Рішення № 98359805, 15.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4745/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Галік Л.Є.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" (м. Дніпро)

про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 136 000 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" (далі - відповідач) суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 68 000 грн. 00 коп. та пеню у сумі 68 000 грн. 00 коп., а всього 136 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється у добровільному порядку та у передбачені законодавством строки сплатити штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 № 60/20-р/к у справі № 40/60/43-рп/к.19, внаслідок визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Вказаним рішенням за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, на відповідача, відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладений штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп. За несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 24.09.2020 по 20.04.2021, що з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 68 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 27.05.2021.

До поданої до суду позовної заяви позивачем було додано клопотання, у якому він просив вирішити питання про участь позивача в судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.05.2021 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 27.05.2021 об 11:00 год. (зайнятістю залів судових засідань облаштованих відповідними технічними засобами).

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 25661/21 від 25.05.2021), в якій він просив суд провести підготовче засідання 27.05.2021 без участі представника позивача.

У підготовче засідання 27.05.2021 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому судом було враховано наявність клопотання позивача про проведення вказаного підготовчого засідання без його участі, яке було задоволено судом.

Судом також було відзначено, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2021, а отже, належного повідомлення про день час та місце розгляду справи.

У зв`язку з викладеним, ухвалою суду від 27.05.2021 підготовче засідання було відкладено на 30.06.2021, керуючись положеннями статті 197 Господарського процесуального кодексу України, судом було, призначено вказане судове засідання для участі представника позивача в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 27035/21 від 01.06.2021), в якому він просив суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

У підготовче засідання 30.06.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 30.06.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 30.06.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2021.

У судове засідання 15.07.2021 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив.

У зв`язку з неповерненням до господарського суду поштового повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду від 30.06.2021, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася вказана ухвала суду, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що поштове відправлення не було вручене під час доставки 06.07.2021 (інші причини) та з цього часу станом на 15.07.2021 зберігається на поштовому відділенні за місце обслуговування відповідача (а.с. 77-79). При цьому, суд відзначив, що неотримання поштової кореспонденції відповідачем за своїм офіційним місцезнаходженням носить систематичний характер, оскільки станом на 15.07.2021 жодне поштове повідомлення чи конверт з ухвалою до суду не повернувся.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49127, м. Дніпро, вулиця Агнії Барто, 19 (а.с.31).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Оскільки поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 30.06.2021, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем, судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, а також виготовлялася копія реєстру на відправку рекомендованої пошти з повідомленням № 55 від 05.07.2021, які долучені до матеріалів справи. З вказаних доказів вбачається, що відповідач не забезпечує отримання ухвали суду від 30.06.2021 та з 06.07.2021 (більше одного тижня) вказана судова повістка перебуває у відділенні поштового зв`язку за місцем обслуговування відповідача.

З цього приводу суд зазначає таке.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 15.07.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення штрафу, нарахування та стягнення з відповідача пені.

Так, рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 № 60/20-р/к у справі №40/60/43-рп/к.19 визнано, що, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченепунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у тендерній процедурі із закупівлі "Запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10", яке проводилось філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" за допомогою електронної системи "Prozorro", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2018-06-14-002907-а.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, на відповідача, відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладений штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп.

У рішенні також зазначено, що вказаний штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

У вказаному вище рішенні відповідачу також було роз`яснено, що відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу (а.с.6-21).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 № 60/20-р/к у справі №40/60/43-рп/к.19 було направлено за місцезнаходженням відповідача: вул. Панікахи, будинок 76, м. Дніпро, 49041 , відповідно до витягу з ЄДР разом із супровідним листом від 01.06.2020 № 60-02/2945 (а.с.28), яке не було вручено відповідачу та повернуто з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим повідомленням з ідентифікатором № 03035 0858152 4 (а.с.29-30).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі, якщо вручити рішення, розпорядження немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місце реєстрації); відсутності посадових осіб чи повноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно- господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, -рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через 10 днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі.

Враховуючи вказане, в подальшому, інформація про Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 № 60/20-р/к у справі № 40/60/43-рп/к.19 була опублікована у газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" № 132 (6746) від 14.07.2020 (а.с.31-32).

Таким чином, Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 № 60/20-р/к у справі №40/60/43-рп/к.19 вважається врученим відповідачу 23.07.2020.

Останній день двомісячного строку сплати штрафу - 23.09.2020.

Відповідно до частини третьої та п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як зазначив позивач та що не спростовано відповідачем, рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 № 60/20-р/к у справі №40/60/43-рп/к.19 ТОВ "Гермес Компані" до господарського суду не оскаржувалось, не перебувало на перевірці в Антимонопольному комітеті України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем листом від 17.03.2021 за вих. № 60-02/2006 на офіційну адресу ТОВ "Гермес Компані": вулиця Панікахи, будинок 76, м. Дніпро, 49041 направлено лист, в якому повідомлялося про Рішення № 60/20-р/к та необхідність сплати штрафу та пені відповідно до статті 56 Закону (а.с.32-33).

Як зазначає позивач, вказаний лист було залишено відповідачем без відповіді та задоволення; документи, що підтверджують сплату спірних штрафу та пені від відповідача не надходили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 23.09.2020.

Станом на день розгляду справи судом штраф відповідачем не сплачений, доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ухилився від сплати накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 24.09.2020 по 20.04.2021, яка з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 68 000 грн. 00 коп.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Накладений Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 "Про захист економічної конкуренції" передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присічним і відновленню не підлягає, а Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.

Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/408/18.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Станом на день розгляду справи судом штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 68 000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 136 000 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" (49041, м.Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 76; ідентифікаційний код 41549570) в дохід загального фонду Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції"), на р/р ІВАN: UA758999980313020149000004001, ідентифікаційний код 37988155, отримувач: УК у місті Дніпро) 68 000 грн. 00 коп. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 68 000 грн. 00 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Компані" (49041, м.Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 76; ідентифікаційний код 41549570) на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код 21602826) 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.07.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко