Рішення № 98357881, 13.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/711/21

Провадження № 2-а/344/114/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О., за участі секретаря судового засідання Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Івано-Франківській області Романюк Миколи Богдановича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що постановою БАА№123744 відповідача від 03/01/2021 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в виді штрафу в сумі 425 гривень за те, що позивач, керував автомобілем «БМВ 335і» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 , не маючи при собі полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Причиною зупинки визначено забруднений номерний знак, який не був забруднений. Зупинку транспортного засобу здійснено незаконно; ставлення відповідача було упередженим; клопотання позивача не було розглянуто; з правами не ознайомлено; погрожував безпідставним та неправомірним притягненням до юридичної відповідальності; перевірка полісу без притягнення за інше правопорушення є незаконною. Тому позивач просив суд скасувати постанову відповідача.

03/01/2021 відповідачем складено постанову БАА№123744 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в виді штрафу в сумі 425 гривень за те, що позивач, керував автомобілем «БМВ 335і» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 в м. Івано-Франківськ по вулиці Гаркуші 36, не маючи при собі полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідач подав суду письмове заперечення позову, в якому надав перед судом пояснення про те, що автомобіль під управлінням позивача було зупинено у зв?язку з тим, що номерний знак був забруднений, безпосереднє управління транспортним засобом здійснював саме позивач, відповідачем виконано всі положення щодо повідомлення причини зупинки, надання доказів, роз?яснення прав, заслуховування аргументів, заперечень, заяв і клопотань, розгляд доказів позивача. Будь-яких доказів позивач відповідачу не надав. Позивач неодноразово відмовився надати поліс обов?язкового страхування відповідальності. На час зупинки позивача відповідачем здійснено перевірку наявності полісу страхування водія автомобіля, яким керував позивач засобами МТСБУ і встановлено відсутність такого полісу. Відповідачем неодноразово повідомлено позивачу причину зупинки транспортного засобу під управлінням позивача, до обов?язків відповідача не належить переконувати позивача у вчиненні ним правопорушення чи змінювати його думку про вчинене правопорушення.

Отже відповідачем на час складення оскаржуваної постанови однозначно встановлено обставину відсутності у позивача полісу страхування відповідальності.

До часу розгляду справи судом позивач не надав доказу наявності у нього полісу обов?язкового страхування відповідальності за відповідний період.

Відповідно до відеозапису, наданого суду відповідачем зафіксовано розмову позивача та його пасажирів з відповідачем, в якому зазначено на визнання обставини повторного вчинення адміністративного правопорушення, що є загрозою негативних наслідків для позивача у повторному складенні іспиту.

Будь-яких заперечень щодо забруднення номерного знаку позивач відповідачу не подав.

На відеозаписі, наданого позивачем суду зафіксовано прохання позивача до відповідача про надання можливості очистити державний номерний знак. Також на відеозаписі розміщено пояснення відповідача до позивача про необхідність очищення державного номерного знаку для продовження управління позивачем транспортним засобом і самостійне очищення позивачем забрудненого державного номерного знаку.

Відповідно до письмового пояснення позивача від 14/07/2021 ним визнано обставину відсутності полісу обов?язкового страхування цивільної відповідальності при управлінні зазначеним в постанові транспортним засобом та пояснено цю обставину тим, що на час вчинення правопорушення керував транспортним засобом без страхового полісу, оскільки автомобіль не було придбано, а поліс ним оформлено після придбання автомобіля в наступний період.

Отже позивач особисто надав суду пояснення про визнання обставини щодо відсутності у нього страхового полісу і управління транспортним засобом у спірний період, на час зупинки відповідачем, що заперечував за змістом позову. Так само відповідна обставина є визнанням позивачем того, що в змісті позовної заяви раніше ним вказано неправдиву інформацію щодо дійсного змісту фактичних обставин спору.

В п. 2.9 Правил дорожнього руху вказано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Відповідно до відеозапису, наданого суду позивачем, він відмовився надати відповідачу поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідач повідомив позивача про те, що автомобіль зупинено у зв?язку із забрудненим номерним знаком, що визнано позивачем, оскільки він вийшов з автомобіля та очистив державний номерний знак. Відеозапис державного номерного знаку позивач розпочав тільки після того як здійснив його очищення від забруднення.

