Рішення № 98359080, 14.07.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1691/21 Провадження 2/636/1247/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Гуслєвої М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив :

До суду надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на 15.04.2021.

Зазначає, що вона перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем - відділом освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, з 01.11.2019 по 01.02.2021, працювала бухгалтером централізованої бухгалтерії відділу освіти. З посади її було звільнено за ч. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін. Станом на день звернення до суду 22.04.2021 заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складала 7376,28 грн. Оскільки відповідач на час звільнення не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, вважала, що відділ освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області повинен сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 01.02.2021 року і по 15.04.2021, який за розрахунком позивача складає 17846,02 грн (307,69 грн середньоденна заробітна плата за 58 днів затримки розрахунку станом на 15.04.2021).

Позивач на судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підтримала та надала докази погашення заборгованості із заробітної плати.

Відповідач на судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, в зв`язку із чим, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача.

01.02.2021 позивача, яка перебувала на посаді заступника головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу №6-к від 01.02.2021 (а.с. 8).

Згідно довідки відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області №110 від 15.03.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 307,69 грн, заробітна плата нарахована і не виплачена в сумі 7376,28 грн у зв`язку із відсутністю кошторисних видатків, затверджених на 2021 рік (а.с. 7).

З наданої позивачем роздруківки сторінки сайту «Приват24» вбачається що 30.04.2021 на її картковий рахунок надійшли кошти в сумі 7376,30 грн із зазначенням виду платежу - «зарплата, відділ освіти, охорони здоров`я культури спорту».

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 02.02.2021, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 15.04.2021, тобто по дату, яку вказувала позивач у своїй позовній заяві.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин) в період затримки.

За період з 02.02.2021 по 15.04.2021 кількість робочих днів складає: лютий - 19, березень - 22, квітень - 11, всього 52 робочі дні, а не 58 робочих днів, як вказувала в своїх розрахунках позивач.

Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 15999,88 грн (52 робочі дні х 307,69 грн = 15999,88 грн.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, звільнялась від сплати судового збору, в зв`язку із чим суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 814,1 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 15999 грн. 88 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту на користь держави судовий збір у розмірі 814 гривень 10 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Чугуївського міського суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складене 16.07.2021.

Суддя О. О. Золотоверха