Рішення № 98362567, 16.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/990/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових стрільців, буд. 45 «а», м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 37472282) про зобов`язання вчинити певні дії та поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в особі представника ОСОБА_1 (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі – відповідач), в якому просить:

1) зобов`язати відповідача завершити дисциплінарне провадження, яке розпочато наказом за № 58-ТО від 07.06.2019 року, без притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

2) поновити позивача на займаній посаді начальника управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області та допустити його до виконання службових обов`язків;

3) стягнути з відповідача на користь позивача за час відсторонення від виконання посадових обов`язків:

- кошти в сумі середньої заробітної плати;

- кошти в сумі компенсації за невикористану щорічну чергову та додаткову відпустку;

- кошти в сумі оплати строків перебування на лікарняному як тимчасово непрацездатного;

- кошти в сумі матеріальної допомоги;

- суми інших передбачених законодавством додаткових платежів враховуючі 3 % річних за час затримки та компенсацію індексу інфляції за час відсторонення від виконання посадових обов`язків;

- зобов`язати відповідача надати позивачу відпустки за час відсторонення від виконання посадових обов`язків в порядку передбаченому законодавством України (а.с.1-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 червня 2016 року позивач був призначений на посаду начальника управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області наказом голови державного агентства рибного господарства України (далі – Держрибагентство) № 61-ТО. Наказом Держрибагенства від 07 червня 2019 року № 58-ТО «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області на час здійснення дисциплінарного провадження без ознайомлення позивача. Також у відповідності до ухвал слідчого судді по справі № 463/4543/19 від 07 червня 2019 року та від 30 вересня 2019 року позивача було відсторонено від посади до 06 листопада 2019 року. В подальшому, через недопуск позивача до його робочого місця, та не повідомлення про будь-які прийняті відносно нього рішення, за наслідком розгляду дисциплінарного провадження ОСОБА_1 в період з 2019 по 2021 рік неодноразово листами звертався до керівництва Державного агентства рибного господарства України, з вимогами надати йому щорічну основну та додаткову відпустки, щодо оплати строків перебування позивача на лікарняному, як тимчасово непрацездатного. Жодним чином роботодавець не відреагував на численні звернення позивача. В кінці січня 2021 року головою Держрибагентства було повідомлено позивача, що на даний момент він є працівником вищезгаданої установи і тимчасово відсторонений від посади, рішень щодо завершення дисциплінарного провадження стосовно нього не приймалось. Позивач зазначає, що відсторонивши його від виконання посадових обов`язків, відповідач був зобов`язаний в двохмісячний термін прийняти рішення про наявність складу в діях позивача дисциплінарного проступку та за наслідками розгляду притягнути чи не притягнути його до відповідальності. Зважаючи на ту обставину, що відповідач понад 2 роки відсторонений від виконання посадових обов`язків, дисциплінарне провадження відносно нього не завершено, такі дії відповідача позивач вважає такими, що прямо суперечать вимогам чинного законодавства України та порушують його право на працю та достатній життєвий рівень забезпечення, які гарантовані статтями 43 і 48 Конституції України. Крім того, позивач не отримував у вищевказаний період заробітної плати, йому не надавалося щорічної основної та додаткової відпусток та не оплачувався лікарняний лист. Враховуючи зазначене вище, позивач просив суд зобов`язати відповідача завершити дисциплінарне провадження та поновити його на посаді, допустити до виконання службових обов`язків, зокрема стягнути з відповідача на користь позивача за весь час відсторонення від виконання посадових обов`язків середню заробітну плату, кошти на компенсацію щорічної основної та додаткової відпусток та інших виплат передбачених чинним законодавством України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз`яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.16-18).

19 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Проти позову відповідач заперечує. Обґрунтовує свої доводи наступним.

Щодо зобов`язання відповідача завершити дисциплінарне провадження, яке розпочато наказом від 07 червня 2019 року № 58-ТО. Вищезазначеним наказом позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків. Підставами для винесення наказу став лист Прокуратури Закарпатської області від 04 червня 2019 року за № 1708-19 та інформація Прокуратури Закарпатської області, опублікована на офіційному веб-сайті, щодо викриття Прокуратурою спільно з УЗЕ та ДБР начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області при отриманні неправомірної вигоди. Крім того, на адресу Держрибагентства надіслано ухвалу Личаківського районного суду м. Львова № 1-кс/463/2359/19 від 07.06.2019 р. про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника. Відповідно до ч.5 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції», особа якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Кримінальним процесуальним кодексом передбачено строк відсторонення встановлюється до двох місяців, але може бути продовжено. Однак, як стверджує відповідач, на день подання відзиву, інформації по строках відсторонення позивача від посади, ні від органу досудового розслідування, ні від позивача не надходила.

Стосовно нарахування позивачу заробітної плати зазначив, що згідно правил внутрішнього трудового розпорядку, основним документом, що є підставою для нарахування заробітної плати працівнику є табель обліку використання робочого часу. У ньому фіксується фактично відпрацьований час. У разі відсутності працівника протягом робочого дня з невідомих причин цей день не табелюється і відповідно не оплачується. Оскільки позивач з часу відкриття дисциплінарного провадження по день звернення до суду на робочому місці не з`являвся, заробітна плата йому не нараховувалась.

Щодо вимоги поновити позивача на займаній посаді, не є можливим, оскільки позивача не було звільнено з даної посади. На день звернення до суду він входить до штатної чисельності Управління Державного агентства рибного господарства України в Закарпатській області.

Щодо стягнення коштів в сумі середньої заробітної плати, коштів в сумі оплати строків перебування на лікарняному, як тимчасово не працездатного, коштів в сумі матеріально допомоги, суми інших передбачених законодавством додаткових платежів враховуючі 3 % річних за час затримки та компенсації індексу інфляції за час відсторонення від виконання посадових обов`язків відповідач зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Наголосив суду, що прогул, окрім вимушеного прогулу, не оплачується. Вимушеним прогулом визначається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визначення факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці є перешкодою працевлаштування працівника. В даному випадку, відповідач наголошує на тому, що мова не йде про вимушений прогул, оскільки відсторонення від посади не позбавляє позивача обов`язку перебувати на робочому місці. Заробітна плата – це винагорода за виконану роботу, а тому для того, щоб у роботодавця виник обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату, останній зобов`язаний виконувати роботу. Тому посилання позивача на частину 2 статті 233 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Щодо надання відпустки, в розумінні статті 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Зокрема зазначив, що в розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владну підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Зокрема, норми статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості по заробітній платі), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Окремо, представник відповідача у відзиві зазначив, що на його думку, ОСОБА_1 звернувся до суду з трудовим спором з пропущенням строків передбачених для звернення до адміністративного суду у трудових спорах.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області згідно наказу голови Державного агентства рибного господарства України № 61-ТО.

Судом встановлено, що 07 червня 2019 року, Головою Державного агентства рибного господарства України було винесено наказ за № 58-ТО «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » (а.с.10). Як вбачається, із вищезазначеного наказу, відповідно до частини першої статті 68 та статті 72 Закону України «Про державну службу» з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 . Начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області та відсторонено останнього від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження. Підставою для винесення оскаржуваного наказу є лист Прокуратури Закарпатської області від 04 червня 2019 року за № 1708-19 та інформація Прокуратури Закарпатської області, опублікована 06 червня 2019 року на офіційному вебсайті, щодо викриття Прокуратурою спільно з УЗЕ та ДБР начальника Управління Державного агентства рибного господарства України в Закарпатській області ОСОБА_1 при отриманні неправомірної вигоди.

Статтею 68 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені суб`єкти, уповноважені ініціювати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення.

Зокрема, у відповідності до вимог частини першої статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення.

Згідно приписів статті 72 вищезазначеного Закону, передбачений порядок відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків.

Так, згідно вищезазначеної статті Закону, на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків. Невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення. Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження. У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження. Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Статтею 65 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено відповідальність за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Так, згідно частини 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Отже, виходячи з норм вищезазначених статей, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно винесено наказ «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ».

На момент прийняття наказу про відсторонення від виконання службових обов`язків правові засади врегулювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності регулювалися Законом України «Про державну службу» (далі Закон), а саме: розділом №8 вищезазначеного Закону.

Статтею 65 України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено що підставами для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Статтею 71 Закону передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Частиною 3 даної статті вказано що тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Статтею 72 Закону передбачено, що на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків.

Частиною третьою даної статті вказано, що тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження (тобто в розумінні частини 36 статті 71 максимальним терміном відсторонення від посади є 2 місяці).

Частиною четвертою вищевказаної статті зазначено, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Яв вбачається із обставин даної адміністративної справи, відповідач в супереч вимогам Закону України «Про державну службу», зокрема розділу, яким передбачено порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, не вчинив дій щодо завершення дисциплінарного провадження, тобто має місце бездіяльність суб`єкта владних повноважень, адже з його боку не було вчинено завершальних дій, позитивних чи то негативних, по дисциплінарному провадженню відносно ОСОБА_1 ..

Зважаючи на ту обставину що, дисциплінарне провадження триває майже 2 роки і увесь цей час ОСОБА_1 є відстороненим від виконання обов`язків, що прямо суперечить вимогам законодавства та порушує право позивача на працю та достатній життєвий рівень забезпечення, які гарантовані ст.ст. 43, 48 Конституції України.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Закону України «Про державну службу» встановлено, що під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Протоколом № 2 від 27 березня 2017 року загальних зборів державних службовців управління Держрибагентства у Закарпатській області затверджено правила внутрішнього службового розпорядку підписані безпосередньо позивачем (копія протоколу наявна в матеріалах справи).

Табель обліку використання робочого часу - це основний документ, що є підставою для нарахування заробітної плати працівникам з почасовою системою оплати. У ньому фіксується фактично відпрацьований час.

У разі відсутності працівника протягом робочого дня з невідомих причин цей день не табелюється і відповідно не оплачується.

Згідно з інформацією, наданою Управлінням Держрибагентства у Закарпатській області, позивач з часу відкриття дисциплінарного провадження по день надання відповідачем відзиву на позовну заяву, на робочому місці не з`являвся, що підтверджується копіями актів відсутності на робочому місці та табелів обліку робочого часу (копії яких наявні в матеріалах справи), поважність пропуску строку жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Щодо вимоги про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді начальника Управління Держрибагенства у Закарпатській області та допущення позивача до виконання службових обов`язків.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що Держрибагентством рішення про звільнення позивача з посади начальника Управління Держрибагентства у Закарпатській області не приймалося, а тому спір в цій частині відсутній. Отже, в цій частині позовних вимог суд приходить висновку, що слід відмовити позивачеві.

Щодо стягнення коштів в сумі середньої заробітної плати; коштів в сумі компенсації за невикористану щорічну чергову та додаткову відпустку; коштів в сумі оплати строків перебування на лікарняному як тимчасово непрацездатного; коштів в сумі матеріальної допомоги; суми інших передбачених законодавством додаткових платежів враховуючі 3 % річних за час затримки та компенсацію індексу інфляції за час відсторонення від виконання посадових обов`язків.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Прогул, окрім вимушеного прогулу, як зазначив відповідач у відзиві та суд повністю з цим твердженням погоджується, не оплачується.

Вимушеним прогулом визначається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці є перешкодою працевлаштування працівника

В даному випадку, суд констатує, що відсутній факт підтвердження вимушеного прогулу позивача, оскільки відсторонення не позбавляє позивача обов`язку перебувати на робочому місці.

Зарплата - це винагорода за виконану роботу, а тому для того, щоб у роботодавця виник обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату, останній зобов`язаний виконувати роботу, а тому посилання позивачем на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Що стосується надання відпустки, то відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Крім того, відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Щодо твердження відповідача, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду суд зазначає наступне.

Суд констатує, що відносно позивача 07 червня 2019 року було розпочато дисциплінарне провадження. Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач звернувся до суду 22 березня 2021 року. Очевидним є факт пропуску позивачем строк звернення до суду. Однак, суд окремо констатує, що правопорушення відносно позивача, у вигляді бездіяльності відповідача щодо вчинення завершальних дій по дисциплінарному провадженню, є триваючим та на момент звернення позивача до суду, питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності або винесення рішення на його користь відповідачем не приймалося. У зв`язку з вищезазначеним, задля недопущення порушення прав позивача, суд визнав строки звернення позивача до суду пропущені з поважних причин. Адже правомірним були очікування позивача вчинення певних дій відносно нього з боку роботодавця, більше того як стверджує позивач та не заперечував відповідач, ОСОБА_1 неодноразово у досудовому порядку звертався до відповідача в усній чи письмовій формі для отримання інформації щодо долі дисциплінарного провадження відносно його особи.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про зобов`язання вчинити певні дії та поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати, слід задовольнити частково. Щодо вимог поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інших компенсацій суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки судом не встановлено факту незаконного звільнення. Відносно не вчинення відповідачем дій по завершенню дисциплінарного провадження, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії завершальні дії по дисциплінарному провадженню, тобто вирішити питання про наявність або відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Коваленка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових стрільців, буд. 45 «а», м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 37472282) про зобов`язання вчинити певні дії та поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного агентства рибного господарства України щодо незавершення розпочатого відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження, згідно наказу № 58-ТО від 07 червня 2019 року.

3. Зобов`язати Державне агентство рибного господарства України вчинити дії, враховуючи наявність або відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, по дисциплінарному провадженню розпочатому відповідно до наказу № 58-ТО від 07 червня 2019 року «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ».

4. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець