Рішення № 98353826, 14.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/714/21

Провадження №2/523/1857/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суду міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря – Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду з позовними вимогами в яких просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір від 19.09.2006р. та кредитний договір від 22.01.2006р., право вимоги по яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». В забезпечення виконання кредитних договорів ОСОБА_4 за договором іпотеки від 19.09.2006р. передав АКБ «Райффайзенбанк Україна» квартиру АДРЕСА_1 . В зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань, на виконання умов іпотечного договору, в силу Закону України «Про іпотеку» ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право власності на вказану квартиру. Втім, після реєстрації права власності позивачем було встановлено, що в квартирі залишаються бути зареєстрованими відповідачі. Позивач вважає, що наявність реєстрації в квартирі відповідачів порушує їхні права на користування, володіння та розпорядження майном. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 14 липня 2021р. за заявою представника позивача позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_5 були залишені без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялись повідомлення за місцем реєстрації відповідача. До суду надійшла нотаріально посвідчена заява про визнання позовних вимог у повному обсязі. Просить проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи і надані документи в сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд прийшов до наступного висновку.

Так, матеріалами справи встановлено, що 19.09.2006р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та громадянином РФ ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №ML-501/231/2006 за умовами якого останній отримав кредитні грошові кошти в розмірі 41500,00дол. США.

З метою належного виконання кредитного договору, 19.09.2006р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та громадянином РФ ОСОБА_4 був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки №PML-501/231/2006, за яким останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

На теперішній час згідно договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитним договором №ML-501/231/2006 забезпеченого договором іпотеки №PML-501/231/2006.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі договору іпотеки №PML-501/231/2006., держаним реєстратором Каменською О.А. 03.12.2020р. було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» .

З представленої довідки, наданої Департаментом надання адміністративних послуг ОМР від 11.09.2020р. на зазначеній вище житловій площі, на теперішній час зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-ІУ від 11.12.2003р.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.» Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону незалежно від волі інших осіб.

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку, що однією з можливих підстав на право користування житловою площею є наявність у особи права власності на житло, як складової частини права власності. В зв`язку з чим, суд вважає, що з припиненням права власності у ОСОБА_8 на спірну квартиру, інші особи, в тому числі і ОСОБА_9 , відносно якої позивач підтримує позовні вимоги, також втратила право її користування, виникнення та припинення якого є похідним від обсягу права власності особи, якщо інше не передбачено договором та/або законом.

Матеріали справи не містять договірних або інших підстав про залишення у ОСОБА_10 права на користування житловою площею після припинення у ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми, суд вважає, що з припиненням права власності у власника житла одночасно припиняється і право користування житловою площею, у інших осіб, право якого є похідним від обсягу прав власника такого житла.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги визнання ОСОБА_11 позовних вимог, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259,263-265,268,279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 14 липня 2021р.

Суддя