Ухвала суду № 98355948, 16.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/12681/21

Провадження №2/523/4431/21

УХВАЛА

про забезпечення позову у справі

16.07.2021 року м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Кремер І.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс» про визнання недійсним Договору купівлі - продажу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс» про визнання недійсним Договору купівлі – продажу.

Одночасно із зверненням до суду з даним позовом представник позивача ОСОБА_1 надав суду заяву про забезпечення позову. Обгрунтовуючи вимоги поданої заяви представник позивача вказує на те, що 14.02.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладеного кредитний договір № 2-41/ПК-02/07. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором позивач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на підставі Договору купівлі – продажу від 14.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В.

В подальшому 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та НБУ було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк»., яке на підставі Договору № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги від 02.09.2020 року відступило право вимоги за кредитним договором № 2-41/ПК-02/07 від 14.02.2007 року ТОВ «Діджи Фінанс».

07.07.2021 року ОСОБА_2 довідався про те, що 04.06.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «2х2 Фінанс» було укладено Договір купівлі – продажу житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки, укладення оскарженого Договору купівлі – продажу від 04.06.2021 року свідчить про те, що вказана вище житлова квартира може бути неодноразово відчужена, що утруднить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на житлову квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити ТОВ «2х2 Фінанс» вчиняти дії щодо перешкоджання ОСОБА_2 користуватися вказаною квартирою.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд доходить на ступного висновку.

14.02.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 2-41/ПК-02/07, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в розмірі 69800 дол. США.

Того ж дня, 14.02.2007 року ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі – продажу від 14.02.2007 року, на підставі якого позивач отримав у приватну власність житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та НБУ було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк»., яке на підставі Договору № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги від 02.09.2020 року відступило право вимоги за кредитним договором № 2-41/ПК-02/07 від 14.02.2007 року ТОВ «Діджи Фінанс».

З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 264681791 від 07.07.2021 року вбачається, що ТОВ «2х2 Фінанс» належать на праві приватної власності житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно приписів п. 1, 2 ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Відповідно до роз`яснень Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

З урахуванням викладених представником позивача обставин та вищезазначених доказів, які надані на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо укладеного Договору купівлі – продажу від 04.06.2021 року житлової квартири за адрсою: АДРЕСА_1 , і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В даному випадку, суд вважає, що забезпечення позову є ефективним захистом прав сторони по справі.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно приписів ч.1, ч.2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З наявних матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 на день звернення до суду з позовом є зареєстрованою та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не зважаючи на те, що фактичним власником житлової квартири є відповідач ТОВ «2х2 Фінанс».

Разом із тим, співмірним, адекватним, достатнім та необхідним заходом забезпечення позову щодо наведеного майна, суд вважає захід у вигляді - заборони суб`єктам державної реєстрації прав у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав на наведене вище нерухоме майно.

При цьому, вирішуючи питання щодо співмірності та адекватності зазначених заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, та висновки Верховного Суду у постанові від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19

З огляду на те, що виконавець в межах виконання рішення суду про накладення арешту на майно може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, однак в той же час встановлено, що фактичним користувачем спірної квартири є позивач ОСОБА_2 , приходжу до переконання, що спосіб забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь – яких реєстраційних дій щодо оспорюваного об`єкту нерухомого майна, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь – які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав та об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , жодним чином не позбавляє власника права володіння нею.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів (майбутніх позивачів) в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в цивільній справі.

Як було вище зазначено, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зважаючи на обставини позову, враховуючи розумність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, суд констатує, що заявлені вимоги в частині заборони ТОВ «2х2 Фінанс» вчиняти дії щодо перешкоджання ОСОБА_2 користуватися квартирою не є співрозмірними із позовними вимогами даного позову та виходять за його межі.

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, враховує наслідки вказаного заходу забезпечення позову, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому приходжу до переконання, що подана представником позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження

Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України,–

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс» про визнання недійсним Договору купівлі - продажу – задовольнити частково.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь – які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2377522351101.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Копію ухвали для виконання направити сторонам, Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю:»Діджи Фінанс», код за ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Аіваконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс», код за ЄДРПОУ 38618785, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, буд. № 12.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер