Ухвала суду № 98355392, 16.07.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

695/873/18

1-кп/707/25/21

У Х В А Л А

про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_3 – запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби

16 липня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

суддів : Тептюка Є.П., Смоляра О.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

прокурора - Бака Є.Г.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених: Лінніка М.С., Нікітюка А.М., Лобка В.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду, у режимі відеоконференції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000398 від 17.10.2015, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор відповідно до ст. 331 КПК України заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, а ОСОБА_3 – запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби. В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначив, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, оскільки є ймовірність притягнення їх до відповідальності по інших кримінальних провадженнях, чинити тиск на недопитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків. Також просив взяти до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є раніше судимими і негативно характеризуються.

Захисники обвинувачених Ліннік М.С. та Нікітюк А.М., а також обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили проти задоволення клопотань прокурора з тих підстав, що обвинувачені наміру ухилятися від суду не мають, реальні ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, є не доведеними, а із засідання у засідання прокурором заявляються ідентичні за змістом клопотання. Також акцентували увагу суду на тривалості перебування обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під вартою та просили суд клопотання прокурора задовольнити частково, змінити запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Лобок В.М. просив суд клопотання прокурора задовольнити частково, виключно виходячи із тяжкості інкримінованих його підзахисному діянь, та змінити ОСОБА_3 обраний запобіжний захід на особисте зобов`язання. Наголосив, що реальні ризики вчинення обвинуваченим дій, які зазначає прокурор, є не доведеними.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд у задоволенні клопотань прокурора відмовити.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначено у частині другій ст. 181 КПК України та розширеному тлумаченню він не підлягає.

Так, за приписами частини першої, другої та шостої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з частиною третьою статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 06 серпня 2021 року.

Разом із цим, завершити судове провадження на даний час не можливо.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).

Колегія суддів погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, колегія суддів виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квітня 2011 року, п. 175; яке вказує на те, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

До обґрунтувань, які згідно з практикою Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами (окрім наявності обґрунтованої підозри), належать такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16) від 04 липня 2019 року, п. 155).

Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження запобіжних заходів, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та зважає на те, що обвинувачені обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на потерпілих та свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинувачених від суду.

Так, у рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, колегія суддів зважає на те, що на даний час в Ульяновському районному суді Кіровоградської області розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, в особливо тяжкому злочині.

Крім того, на обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, колегія суддів надає оцінку особам обвинувачених, які мають молодий вік; тяжкими захворюваннями не страждають; міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду, не мають; а також враховує те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є раніше судимими.

Наявність у обвинувачених постійного місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, колегія суддів переконана, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини наголошує, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з положеннями, що наведені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» і «Харченко проти України», та зазначає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави колегії суддів для продовження строку дії запобіжних заходів щодо них.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України та статті 176 КПК України тримання під вартою є винятковим та найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, колегія суддів на теперішній час не встановила.

Доводи обвинувачених та їхніх захисників щодо заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також у вигляді домашнього арешту у нічний час доби щодо обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони обвинувачення про те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 негативно характеризуються, оскільки, як з`ясовано судом, це суб`єктивна думка прокурора.

Відтак, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, учасники провадження та свідки не допитані, не досліджені інші докази у справі, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, з метою запобігти спробам переховування від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, а ОСОБА_3 - запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки наразі не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхніх захисників Лінніка М.С., Нікітюка А.М. і Лобка В.М. про зміну запобіжних заходів на більш м`які слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з частиною шостої статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для зміни чи скасування міри обраних під час досудового розслідування запобіжних заходів немає, а тому обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, а обвинуваченому ОСОБА_3 – у вигляді домашнього арешту у нічний час доби на 60 (шістдесят) діб .

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 181, 183, 194, 197, 331 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_3 – у вигляді домашнього арешту у нічний час доби – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити попередній – тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 14 вересня 2021 року, включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити попередній – домашній арешт у нічний час доби та продовжити його дію на 60 (шістдесят) діб , до 14 вересня 2021 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- не залишати житло за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., на період дії ухвали, а саме до 14 вересня 2021 року, включно, без дозволу суду;

- з`являтися на виклики до Черкаського районного суду Черкаської області за першою вимогою у встановлений ним час;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні за винятком їх участі в суді.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У задоволенні клопотання захисників Лінніка Миколи Сергійовича, Нікітюка Андрія Миколайовича і Лобка Валерія Миколайовича, а також обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну запобіжних заходів на більш м`які – відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та ГУНП у Рівненській області - для виконання у відповідних частинах, а також прокурору – для контролю.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 14 вересня 2021 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Головуюча суддя: Т.А. Миколаєнко

Судді: Є.П. Тептюк

О.А. Смоляр