Рішення № 98354740, 16.07.2021, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/91/21

Провадження № 2/364/221/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2021 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел. НОМЕР_2 )

представник позивача: Безугла Іванна Сергіївна

(адвокат № свідоцтва 000842, видане 03.01.2018, РНОКПП НОМЕР_3 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: № тел. НОМЕР_4 ,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(ЄДРПОУ 41022900, Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21 А)

Страхової компанії «Раритет»

( ЄДРПОУ 30407332, адреса: 01011, м. Київ Печерський район, вул. Панаса Мирного, будинок, 28, ЛІТ.А , приміщення 159, № тел. 380442800804)

про стягнення нарахованих, але невиплачених грошових коштів та захисту прав споживачів в страхових відносинах,

В С Т А Н О В И В:

До Володарського районного суду Київської області 01.02.2021 року надійшла вказана позовна заява, ознайомившись з якою, суддею встановлено, що вона, не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Ухвалою суду від 05.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

16.02.2021 до Володарського районного суду Київської області надійшла відповідь представника позивача на ухвалу суду про залишення позову без руху.

19.02.2021 року ознайомившись з відповіддю на ухвалу суд позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу, оскільки у визначені судом строки не було усунуто недоліки позовної заяви.

Позивач оскаржив судове рішення до апеляційної інстанції. 06.04.2021 року Київський апеляційний суд ухвалу суду від 19.02.2021 року скасував та справу повернув до суду для продовження розгляду по суті.

Представник позивача у позові зазначає, що позивач перебуває на обліку у виробничому підрозділі вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії « Пасажирська компанія», як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ВП вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» непрацюючим пенсіонерам надається матеріальна допомога в розмірі 15 гривень на місяць, як часткова компенсація витрат на опалення, або одноразово 180 гривень на рік. Позивачу за 2017, 2018 рік було нараховано та виплачено 180 гривень такої допомоги. Щомісячно ОСОБА_1 нараховується медична страховка як непрацюючому пенсіонеру по 62,11 гривень, яка перераховується страховій компанії «Раритет».

За зверненням позивача Філія "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надано роз`яснення щодо грошових нарахувань позивачу в період з 2017 по 2019 року, відповідно до якого останній щомісячно отримує 15 гривень , як часткову компенсацію витрат на опалення та йому надається матеріальна допомога на добровільне медичне страхування в розмірі 600, 00 гривень на рік.

Представник позивача зазначаючи, що позивач не бажає отримувати допомогу, посилаючись на ст. ст. 16, 1258, 1261 ЦК, ст. ст. 4, 19, 23, 42, 43, 58, 64 ЦПК України, просить суд :

-витребувати від Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" копії : колективного договору ВП вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» та генерального договору добровільного медичного страхування № 09-2011/47 ПЗ/НВС-118042/НЮ та додаткову угоду до нього;

-визнати недійсним генеральний договір добровільного медичного страхування № 09-2011/47 ПЗ/НВС-118042/НЮ та додаткову угоду до нього в частині надання послуг позивачу;

-зобов`язати відповідача Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" припинити нараховувати матеріальну допомогу на добровільне медичне страхування , так як позивач не бажає укладати будь які договори страхування.

07.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.06.2021 року.

08.06.2021 року підготовче судове засідання не відбулося за клопотанням позивача його було відкладено на 11 годину 24.06.2021 року, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.

24.06.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті на 06.07.2021 року на 10:00 годину .

06.07.2021 року позивач частково підтримав позовні вимоги, не уточнюючи в чому саме полягає частковість та посилаючись на ст. 16 Закону України « Про страхування» просив суд розірвати договір добровільного медичного страхування.

Представник позивача підтримала позов та просила суд задовольнити вимоги посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відзив, який міститься у матеріалах справи ( а.с. 169-173).

Представник відповідача Страхова компанія «Раритет» на розгляд справи не з`явилася, 03.06.2021 року на адресу суду надійшов відзив, яким представник просить у задоволенні позову відмовити ( а.с.126 -128).

Заслухавши позицію позивача та його представника , представника відповідача Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", взявши до уваги позицію представника Страхової компанії «Раритет», ознайомившись з матеріалами позову, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Суд встановив, що ОСОБА_1 дійсно раніше працював , а в даний час перебуває на обліку у виробничому підрозділі Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії « Пасажирська компанія» акціонерного товариства « Українська залізниця як непрацюючий пенсіонер починаючи з 2005 року. Відповідно до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Вагонної дільниці, надається медична допомога за рахунок коштів Південно -Західної залізниці як страхувальника на умовах договору - пенсіонерам - залізничникам.

Наведені обставини визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню, оскільки у суду не має сумніву щодо достовірності цих обставин, та добровільності їх визнання (ч. 1 с. 82 ЦПК України).

Отже, у позовній заяві та в судовому засіданні позивач та його представник вказали суду, що раніше позивач працював, а в даний час перебуває на обліку у виробничому підрозділі вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія», як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ВП вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» непрацюючим пенсіонерам надається матеріальна допомога в розмірі 15 гривень на місяць, як часткова компенсація витрат на опалення, або одноразово 180 гривень на рік. Позивачу за 2017, 2018 рік було нараховано та виплачено 180 гривень такої допомоги. Щомісячно ОСОБА_1 нараховується медична страховка як непрацюючому пенсіонеру, яка перераховується страховій компанії «Раритет». ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів та просив надати роз`яснення йому щодо грошових нарахувань на його користь, зокрема щодо компенсації на опалення та виплат на добровільне медичне страхування. Позивач в судовому засіданні вказував, що він не бажає отримувати таку допомогу, та бажає щоб генеральний договір добровільного медичного страхування було розірвано ( в позові позивач просить визнати його недійсним).