Таким чином відповідач зупинив автомобіль позивача з правової підстави, що визначена законом.

Відповідно до відеозапису позивача відповідач висунув претензію позивачу про керування ним транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, а позивач не заперечив обставину, що він здійснював керування відповідним транспортним засобом. Так само і за змістом позову позивачем не заперечено обставину керування ним відповідним транспортним засобом на час його зупинки відповідачем. Отже відповідачем за змістом наданих суду доказів доведено обставину управління позивачем зазначеним в постанові про адміністративне правопорушення транспортним засобом.

За змістом відеозапису позивача після зупинки транспортного засобу під його управлінням він очікував приходу відповідача на водійському сидінні автомобіля для з?ясування причини зупинки.

Відповідно до Постанови від 21.11.2019 № 522/22180/16-а Верховного Суду та відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського <...> пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). 31. Статтею 21 указаного Закону встановлено таке: 21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим.

Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.

Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.

21.2. Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:

відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

32. Посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 53 цього ж Закону).

33. Згідно з підпунктом (ґ) пункту Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

34. Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, встановлена статтею 126 КУпАП, за приписами частини першої якої керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Безпосередньо відповідно до Постанови від 21.11.2019 № 522/22180/16-а Верховного Суду, яку позивач просив суд застосувати до вирішення його позову вказано, що так само не заслуговують на увагу зауваження ОСОБА_1 стосовно неможливості перевірки наявності у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поза межами процедур складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху чи оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, з таких підстав.

Імперативні приписи абзацу другого частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" і пункту 21.3 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 53 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином саме позивачем доведено відсутність правових підстав для його позову.

Відповідно до наданого суду позивачем відеозапису визнано обставину вчинення позивачем адмінстративного правопорушення повторно, що негативно впливає на його можливість здійснювати управління транспортним засобом у зв?язку з потребою повторно скласти відповідний іспит.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відеозапис, наданий позивачем суду не є цілісним записом обставин, що вказані в позові, а тому підлягає критичній оцінці.

Таким чином відповідачем спростовано позов та зазначені в ньому підстави його подання.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також у відповідності до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другої цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже відповідачем виконано його обов`язки.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В ч. 1 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності з підстави, що передбачена законом.

В ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено заборону зловживання правами, передбаченими в конвенції.

Під зловживанням правом у аспекті п.3 ст.35 конвенції ЄСПЛ розуміє у звичайному значенні, прийнятому загальною теорією права, зокрема, факт, що володілець права здійснює його поза призначенням упереджено (рішення від 15.09.2009 у справі «Miroпubovs and Others v. Latvia», заява №798/05, п.62).

Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).

Положення ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямовані на забезпечення демократій засобами боротьби з діями та діяльністю, які знищують або неналежним чином обмежують основні права та свободи незалежно від того, чи дії або діяльність здійснюються «державою», «групою» або «особою».

Суд не є засобом для будь-якої сторони в її зловживанні правами задля уникнення негативних наслідків юридичної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Так само і в ст. 45 КАС України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже надання позивачем неправдивих пояснень щодо суті фактичних обставин, надання суду відеозапису, що не здійснюється безперервно, в якому не відображено усіх обставин, про які вказує позивач та відповідач не належить до добросовісного користування правами.

Введення позивачем суду в оману щодо фактичних обставин спору вказує на зловживання позивачем його відповідним правом.

Оскільки судом встановлено, що позивач надав перед судом взаємно суперечливі, неправдиві пояснення, тому його пояснення підлягають критичній оцінці.

Таким чином позов позбавлено будь-яких правових підстав, його подано з метою уникнення негативних наслідків від вчиненого адміністративного правопорушення та негативних наслідків загрози повторно складати іспит у разі вчинення позивачем наступних правопорушень.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1 до інспектора УПП в Івано-Франківській області Романюк Миколи Богдановича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення БАА№123744 відповідача від 03/01/2021, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.