Рішення № 98355201, 13.07.2021, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/496/21

2/694/221/21

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Сакун Д.І.,

за участі секретаря судового засідання Матвієнко А. А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326193, Вінницька область, смт.Теплик, вул.. Незалежності 34, ел.пошта teplyk_rada@ukr.net, тел. (04353) 2-19-60) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 20.02.2012 року, індекс АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , в розмірі ј частки від заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до його повноліття. Передати ОСОБА_1 службі у справах дітей Теплицької селищної ради для подальшого його влаштування.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Дитина ОСОБА_1 проживав разом з батьком ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. 06.01.2021 року до служби у справах дітей Теплицької райдержадміністрації звернулася ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_2 та повідомила, що в АДРЕСА_3 проживає її племінник, ОСОБА_1 , який залишився без батьківського піклування, у зв`язку з тим, що батько дитини помер. Мати дитини ОСОБА_5 з трьох місячного віку сина участі у його вихованні не приймає, матеріально не утримує, життям та здоров`ям не цікавиться, ухиляється від виконання батьківських обов`язків проживає в АДРЕСА_1. Після смерті брата ОСОБА_4 забрала ОСОБА_1 до себе в сім`ю. У січні 2021 року комісійно здійснено виїзд у сім`ю ОСОБА_4 , обстежено стан житлово-побутових умов проживання дитини. Під час обстеження встановлено, що в сім`ї ОСОБА_4 створено умови для проживання ОСОБА_6 і дитина погодилась проживати у сім`ї ОСОБА_4 06.01.2021 року начальником служби у справах дітей Теплицької райдержадміністрації видано наказ № 1 «Про тимчасове влаштування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3» відповідно до якого тимчасово влаштовано малолітнього в родину рідної тітки ОСОБА_4 11.01.2021 року служба у справах дітей Теплицької райдержадміністрації звернулася до сільського голови Водяницької сільської ради Звенигородського району з листом щодо проведення з матір`ю ОСОБА_2 профілактично-роз`яснювальної бесіди про належне виховання сина ОСОБА_1 та відібрання у неї письмових пояснень щодо подальших намірів стосовно малолітньої дитини. У разі можливості, рекомендовано вирішити питання повернення сина на виховання матері ОСОБА_2 . У випадку відмови ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, попередити про те, то відносно неї буде розглядатися питання про позбавлення її батьківських прав у суді. В лютому 2021 року надійшла відповідь від Водяницької сільської ради, у якій йшлося про те, що гр. ОСОБА_2 сама виховує сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківські обов`язки виконує неналежним чином, перебуває на обліку як сім`я, що потрапила в складні життєві обставини. ОСОБА_2 не має намірів піклуватися про старшого сина ОСОБА_1 . Також надіслано власноручно написану заяву ОСОБА_2 відповідно до якої вона не заперечує, щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 . 25.01.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Водяницької сільської ради була розглянута заява ОСОБА_2 про її згоду на позбавлення батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 . З метою соціально-правового захисту малолітньої дитини, ОСОБА_1 комісія з питань захисту прав дитини при Водяницькій сільській раді вирішила вважати за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про визнання позову.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.04.2021 було відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.05.2021 року клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Представник позивача в підготовче судове засідання не з`явився. Подав заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В силу ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності осіб, які беруть участь у справі на підставі письмових документів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 с ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько дитини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим виконавчим комітетом Бджільнянської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с.10).

06.01.2021 року начальником служби у справах дітей Теплицької райдержадміністрації видано наказ № 1 «Про тимчасове влаштування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3» відповідно до якого тимчасово влаштовано малолітнього в родину рідної тітки ОСОБА_4 (а.с.11).

11.01.2021 року служба у справах дітей Теплицької райдержадміністрації звернулася до сільського голови Водяницької сільської ради Звенигородського району з листом щодо проведення з матір`ю ОСОБА_2 профілактично-роз`яснювальної бесіди про належне виховання сина ОСОБА_1 та відібрання у неї письмових пояснень щодо подальших намірів стосовно малолітньої дитини. У разі можливості, рекомендовано вирішити питання повернення сина на виховання матері ОСОБА_2 . У випадку відмови ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, попередити про те, то відносно неї буде розглядатися питання про позбавлення її батьківських прав у суді (а.с.12).

Згідно листа Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 26.01.2021 року №29 вбачається, що гр. ОСОБА_2 сама виховує сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківські обов`язки виконує неналежним чином, перебуває на обліку як сім`я, що потрапила в складні життєві обставини. ОСОБА_2 не має намірів піклуватися про старшого сина ОСОБА_1 (а.с.13). Також, разом з листом було направлено заяву ОСОБА_2 , з якої вбачається, що вона не заперечує, щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 (а.с.14).

З рішення № 18 від 02.02.2021 року вбачається, що з метою соціально-правового захисту малолітньої дитини, ОСОБА_1 комісія з питань захисту прав дитини при Водяницькій сільській раді вирішила вважати за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до рішення виконавчою комітету Теплицької селищної ради №64 від 26.02.2021 року та висновку до рішення №64 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньою сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя с. Бджільна» враховуючи інтереси дитини визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 (а.с.18, 19).

З довідки виданої Бджільнянською Сільською радою Теплицького району Вінницької області від 15.12.2020 року вих. 1071 вбачається, що ОСОБА_2 участі у вихованні сина ОСОБА_1 від дня його народження не приймала. (а.с.16).

Відповідно до довідки виданої КЗ Теплицької селищної ради «Бджільнянський ЗЗСО І-ІІ ступенів» ОСОБА_1, 2012 р.н. дійсно навчається в «Бджільнянському ЗЗСО І-ІІ ступенів». Мати ОСОБА_2 участі у вихованні сина не брала, плату за харчування не вносила, шкільним приладдям не забезпечувала (а.с.17).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Згідно з ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання батьківських обов`язків. ОСОБА_2 не виконує вимоги чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п.п.15, 16 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).

Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини", N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К. А. проти Фінляндії", N 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії", N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і ОСОБА_9 , п. 97).

Згідно з наданими доказами суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан його здоров`я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Крім того, у відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При дослідженні обставин справи судом враховується той факт, що відповідач відзиву або будь яких заперечень до суду не надала, а навпаки подала заяву про визнання позову, є людиною працездатного віку, не надала доказів, щодо свого місця роботи чи перебування на обліку в Державній службі зайнятості. Крім цього не надала доказів про свій стан здоров`я, зокрема який впливає на працездатність, наявності чи відсутності на праві власності, володінні та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, а також не надала будь - яких інших доказів, які б давали підстави вважати, про неможливість надання нею допомоги на утримання дитини. Зазначені обставини не можуть свідчити про наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють надання матір`ю матеріальної допомоги дитині щомісячно.

Таким чином, з метою захисту прав і інтересів дитини, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів буде вчинене в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як за позовну вимогу про стягнення аліментів так і за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, то з відповідача підлягає стягненню 50% судового збору за вказані дві вимоги, а всього в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 280-285, ч.1ст. 354, 430ЦПК України, ст.ст. 150, 152, 155, 164, 165, 166, 180,181,183,184, 191 Сімейного кодексу України,-

вирішив:

Позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326193, Вінницька область, смт.Теплик, вул.. Незалежності 34, ел.пошта teplyk_rada@ukr.net, тел. (04353) 2-19-60) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 20.02.2012 року, індекс АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 20.02.2012 року, індекс АДРЕСА_1 ) батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 20.02.2012 року, АДРЕСА_1 ), аліменти на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його особистий рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк», у розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 15.03.2021 року та до повноліття дитини.

Передати неповнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2) службі у справах дітей Теплицької селищної ради для подальшого його влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 20.02.2012 року, індекс АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за аліментами за один місяць та в частині відібрання дитини.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 13.07.2021.

Суддя Д.І. Сакун