Рішення № 98359819, 06.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021м. ДніпроСправа № 904/3799/21

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" м. Нова Каховка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Нікобуд" Нікопольський район, с. Чкалове

про стягнення суми боргу в розмірі 717500грн., пені в розмірі 40994грн.46коп., 3%річних в розмірі 10107грн.61коп., інфляційної складової в розмірі 40295грн.40коп.

Представники:

від позивача: Лігінович Н.С., ордер серія ХС №99677 від 02.04.2021, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Нікобуд" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 717500грн., пені в розмірі 40994грн.46коп., 3%річних в розмірі 10107грн.61коп., інфляційної складової в розмірі 40295грн.40коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару відповідно до договору поставки №77/7-20 від 14.07.2020; видаткові накладні №812 від 08.09.2020 на суму 61500грн., №1032 від 09.09.2020 на суму 123000грн., №966 від 10.09.2020 на суму 61500грн., №1043 від 10.09.2020 на суму 61500грн., №1049 від 11.09.2020 на суму 123000грн., №1066 від 14.09.2020 на суму 61500грн., №1067 від 15.09.2020 на суму 123000грн., №1077 від 16.09.2020 на суму 61500грн., №1079 від 17.09.2020 на суму 123000грн., №1086 від 18.09.2020 на суму 184500грн., №1097 від 21.09.2020 на суму 184500грн., №1106 від 22.09.2020 на суму 123000грн., №1113 від 23.09.2020 на суму 123000грн., №1123 від 24.09.2020 на суму 123000грн., №1132 від 25.09.2020 на суму 61500грн., №1136 від 28.09.2020 на суму 123000грн., №1141 від 29.09.2020 на суму 123000грн., №1152 від 30.09.2020 на суму 123000грн., №1161 від 01.10.2020 на суму 61500грн., №1167 від 02.10.2020 на суму 20500грн., №1168 від 02.10.2020 на суму 102500грн.24коп., №1172 від 05.10.2020 на суму 123000грн., №1176 від 06.10.2020 на суму 123000грн., №1183 від 07.10.2020 на суму 123000грн., №1195 від 08.10.2020 на суму 123000грн., №1206 від 09.10.2020 на суму 123000грн., №1217 від 12.10.2020 на суму 123000грн., №1219 від 13.10.2020 на суму 123000грн.; товарно-транспортні накладні №1276 від 08.09.2020 на суму 61500грн., №1286 від 09.09.2020 на суму 61500грн., №1288 від 09.09.2020 на суму 61500грн., №315 від 10.09.2020 на суму 61500грн., №1292 від 10.09.2020 на суму 61500грн., №316 від 11.09.2020 на суму 61500грн., №317 від 11.09.2020 на суму 61500грн., №320 від 14.09.2020 на суму 61500грн., №1316 від 15.09.2020 на суму 61500грн., №1319 від 15.09.2020 на суму 61500грн., №1325 від 16.09.2020 на суму 61500грн., №1332 від 17.09.2020 на суму 61500грн., №1334 від 17.09.2020 на суму 61500грн., №1338 від 18.09.2020 на суму 61500грн., №1341 від 18.09.2020 на суму 61500грн., №1342 від 18.09.2020 на суму 61500грн., №1345 від 21.09.2020 на суму 61500грн., №1346 від 21.09.2020 на суму 61500грн., №1352 від 21.09.2020 на суму 61500грн., №1358 від 22.09.2020 на суму 61500грн., №1367 від 22.09.2020 на суму 61500грн., №1376 від 23.09.2020 на суму 61500грн., №1371 від 23.09.2020 на суму 61500грн., №1383 від 24.09.2020 на суму 61500грн., №1388 від 24.09.2020 на суму 61500грн., №1398 від 25.09.2020 на суму 61500грн., №368 від 28.09.2020 на суму 61500грн., №370 від 28.09.2020 на суму 61500грн., №373 від 29.09.2020 на суму 61500грн., №1415 від 29.09.2020 на суму 61500грн., №376 від 30.09.2020 на суму 61500грн., №378 від 30.09.2020 на суму 61500грн., №1429 від 01.10.2020 на суму 61500грн., №1433 від 02.10.2020 на суму 20500грн., №1434 від 02.10.2020 на суму 41000грн., №1437 від 02.10.2020 на суму 61500грн., №1440 від 05.10.2020 на суму 61500грн., №1444 від 05.10.2020 на суму 61500грн., №1447 від 06.10.2020 на суму 61500грн., №1458 від 06.10.2020 на суму 61500грн., №1459 від 07.10.2020 на суму 61500грн., №1463 від 07.10.2020 на суму 61500грн., №1467 від 08.10.2020 на суму 61500грн., №1470 від 08.10.2020 на суму 61500грн., №1477 від 09.10.2020 на суму 61500грн., №1480 від 09.10.2020 на суму 61500грн., №397 від 12.10.2020 на суму 61500грн., №398 від 12.10.2020 на суму 61500грн., №404 від 13.10.2020 на суму 61500грн., №405 від 13.10.2020 на суму 61500грн.; рахунки №СФ-776 від 20.07.2020 на суму 2050000грн., №СФ-1147 від 30.09.2020 на суму 820000грн., №СФ-1207 від 12.10.2020 на суму 820000грн.

Позивач вказує на належне виконання положень договору №77/7-20 від 14.07.2020 та поставку протягом вересня-жовтня 2020 відповідачу товару - дорожні плити 2П30 18-30. Зокрема, на підставі рахунків №СФ-1147 від 30.09.2020, №СФ-1207 від 12.10.2020 у жовтні 2020 відповідачу був поставлений товар на суму 963500грн.24коп.

Пунктом 2.4 договору передбачено здійснення відповідачем 100% попередньої оплати протягом п`яти банківських днів з моменту одержання рахунку.

Позивач зазначає, що на підставі рахунку №СФ-776 від 20.07.2020 відповідач сплатив 2050000грн., а на підставі рахунку №СФ-1147 від 30.09.2020 сплачено 246000грн.24коп.

Сплачені на підставі рахунку №СФ-1147 від 30.09.2020 кошти позивач спрямував на оплату повної вартості товару, поставленого згідно з видатковими накладними №1168 від 02.10.2020, №1172 від 05.10.2020, та часткову оплату вартості товару згідно з видатковою накладною №1176 від 06.10.2020.

Позивач стверджує, що на момент звернення до суду з позовом сума боргу складає 717500грн.

Посилаючись на пункт 5.4 договору №77/7-20 від 14.07.2020, за порушення строків поставленого товару за видатковими накладними №1176 від 06.10.2020, №1183 від 07.10.2020, №1195 від 08.10.2020, №1206 від 09.10.2020, №1217 від 12.10.2020, №1219 від 13.10.2020 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 40994грн.46коп. за загальний період з 07.10.2020 по 30.03.2021.

Відповідно до пункту 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 10107грн.61коп. за загальний період з 07.10.2020 по 30.03.2021 та інфляційну складову в розмірі 40295грн.40коп. за жовтень 2020року - лютий 2021року.

Позивач вказує, що попередній розрахунок суми судових витрат складається з судового збору в розмірі 12448грн.46коп. та витрат на послуги адвоката в розмірі 21000грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.04.2021.

На електронну пошту суду 22.04.2021 надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" про участь у судовому засіданні, призначеному на 28.04.2021 об 11:30год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon". Зазначена заява підписана електронним цифровим підписом представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" про участь у судовому засіданні, призначеному на 28.04.2021 об 11:30год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на 24.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.07.2021.

На електронну адресу суду 06.07.2021 надійшла заява позивача про уточнення (підтвердження) судових витрат. Позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 12448грн.46коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000грн. Вказана заява підписана електронним цифровим підписом представника позивача.

В судове засідання від 06.07.2021 представник відповідача не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив.

Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021, від 28.04.2021, від 24.05.2021, від 14.06.2021 направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Поштова кореспонденція з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021, від 28.04.2021, від 24.05.2021, повернулась до суду з відміткою підприємства зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Поштова кореспонденція з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 повернулась до суду з відміткою підприємства зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 53271, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Чкалове, вул. Центральна, буд. 72.

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, відповідача відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 06.07.2021 будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

Предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору поставки №77/7-20 від 14.07.2020, в частині розрахунків за поставлений товар; наявність або відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Нікобуд" (далі – покупець) укладений договір поставки №77/7-20 від 14.07.2020 (далі – договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю окремими партіями: залізобетонні вироби – дорожні плити – 2П30 18-30 (далі – товар), а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, терміни поставки вказуються в заявці покупця, погодженої з постачальником.

Згідно пункту 2.1 договору ціна товару складає – 4100грн. за одну плиту, з урахуванням ПДВ – 20%, та вказується в видаткових накладних і рахунках фактурах.

Загальна сума договору визначається сумою вартості поставленого товару вказаної у видаткових накладних і рахунках – фактурах (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що покупець протягом 5 банківських днів з моменту одержання рахунку – фактури від постачальника проводить 100% попередню оплату за замовлений товар.

Положеннями пункту 4.7 договору передбачено, що датою поставки вважається дата, визначена представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання – передачу товару.

Відповідно до пункту 5.4 договору у випадку прострочення покупцем оплати за одержаний товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день виникнення заборгованості, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення і за весь час прострочки.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 963500грн.24коп., що підтверджується видатковими накладними №1168 від 02.10.2020 на суму 102500грн.24коп., №1172 від 05.10.2020 на суму 123000грн., №1176 від 06.10.2020 на суму 123000грн., №1183 від 07.10.2020 на суму 123000грн., №1195 від 08.10.2020 на суму 123000грн., №1206 від 09.10.2020 на суму 123000грн., №1217 від 12.10.2020 на суму 123000грн., №1219 від 13.10.2020 на суму 123000грн.; товарно-транспортними накладними №1434 від 02.10.2020 на суму 41000грн., №1437 від 02.10.2020 на суму 61500грн., №1440 від 05.10.2020 на суму 61500грн., №1444 від 05.10.2020 на суму 61500грн., №1447 від 06.10.2020 на суму 61500грн., №1458 від 06.10.2020 на суму 61500грн., №1459 від 07.10.2020 на суму 61500грн., №1463 від 07.10.2020 на суму 61500грн., №1467 від 08.10.2020 на суму 61500грн., №1470 від 08.10.2020 на суму 61500грн., №1477 від 09.10.2020 на суму 61500грн., №1480 від 09.10.2020 на суму 61500грн., №397 від 12.10.2020 на суму 61500грн., №398 від 12.10.2020 на суму 61500грн., №404 від 13.10.2020 на суму 61500грн., №405 від 13.10.2020 на суму 61500грн.

Відповідач повністю оплатив товар, поставлений згідно видаткових накладних №1168 від 02.10.2020 на суму 102500грн.24коп., №1172 від 05.10.2020 на суму 123000грн., та частково сплатив товар за видатковою накладною №1176 від 06.10.2020. Залишок несплаченої заборгованості за видатковою накладною №1176 від 06.10.2020 складає 102500грн.

Решта видаткових накладних оплачена відповідачем не була.

Таким чином, на теперішній час заборгованість відповідача за договором поставки №77/7-20 від 14.07.2020 складає 717500грн. Вказана сума заборгованості складається із вартості несплаченого товару за видатковими накладними №1176 від 06.10.2020 на суму 102500грн. №1183 від 07.10.2020 на суму 123000грн., №1195 від 08.10.2020 на суму 123000грн., №1206 від 09.10.2020 на суму 123000грн., №1217 від 12.10.2020 на суму 123000грн., №1219 від 13.10.2020 на суму 123000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не були дотримані вимоги пункту 2.4 договору, щодо оплати товару на підставі виставленого рахунку.

Відповідно частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані зобов`язання з оплати товару, доказів припинення відповідних зобов`язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Позивач поставив товар, не отримавши попередньої оплати 100% вартості цього товару. Тому суд застосовує в даному випадку положення статті 692 Цивільного кодексу України щодо строків оплати товару.

Таким чином, строк оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №1176 від 06.10.2020 – 08.10.2020; №1183 від 07.10.2020 – 09.10.2020; №1195 від 08.10.2020 – 10.10.2020; №1206 від 09.10.2020 – 13.10.2020; №1217 від 12.10.2020 – 14.10.2020; №1219 від 13.10.2020 – 15.10.2020.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 717500грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач на підставі пункту 5.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 07.10.2020 по 30.03.2021 в розмірі 40994грн.46коп.

При перевірці розрахунку пені, наданого позивачем, судом встановлено, що позивач неправильно визначив періоди нарахування. За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 40654грн.35коп. за загальний період з 08.10.2020 по 30.03.2021.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 340грн.11коп. слід відмовити.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 40295грн.40коп. за загальний період з жовтня 2020 по лютий 2021 та 3% річних в розмірі 10107грн.61коп. за загальний період з 07.10.2020 по 30.03.2021.

При перевірці розрахунку 3% річних, наданого позивачем, судом встановлено, що позивач неправильно визначив періоди нарахування. За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 10035грн.82коп. за загальний період з 08.10.2020 по 30.03.2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 71грн.79коп. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційної складової судом встановлено, що позивач неправильно визначив період нарахування інфляційної складової, нарахованої на заборгованість за видатковою накладною №1219 від 13.10.2020. Належний період нарахування за вказаною накладною становить листопад 2020 – лютий 2021.

При розрахунку інфляційної складової суд виходив з наступного.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової у розмірі 39048грн.82коп. за загальний період з жовтня 2020 по лютий 2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 1246грн.58коп. слід відмовити.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000грн.

На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи було долучено договір про надання правничої допомоги №15-02 від 15.02.2021, попередній розрахунок розміру гонорару адвоката, уточнений розрахунок розміру гонорару адвоката, акт виконаних робіт №1 від 05.06.2021, ордер серії ХС №99677, платіжне доручення №20663 від 31.03.2021,

Між адвокатом Лігінович Н.С. (далі – адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" (далі – клієнт) укладений договір про надання правничої допомоги №15-02 від 15.02.2021.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання опрацювати документи клієнта та надати клієнту правничу допомогу в суді першої інстанції з питання стягнення боргу за договором поставки №77/7-20 від 14.07.2020, укладеного між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Нікобуд".

Згідно пункту 4.2 договору загальний розмір гонорару адвоката складається відповідно до "розрахунку правничої допомоги", що міститься у додатку до даного договору та є невід`ємною його частиною, і становить 21000грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 05.06.2021 адвокатом надані наступні послуги:

- зустріч з клієнтом, надання консультації (500грн.*загалом 3 години) - 1500грн.;

- ознайомлення з документами, наданими клієнтом (500грн.*загалом 3 години) - 1500грн.;

- пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (500,00грн.*загалом 4 години) - 2000грн.

- складання та направлення претензій контрагенту клієнта (1 година) — 1000грн.;

- аналіз ситуації на основі вивчених та зібраних документів, підготовка юридичного висновку щодо перспективи спору(500грн.*загалом 2 години) -2000грн.;

- підготовка позовної заяви (1000грн.*загалом 5 годин) - 5000грн.:

- формування матеріалів справи, подання позову до суду - (500грн.*загалом 4 години) - 2000грн.;

- підготовка клопотань, заяв, заперечень (одного з перелічених документів) (2шт.*1000) - 2000.00грн.;

- представництво інтересів в Господарському суді Дніпропетровської області (участь у судових засіданнях, в тому числі відеоконференціях) (3 судодні) - 4000грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 ).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також доведеність таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд зазначає, що складання та направлення претензій контрагенту клієнта не є обов`язковою умовою для стягнення заборгованості за договором поставки. Таким чином, послуги, пов`язані із складанням та направленням претензій відповідачу на суму 1000грн. не були неминучими. Отже, не підлягають розподілу у цій частині.

Як вбачається із наданих позивачем документів, на ознайомленням з документами, наданими клієнтом, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, аналіз ситуації на основі вивчених та зібраних документів адвокатом витрачено загалом 9 годин.

Крім того, на зустріч з клієнтом, надання консультації, підготовку позовної заяви, формування матеріалів справи, подання позову до суду та підготовку клопотань, заяв, заперечень адвокатом витрачено загалом 12 годин.

З наведеного вбачається, що на послуги, пов`язані із поданням до суду позовної заяви адвокатом витрачено 21 година.

Враховуючи наведене, та з огляду на принципи обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, суд не розподіляє витрати позивача, пов`язані із ознайомленням з документами, наданими клієнтом, пошуком та аналізом судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, аналізом ситуації на основі вивчених та зібраних документів, підготовку юридичного висновку щодо перспективи спору, оскільки фактично ці послуги є складовою зустрічі з клієнтом, надання консультації, підготовку позовної заяви, формування матеріалів справи та подання позову до суду.

Суд також звертає увагу, що в акті виконаних робіт №1 від 05.06.2021, серед наданих послуг вказано, що адвокат здійснив аналіз ситуації на основі вивчених та зібраних документів, підготовку юридичного висновку щодо перспективи спору. Вартість наданої послуги складає 500грн. за годину. Адвокатом було витрачено 2 години. Таким чином, загальна вартість наданої послуги складає 1000грн., при цьому в акті помилково вказано 2000грн.

З огляду на наведене, підлягають розподілу витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15500грн., які складаються з зустрічі з клієнтом, надання консультації (500грн.*загалом 3 години) - 1500грн.; підготовки позовної заяви (1000грн.*загалом 5 годин) - 5000грн.; формування матеріалів справи, подання позову до суду - (500грн.*загалом 4 години) - 2000грн.; підготовки клопотань, заяв, заперечень (одного з перелічених документів) (2шт.*1000) - 2000.00грн.; представництва інтересів в Господарському суді Дніпропетровської області (участь у судових засіданнях, в тому числі відеоконференціях) (3 судодні) - 4000грн.

Через часткове задоволення позову на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 14470грн.13коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 12108грн.58коп.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Нікобуд" про стягнення суми боргу в розмірі 717500грн., пені в розмірі 40994грн.46коп., 3% річних в розмірі 10107грн.61коп., інфляційної складової в розмірі 40295грн.40коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Нікобуд" (ідентифікаційний код: 43100634; місцезнаходження: 53271, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Чкалове, вул. Центральна, буд. 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" (ідентифікаційний код: 21273392; місцезнаходження: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 5) суму боргу в розмірі 717500грн., пеню в розмірі 40654грн.35коп., 3% річних в розмірі 10035грн.82коп., інфляційну складову в розмірі 39048грн.82коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14470грн.13коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 12108грн.58коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 06.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.07.2021.

Суддя Р.Г. Новікова