Рішення № 98359884, 08.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.2021 Справа № 905/1965/19 (910/18915/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Бутенко П.Є., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 89 985, 83 грн, за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 2. Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 за зустрічним позовом - не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 79 737, 87 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 060, 08 грн та 3% річних в розмірі 4 187, 88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18915/20, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.01.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" надійшов зустрічний позов до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018 в частині відступлення права вимоги заборгованості за договором № 540321 від 01.04.2013 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 матеріали господарської справи №910/18915/20 передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області для розгляду в межах справи № 905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1965/19 (910/18915/20) за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначено на 15.04.2021 року.

12.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

14.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання щодо розгляду справи без його участі.

15.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача 2 за зустрічним позовом надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства "К.Енерго" про витребування доказів; підготовче засідання відкладено на 20.05.2021 року.

17.05.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2021 продовжено строк розгляду справи №905/1965/19 (910/18915/20) на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 17.06.2021 року; підготовче засідання призначено на 10.06.2021 року.

10.06.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача за первісним позовом надійшли клопотання про розгляд справи без його участі та додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.06.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/1965/19 (910/18915/20) та призначено розгляд справи по суті на 08.07.2021 року.

08.07.2021 року на електрону адресу суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Клопотання позивача за первісним позовом не підписано електронним підписом, оригінал клопотання станом на час проведення судового засідання до суду не надходив.

Отже, приймаючи до уваги, що електронний документ не відповідає вимогам вказаних норм закону, таке звернення не підлягає оцінки судом в порядку Господарського процесуального законодавства України та залишається без розгляду.

У судове засідання 08.07.2021 представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540321 (далі - договору), відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію «Споживачу» для потреб опалення та гарячого водопостачання, а «Споживач» зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із «Споживачем» (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими «Споживачем» величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 (п. 2.2.1. договору).

Споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 (п. 2.3.1. договору).

У п. 4.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2013 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буле письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. договору).

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (надалі також - Договір цесії), відповідно до якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі й той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню зі споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936, 91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Згідно з п. 1.2 Договору цесії перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 1.3 Договору цесії визначено, що з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договором та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які визначені у додатку № 1 до цього Договору.

У відповідності до п. 2.1 договору цесії, в рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18.

На виконання умов Договору цесії кредитор передав, а новий кредитор в свою чергу прийняв первинні документи, що підтверджується Актом приймання - передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПК «Уніван-Термал» №23 від 11.01.2018.

Листом від 08.04.2019 №1/5-521321 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора на підставі договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 та про існування заборгованості у розмірі 79737,87 грн.

Згідно з додатком №1 до Договору цесії КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до відповідача за заборгованістю у розмірі 79737,87 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок укладення вказаного договору він набув право вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії №540321 від 01.04.2013 на суму 79737,87 грн за період з грудня 2017 року по січень 2018 року, яка зазначена у довідці про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію.

Крім суми основного боргу позивач також заявив до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 6060,08 грн та 3% річних у розмірі 4187,88 грн.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечує, обґрунтовуючи тим, що Договір цесії суперечить умова пункту 4.6. Договору щодо заборони передавати свої зобов`язання за Договором третім особам без письмової згоди іншої сторони спору. Вважає, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання Договору недійсним.

Крім того, ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» зазначає, що КП «Київтеплоенерго» не надало доказів щодо підтвердження заборгованості за спожиту теплову енергію.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підставі Договору цесії КП «Київтеплоенерго» отримало від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» за заборгованістю у розмірі 79737,87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за договором та її обсягу за період з грудня 2017 року по січень 2018 року позивачем подано до суду:

- облікові картки фактичного споживання теплової енергії за період грудня 2017 року - січень 2018, які є паперовим відображенням програмного комплексу - білігінгових систем ПК «Бітек» та «Уніван-Термал»;

- довідку про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, складені начальником управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго».

З наявних в матеріалах справи облікових карток за період за грудень 2017 року по січень 2018 року вбачається обсяги та розмір поставленої у спірний період теплової енергії відповідачу.

Судом також враховано, що можливість питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Наявні в матеріалах справи облікові картки підтверджують доводи позивача про постачання підприємством «Київенерго» відповідачу у спірний період теплової енергії в заявлених обсягах.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, враховуючи приписи частини третьої статті 86 ГПК України, а саме, те що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому (у тому числі, обліковим карткам), так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, а також принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини надання відповідачу послуг постачання теплової енергії за Договором у заявленому обсязі, аніж їх спростував відповідач.

За таких обставин, з огляду на перехід від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" права вимоги до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» за Договором у розмірі 79731,87 грн, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу у вказаному обсязі.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 79731,87 грн.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4187,88 грн та інфляційні у розмірі 6060,08 грн за період з 01.11.2018 по 31.07.2021 у зв`язку з простроченням відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок здійснений позивачем з арифметичними помилками.

Зробивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних на суму 4164,96 грн та інфляційні втрати на суму 6044,07 грн.

Щодо зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору.

14.01.2021 Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" з зустрічним позовом про визнання недійсним договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії).

В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом вказав, що відповідачами за зустрічним позовом не надано ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" належного письмового повідомлення про заміну кредитора та укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) №6001-18 від 11.10.2018, у зв`язку з чим вважає що є підстави для визнання договору недійсним.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що при укладенні договору про відступлення права вимоги були порушені права та інтереси ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та норми чинного законодавства, а саме ч.1 ст. 203 та ст. 516 Цивільного Кодексу України.

На думку позивача за зустрічним позовом, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, який укладений між АТ "К.Енерго" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" містить обмеження щодо передачі прав та обов`язків третім особам без згоди будь-якої із сторін за цими договорами.

Відповідно до п. 4.6. Договору №540321 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2013 жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Отже на думку позивача, КП КМДА “Київтеплоенерго” та АТ “К. ЕНЕРГО” уклали договір про відступлення права вимоги всупереч умовам договору на постачання теплової енергії у гарячій воді та без письмового погодження з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Вважаючи порушеним своє право, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору №601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" за спожиту теплову енергію за вищезазначеним договором.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерне товариство "К.Енерго" проти задоволення позивних вимог заперечують, з підстав викладених у відзиві.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, зі змісту статті 215 ЦК України, з урахуванням пункту 2 частини 2 статті 16 цього кодексу з метою захисту цивільних прав особа, що вважає порушеним своє особисте немайнове або майнове право та інтерес, має право звернутися до суду за захистом цих права та інтересу шляхом заявлення вимоги про визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Судом встановлено, що 11.10.2018 публічне акціонерне товариство «Київенерго» (кредитор) та комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 теплової як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії.

На цій підставі новий кредитор набув права вимоги щодо виконання споживачами грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" має право на отримання замість Акціонерне товариство "К.Енерго" від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором цесії.

Листом від 08.04.2019 №1/5-521321 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора на підставі договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 та про існування заборгованості у розмірі 79737,87 грн.

Згідно з частиною 3 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, положеннями цивільного законодавства не визначено обов`язку нового кредитору доводити факт отримання боржником повідомлення щодо заміни сторони за договором.

Так, у п. 4.6. Договору №540321 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.10.2014 жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Проте, при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним договір від 11.10.2018 № 601-18 в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", останній у будь-якому випадку має довести належними та допустимими доказами обставин порушення його певних прав та законних інтересів, які могли б бути відновлені із застосуванням обраного способу захисту.

Права ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" не зазнавали протиправного впливу з боку АТ «К.Енерго» та КП «Київтеплоенерго». Заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Крім того, укладання оспорюваного правочину між відповідачами було пов`язано зі змінами, які відбулись у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, що не могло бути пов`язано з отриманням або неотриманням від позивача згоди на укладання такого договору в будь-якому випадку.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи зазначене, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" не надала господарському суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідачів, отже позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 2. Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Керуючись ст. ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 89 985, 83 грн - задовольнити часково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість у розмірі 79737,87грн, 3% річних у розмірі4164,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 6044,07 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2101,09 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 2. Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору – відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору залишити за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 08 липня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2021 року.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов