Ухвала суду № 98362599, 12.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

12 липня 2021 року Справа № 280/5313/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м.Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу у квітні 2020 року та у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3160,00 грн. та 3391,00 грн.;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити належну позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки, виходячи з розміру, визначеного частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3531-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

Ухвалою суду від 30.06.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та позивачу було надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо разової грошової допомоги до 05 травня, виплаченої позивачу у 2020 році, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду

07.07.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 38169), в яких останній зазначає, що протиправна невиплата допомоги у розмірі, визначеному Законом сталась з вини держави в особі її компетентних органів (Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики, відповідача), та відноситься до триваючого правопорушення, оскільки суб`єкт владних повноважень - орган соціального захисту - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) стосовно позивача, чим порушує право позивача на соціальний захист. Процесуальний закон, у частині визначення строків звернення до суду, не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту. Зважаючи на те, що непроведення виплати належної суми допомоги відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплата недоплаченої суми допомоги має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі підтверджені належними доказами обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 06.05.2018 по справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Аналогічна позиція щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07.03.2018 у справі №664/51/17 (К/9901/30405/18).

Таким чином строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у заниженому розмірі та похідних від них вимог зобов`язального характеру, розпочався 30 вересня 2020 року та сплив 30 березня 2021 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 25.06.2021, а тому позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у заниженому розмірі та похідних від них вимог зобов`язального характеру подано з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

У письмових поясненнях позивач наголошує на тому, що норми ст. 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з перерахунком та виплатою недоплаченої суми допомоги до 5 травня, оскільки виплата недоплаченої суми допомоги має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата спірної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом підлягаю обрахуванню з 30 вересня 2020 року.

Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд також звертає увагу на те, що положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд вважає, що позивач, будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в 2020 році, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

При цьому, суду не було надано доказів того, що позивачем вчинялися будь-які дії, які б свідчили про його бажання дізнатися про правомірність нарахування та виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня у вище зазначених розмірах у 2020 році.

Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо разової грошової допомоги до 05 травня, виплаченої позивачу у 2020 році, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, позивачем не надано. При цьому позивач не надав будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Отже, вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконані.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не призводить до ситуації, коли особа позбавляється права на судовий захист, оскільки це не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суд після усунення обставин, які послугували підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 122, 123 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 позовну заяву до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3160,00 грн. та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити належну позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру, визначеного частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3531-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295 КАС України.

Суддя Ю.В.Калашник