Рішення № 98360061, 13.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/101/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 Справа № 908/1252/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 118а) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 22а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9а, код ЄДРПОУ 40463896)

про стягнення 4912 грн. 67 коп.

за участю

представника прокуратури: Чекаліна О.С. посвідчення № 058630 від 14.12.2020 р.

представника позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

05.05.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” про стягнення 4 912 грн. 67 коп.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021, справу № 908/1252/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.05.2021 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.05.2021 р. на адресу суду від керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.05.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1252/21, присвоєно справі номер провадження 27/101/21.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 30.06.2021.

Ухвалою суду від 30.06.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладався на 13.07.2021.

У судовому засіданні 13.07.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 13.07.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику прокуратури, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник прокуратури в судовому засіданні 13.07.2021 підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 4 912 грн. 67 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 177,39 (сто сімдесят сім євро 39 центів) євро, що еквівалентно 4 912 (чотири тисячі дев`ятсот дванадцять) грн. 67 коп., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 06.03.2020. Позовні вимоги мотивовані тим, що уповноваженою особою 06.03.2020 Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області виявлено факт порушення відповідачем порядку перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 4, 53, 129, 162 ГПК України, ст.ст. 5, 29 Бюджетного кодексу України, ст. 29 Закону України “Про дорожній рух”, ст.ст. 1, 33, 48, 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, ст.ст. 15, 22, 1166 ЦК України, ст. 14 Закону України “Про державний бюджет на 2021 рік” та ст.ст. 217, 224 ГК України.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 31.05.2021 про відкриття провадження у справі, яке отримано відповідачем 09.06.2021.

Суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та вислухавши представника прокуратури, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Шевченківською окружною прокуратурою м.Запоріжжя було опрацьовано інформацію Управління Уктрансбезпеки у Запорізькій області (правонаступник Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки), щодо проведених перевірок дотримання автомобільними перевізниками вантажів, зареєстрованих на території Запорізької області, нормативних вагових параметрів Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістік» вимог Законів України «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги» постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

В.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 28.02.2020 затверджений графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області у період з 02.03.2020 по 06.03.2020.

03.03.2020 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області видано направлення на рейдову перевірку № 010056 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 06.03.2020 в м. Мелітополь, вул. Каховське шосе 3, проведено перевірку транспортного засобу марки МАN, модель ТGА 03, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу марки КRONE модель AZW 18 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначений автомобіль згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_1 та причіп згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 .

За даним фактом посадовими особами складено акт від 06.03.2020 № 218550 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.03.2020 № 038547, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.03.2020 № 031547.

Факт порушення вагових обмежень також підтверджується товарно-транспортною накладною від 06.03.2029 № 703.

У матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної від 06.03.2020 № 703, згідно якої автомобіль-державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 НОМЕР_3 прямував із Херсонська область Нижньосірогозький район с. Сірогози, вул. Миру, буд.1 (пункт навантаження) до Запорізької області м. Запоріжжя, вул. Харчова, буд. 3 (пункт розвантаження).

Згідно товарно-транспортної накладної від 06.03.2020 № 703 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” виступає перевізникомє.

На підставі складених у ході, здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритного транспортного засобу від 06.03.2020 та нараховано плату за проїзд у розмірі 177,39 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют Євро до Гривні Національного банку України станом на 06.03.2020 еквівалентно 4 912 грн. 67 коп. (на день проведення розрахунку, а саме на 06.03.2020 курс гривні до 1 євро становив 27,6942 (гривень), яку відповідачем на час звернення прокурора до суду не сплачено.

Постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 24.03.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 173796 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” штраф у сумі 34 000 грн. 00 коп.

Листом від 12.03.2020 вих. № 22989/26-24-20 Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” про зобов`язання до 06.04.2020 внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 177,39 євро. Також вказаним листом відповідачу було направлено копію розрахунку та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.03.2020 № 031547.

Вказана сума грошових коштів у визначений термін у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до органів прокуратури.

З урахуванням вищевикладеного підставою для представництва Шевченківською окружною прокуратурою м. Запоріжжя інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 177,39 євро, що еквівалентно 4 912 грн. 67 коп., та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 1.1 Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті утворених відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» утворені міжрегіональні органи Державної служби з безпеки на транспорті повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць. Повноваження Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки поширюються на територію Дніпропетровської і Запорізької областей.

Так, відповідно до підпункту 27 п. 6 Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 1.1 положення про Управління Уктрансбезпеки у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2016 №996, Управління Уктрансбезпеки у Запорізькій області був структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій — особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатом проведеного габаритно-вагового контролю Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Логістік» № 173796 від 24.03.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістік» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про визнання протиправним та скасувати постанову № 173796 від 24.03.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі 280/3322/20 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістік» у задоволені позову про визнання протиправною та скасуванню постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Судами першої та апеляційної інстанції розглянуто обставини проведення габаритно-вагового контролю проведеного 06.03.2020 працівниками Укртрансбезпеки. Суд у своєму рішенні дійшов висновку, що відповідач (Державна служба України з безпеки на транспорті), як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавства та довів правомірність прийнятого рішення.

Вказане рішення набрало законної сили 24.12.2020.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пп. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, у редакції станом на 04.06.2018, великовагові та великогабаритні транспортні засоби – це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п.п. 2, 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового

контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням

Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює

автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної

інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних

габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою

розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового

контролю.

Згідно з п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п.п. 23, 24 Порядку № 879).

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач, як власник транспортного засобу, скористався своїм правом на приведення вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Згідно із пунктом 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де

П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за

перевищення загальної маси транспортного засобу кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно -, двох - та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Так, згідно з п. 5 і Порядку 879 документальний габаритно-ваговий контроль -визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

За результатами документального габаритно-вагового контролю шляхом додавання загальної маси транспортного засобу та маси вантажу зазначеного в товарно-транспортній накладній, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області зафіксовано перевищення фактичної маси, яка становить 57,660 т - нормативно допустима 40,0 т, що є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів. навантаження на одиничну задню вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т).

Відповідно до п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Зі змісту пунктів 28, 30, 31-1 Порядку № 879 слідує, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування залежить від протяжності маршруту. При цьому, пункт 31-1 Порядку № 879 лише уточнює, що, за відсутності дозволу на проїзд, плата за проїзд має бути визначена незалежно від того виконав транспортний засіб маршрут чи тільки має намір його виконати.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

За результатами документального габаритно-вагового контролю складу автопоїзда МАN, модель ТGА 03, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп марки КRONE модель AZW 18 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 габаритно-вагового контролю, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області встановлено: фактична маса 57 660 кг при нормативно допустимій 44 000 кг.

Перевищення вагових обмежень , перевищення фактичної маси склало 13,66 т.

Розрахунок плати за проїзд відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №031547 від 06.03.2020 виконаний за наступними даними:

Рзм - 0,27 (загальна маса транспортного засобу перевищує нормативно-встановлену);

Рнв - 0,00 (перевищення навантаження на одиничну вісь) Рнв - 0,00 (перевищення навантаження на строєну ) Рг - 0 (габарити не перевищують нормативно-встановлені); В - відстань 219 км;

К - у трьохкратному розмірі (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру від 10% до 40%-К=3).

Відповідно до вищезазначеного: П= (0,27+0,00+0,00)*219*3=177,39 Євро. Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 06.03.2020, день проведення розрахунку, сума 177,39 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складає (курс НБУ станом на 06.03.2020 за 1 Євро= 27,6942) 4 912,67 грн.

Таким чином, при проведенні документального габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акту, про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Розрахунок плати за проїзд перевірений судом та визнається правильним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Суду надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач проти позову не заперечив, позовні вимоги не спростував, контррозрахунку суми, заявленої до стягнення, не подав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9а, код ЄДРПОУ 40463896) на користь на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03135, м. Київ, пр. Перемоги,14), до державного бюджету за наступним реквізитами: ГУК у Зап. Обл/ТГ м.Запоріжжя/22160100, ЄДРПОУ 37941997 банк отримувача: Казначейство України (ел. Адм. Подат.) номер рахунку UА218999980313141216000008479 код класифікації доходів бюджету 22160100, плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 177,39 (сто сімдесят сім євро 39 центів) євро, що еквівалентно 4 912 (чотири тисячі дев`ятсот дванадцять) грн. 67 коп., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 06.03.2020. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Логістік” (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9а, код ЄДРПОУ 40463896) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 16.07.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.