В судовому засіданні представник відповідача Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заперечувала проти вимог позивача, посилаючись на свій обставини викладені у відзиві на позовну заяву ( а.с.169-173). Вказувала, що позовні вимоги не визнає. Стверджувала, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку у виробничому підрозділі Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії « Пасажирська компанія» акціонерного товариства « Українська залізниця як непрацюючий пенсіонер з 2005 року. Відповідно до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Вагонної дільниці, надається медична допомога за рахунок коштів Південно -Західної залізниці як страхувальника на умовах договору - пенсіонерам - залізничникам. Звертала увагу суду на те, що на адресу виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський від позивача не надходило заяв про припинення нарахування матеріальної допомоги на добровільне медичне страхування.

Окрім іншого зазначила, що в позовній заяві відповідачем визначено філію «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», а у відповідності до п. 2.1. Положення про філію «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» не має статусу юридичної особи, а відтак не є юридичною особою, і тому не може бути відповідачем у справі. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Страхова компанія «Раритет» в обґрунтування свого невизнання позовних вимог надала суду відзив. Ствердила факт укладення 31.03.2011 року Генерального договору добровільного медичного страхування між Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Раритет» та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» ( копія договору долучена до матеріалів справи ( а.с.129-157). Вказала, що ОСОБА_1 є застрахованою особою на умовах програми добровільного медичного страхування « Стаціонар-С50-П». Зазначила, що дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це не має згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування. Тобто ПрАТ "СК "РАРИТЕТ» не заперечує проти розірвання та дострокового припинення договору страхування щодо позивачу ОСОБА_1 , разом з тим на разі відсутні правові підстави. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог ( а.с. 126-128).

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 ЦК України визначає захисту цивільних прав та інтересів.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача викладені в позовні заяві та підтриманні представником позивача під час судового розгляду і частково підтримані позивачем без зазначення у чому саме полягає частковість, не можуть на разі бути задоволені та є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про порушення прав позивача, як споживача страхових послуг, внаслідок дій (бездіяльності) визначених ним відповідачів та які забезпечують надання відповідних послуг.

Слід зазначити, що відповідач Філія "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у даній справі не є належним відповідачем, про що зазначають у відзиві ( а.с.169-173) не є юридичною особою. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорено права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до чч.1, 3 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.48 ЦПК визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

В даному конкретному випадку слід зазначити , що належним відповідачем є Акціонерне товариство «Українська залізниця» в той час як визначений позивачем відповідач Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є відокремленим підрозділом АТ « Українська залізниця» та не може нести будь яку відповідальність у даному конкретному випадку.

Отже слід зазначити, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Статтею 175 ЦПК встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц Велика палата ВС сказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив суд : визнати недійсним генеральний договір добровільного медичного страхування № 09-2011/47 ПЗ/НВС-118042/НЮ та додаткову угоду до нього в частині надання послуг позивачу; зобов`язати відповідача Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" припинити нараховувати матеріальну допомогу на добровільне медичне страхування , так як позивач не бажає укладати будь які договори страхування.

Очевидно, що за наведених обставин Філія "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не має правових та законодавчо визначених можливостей для задоволення вимог (потреб) позивача в даному цивільному провадженні - ОСОБА_1 .

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків його ОСОБА_1 , як користувача з наданих послуг по страхуванню та Акціонерного товариства "Українська залізниця" як надавача таких послуг, тобто вимоги позивача можливо задовольнити звернувшись до належного відповідача, а саме Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Натомість ОСОБА_1 та його представник залучили в якості відповідачів Філію "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Страхову компанію «Раритет» ( насправді ПрАТ «СК «РАРИТЕТ» ), протягом усього часу розгляду справи не було заявлено клопотань про зміну предмету позову та про залучення співвідповідача, чи заміну відповідачів у справі.

Суд роз`яснив позивачу наслідки невчинення процесуальних дій, що передбачено ст.ст. 12,13 ЦПК України.

Одночасно слід зазначити, що суд цілком погоджується з позицією представника Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" , який у відзиві вказував, що з огляду на предмет та підстави позову, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинен брати участь у справі в якості відповідача, однак позивач та його представник на вказані доводи уваги не звернули.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, про що зазначено в ст. 12 ЦПК України.

ВС у постанові від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Сторона позивача, сформувавши позовні вимоги та визначивши на свій розсуд відповідачів за своїм позовом, має усвідомлювати , що саме вони несуть відповідні процесуальні ризики, які можуть настати у разі , якщо обраний ними спосіб захисту буде визнано неефективним, відповідачі - неналежними, а пред`явлений ними позов необрунтованим.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням обраного позивачем способу захисту права, за таких обставин у задоволенні позову слід відмовити , оскільки позивачем та його представником визначено неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Питання щодо судових витрати вирішено у відповідності до ст. 141 ЦПК України ( з урахуванням того, що позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, а відтак за результатами розгляду справи процесуалі витрати відсутні).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України « Про колективні договори і угоди», ст. ст. 16, 28 Закону України « Про страхування», ст. ст. 2,15, 16, 80 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 272, 351, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

до

Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

Страхової компанії «Раритет»

про стягнення нарахованих, але невиплачених грошових коштів та захисту прав споживачів в страхових відносинах.

Повний текст рішення виготовлено 16.07.2021 року.

Копію рішення направити учасникам судового розгляду - для відому.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Володарського районного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту або безпосередньо до апеляційної інстанції.

Суддя Г. Л. Моргун