2012, заважаючи на зміст фактичних обставин і висновків, сформованих в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №2а-263/08/0970, суд у даній справі вважає, що державний виконавець правомірно, керуючись пунктами 9, 12 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40553439 від 29.04.2021.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи позивача у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи.

Таким чином, виходячи із матеріалів справи та виконавчого провадження, суд вважає, що позивачем не доведено обставини про відсутність достатніх законних підстав для винесення постанови від 29.04.2021 про закінчення виконавчого провадження №40553439 на підставі пунктів 9, 12 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Інші зазначені позивачем обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень згідно квитанції №1 від 04.06.2021 (а.с.15).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач – Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622), вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Івано-Франківську обласну державну адміністрацію (ідентифікаційний код юридичний особи 20567921), місцезнаходження юридичної особи: вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.