Ухвала суду № 98355144, 15.07.2021, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2689/21

Номер провадження 2-з/570/45/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судового засідання Іллюк С.Р.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Клеванська селищна рада Рівненського району про визнання технічної документації як такою, що не відповідає законодавству та с касування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває вказана цивільна справа.

29 червня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

13 липня 2021 р. позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони третій особі Клеванській селищній раді та її виконавчим органам вчиняти певні дії щодо земельної ділянки площею 0,0885 га із кадастровим номером 5624655700:02:000:1079, зокрема погоджувати, виносити на розгляд сесії та затверджувати документацію із землеустрою, передбачену ЗУ "Про землеустрій" від 22.05.2003 року за № 858-IV щодо земельної ділянки площею 0,0885 га із кадастровим номером 5624655700:02:000:1079.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що йому належить на праві власності земельна ділянка в смт.Оржів площею 0,0885 га із кадастровим номером 5624655700:02:000:0719. Сусід позивача - гр. ОСОБА_2 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0885 га із кадастровим номером 5624655700:02:000:1079, яка накладається на земельну дідлянку позивача, що наразі перешкоджає йому для виправлення помилки та розміщення його земельної ділянки у системі координат вірно.

Позивач вказує, що після прийняття Клеванською селищною радою відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624655700:02:000:1079, останній у тому числі на платній основі, зможе реалізувати спірну земельну ділянку, серед іншого, третім особам, подальше витребування якої в останніх, зокрема, у судовому порядку фактично не представиться можливим.

Таким чином, фактичні обставини цієї справи, зокрема без вжиття заходів забезпечення позову, підтверджують існування реальної, а не ймовірної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, що становить об`єктивну загрозу унеможливлення виконання судового рішення та поновлення прав, свобод та інтересів, докладаючи при цьому значних зусиль та матеріальних витрат.

Необхідність забезпечення позову позивач мотивує тим, що це забезпечить в подальшому виконання рішення суду.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без виклику сторін.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, а також враховуючи характер позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, а також позовної заяви, позивачу належить на праві власності земельна ділянка в смт.Оржів площею 0,0885 га із кадастровим номером 5624655700:02:000:0719.

ОСОБА_2 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0885 га із кадастровим номером 5624655700:02:000:1079.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом враховується та обставина, що гр. ОСОБА_2 , не є учасником справи, а отже забезпечення позову порушить його права, як власника, які, відповідно до закону, є непорушними.

З аналізу змісту позовних вимог на даний час спору між позивачем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не вбачається. Існує перетин двох земельних ділянок на кадастровій карті Державного земельного кадастру, площа яких співпадає на 4,0216 %.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Відтак вжиття судом заходу забезпечення позову у виді заборони вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , може призвести до перешкоджання у користуванні та розпорядженні останньому земельною ділянкою.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку саме відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Застосування заходів забезпечення позову щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , який не є стороною у справі, з метою запобігання вчинення певних дій щодо такої земельної ділянки, не є співмірною вимогою із заявленими позивачем позовними вимогами, адже позовні вимоги позивача не спрямовані на набуття на свою користь права власності на частку земельної ділянки, власником якої є гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Разом із тим, згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має правомірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 13 січня 2020 року по справі N 922/2163/17.

Враховуючи, що на момент звернення із заявою про забезпечення позову нерухоме майно, щодо якого просить заявник вжити заходів забезпечення позову, належить на праві власності особі, яка не є учасником справи, заборона вчинення дій щодо цього майна не може бути застосована як забезпечення позову ОСОБА_1 , оскільки призведе до порушення прав особи, яка не залучена до участі у справі, що є недопустимо.

Керуючись вимогами ст.ст. 151, 152 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Клеванська селищна рада Рівненського району про визнання технічної документації як такою, що не відповідає законодавству та с касування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 15 днів з дня проголошення, або безпосереднього до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Гнатущенко Ю.В.