Рішення № 98357398, 16.03.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.03.2021 Єдиний унікальний номер 205/4210/20

Єдиний унікальний номер судової справи 205/4210/20

Номер провадження 2/205/462/21

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2021 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/4210/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2020 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 15 серпня 2008 року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № DNZ0AА0000131323 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 474,03 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строк до 12 серпня 2011 року.

Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця, в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошті (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно з договором у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 06 березня 2020 року складає 17 716,35 доларів США, з яких 4352,94 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 892,36 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 275,62 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 11342,17 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10.11 доларів США штраф (фіксована частина), 843,15 доларів США - штраф (процентна складова).

У забезпечення виконання зобов`язання за договором між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Відповідно до умов п.5 договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором № DNZ0AА0000131323. Вимога пред`явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № DNZ0AА0000131323 від 15 серпня 2008 року, яка станом на 06 березня 2020 року складає 17 716,35 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 березня 2020 року складає 438 302,49 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

12 листопада 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову, оскільки відповідно до п. 12 договору поруки порука за цим договором припинилася 13 серпня 2016 року.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Єрмолов Є.М. письмово просив розглянути справу без участі представника.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Нагорного Б.В. Надійшло клопотання, в якому просив розгляд проводити без його участі та участі відповідача, у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2 відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд даної справи, однак, відповідач у судове засідання повторно не з`явився, процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень не скористався, таким чином, за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст.178 ЦПК України.

Через неявку в судове засідання учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У ході судового розгляду встановлено, що 15 серпня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № DNZ0AА0000131323. Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 під заставу автомобіля ВАЗ 211011-110-01, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , кредит у розмірі 7 114,56 доларів США, з яких: 6 408,11 доларів США – для придбання позичальником автомобіля, 453,16 доларів США – для оплати перших страхових платежів за договорами страхування за перший рік дії кредиту, 7,35 доларів США – для оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, 192,24 доларів США – для оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, 53,70 доларів США – для оплати вартості поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також винагороди, визначені у пунктах 5.2, 16.9, 16.10, 17.1.7 Договору, у строк до 12 серпня 2011 року. Також сторонами Договору погоджено графік погашення кредиту (а.с.11-21).

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № DNZ0AА0000131323 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № NZ0AА0000131323/1 від 15 серпня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язався нести відповідальність перед кредитором в тому ж розмірі, що і ОСОБА_1 як солідарні боржники.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за договором № DNZ0AА0000131323 від 15 серпня 2008 року станом на 06 березня 2020 року становить 17 716,35 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 березня 2020 року складає 438 302,49 грн., з яких: 4352,94 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 892,36 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 275,62 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 11342,17 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10.11 доларів США - штраф (фіксована частина), 843,15 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

10 березня 2020 року Банком направлені відповідачам повідомлення, в яких позивач вимагав повернути суму кредиту, а також нараховані проценти та штрафні санкції (а.с.7-10).

Однак, з позову вбачається, що заборгованість за кредитом не погашена.

Розглядаючи наявність підстав вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , суд виходив з наступного.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до пунктів 12,16 договору поруки, укладеного 15 серпня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , порука за цим договором припиняється після закінчення п`яти років з 12 серпня 2011 року - дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (а.с.22).

Оскільки в даному випадку строк дії поруки встановлено договором, порука припиняється саме після закінчення строку, визначеного в договорі поруки.

Отже, порука за вищевказаним договором припинена 13 серпня 2016 року, тому суд відмовляє солідарному стягненні з відповідачів суми заборгованості в частині вимог до ОСОБА_2 , оскільки такі вимоги є безпідставними.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 114,56 доларів США. Пунктом 17.1.6 Договору між сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 18,36 відсотків річних, пунктами 4.1 та 4.2 вказаного договору визначено порядок нарахування процентів. Відповідно до розрахунку станом на 06 березня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту склала 4 352,94 доларів США, що складає в еквіваленті 107 691,74 грн. та за процентами склала 892,36 доларів США, що складає в еквіваленті 22 076,99 грн.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач кредитні кошти отримав, та, як вбачається з матеріалів справи, частково погашав заборгованість, однак, заборгованість у зазначений в Договорі строк у повному обсязі не погасив, позов у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотків підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 11342,17 доларів США, що в еквіваленті складає 280 605,29 грн., а також за штрафами відповідно до договору: штраф (фіксована частина) в розмірі 10,11 доларів США, що в еквіваленті становить 250 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 843,15 доларів США, що в еквіваленті становить 20 859,53 грн., суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 14.9 Договору при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов`язання за Договором понад 30 календарних днів, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити штраф в розмірі 250 грн., а також 5 відсотків від суми невиконаного зобов`язання.

Згідно з п. 14.10 кредитно-заставного договору нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане відповідною стороною. Сплата неустойки здійснюється в гривнях.

Отже, сторони в договорі погодили сплату пені в гривнях, а також порядок нарахування. Проте, з розрахунку позивача вбачається, що позивач нараховував пеню поза межами трьохрічного строку, визначеного вищезазначеним пунктом Договору, та просить стягнути суму пені, нараховану в доларах США.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з положенням ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів: штрафу (процентна складова) у розмірі 843,15 доларів США, що в еквіваленті становить 20 859,53 грн., а також штрафу (фіксована складова) у розмірі, визначеному у договорі в гривні, а саме 250 грн., так як взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, та відмовляє в частині позовних вимог про стягнення пені на підставі положення ст. 61 Конституції України.

Оскільки вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 комісії в розмірі 275,62 доларів США, що в еквіваленті становить 6 818,84 грн., жодним чином у позові не обґрунтована, Договором не встановлено умов щодо стягнення з позичальника комісії, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов АТ КБ «ПриватБанк» частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 352,94 доларів США, що складає в еквіваленті 107 691,74 грн., заборгованості за процентами у розмірі 892,36 доларів США, що складає в еквіваленті 22 076,99 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 843,15 доларів США, що в еквіваленті становить 20 859,53 грн., що в загальному розмірі становить 6 088,45 доларів США, що в еквіваленті складає 150 628,25 грн., а також штрафу (фіксована складова) у розмірі, визначеному у договорі в гривні в розмірі 250 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (а.с.35) у розмірі, визначеному пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 263,17 грн. (150 878,25 грн.* 6 574,54 грн./ 438 302,49 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 625, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80-81, 89, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованість за кредитним договором № DNZ0AА0000131323 від 15 серпня 2008 року станом на 06 березня 2020 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 352,94 доларів США, заборгованості за процентами у розмірі 892,36 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 843,15 доларів США, що в загальному розмірі становить 6 088,45 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 березня 2020 року складає 150 628,25 грн., а також стягнути штраф (фіксована складова) в розмірі 250 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, судовий збір у розмірі 2 263,17 грн.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г.Остапенко