Рішення № 98352235, 13.07.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/683/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання- Тимощук І.І.,

справа № 462/683/21

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про зміну договору найму, відкриття особистого рахунку, зобов`язання Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради укласти окремий договір найму,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представника Залізничної районної адміністрації - Іваненко Ольги Володимирівни,

встановив:

ОСОБА_1 08.02.2021 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме виділити в користування позивачу кімнату під літ.4 площею 11, 9 кв.м., залишити у користуванні відповідача житлову кімнату під літ 3 площею 17.8 кв.м., залишити у спільному користуванні: кухню під літ.5 площею 7,7 кв.м., коридор під літ.1 площею 3.8 кв.м. та комірку під літ.2 площею 4.6 кв.м.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є наймачем спірної квартири та проживає у такій разом із відповідачем - сином його сестри. На час подання позову позивач та відповідач користуються спірним приміщенням в такому порядку, як просить встановити ОСОБА_1 у позовній заяві.

Договір найму житла був змінений у зв`язку із смертю його сестри ОСОБА_4 . За усною домовленістю із померлою сестрою вони оплачували комунальні послуги спільно по половині. Однак, після смерті матері ОСОБА_2 відмовляється приймати участь в оплаті комунальних послуг, хоча користується житлом. Позивач зазначає, що єдиним його доходом є пенсія, має проблеми із здоров`ям та не може в повній мірі сплачувати за комунальні послуги. За квартирою АДРЕСА_1 утворилася заборгованість за комунальні послуги. Оскільки відповідач ніде не працює та немає жодних доходів, судовий виконавець наклав арешт на пенсію позивача та здійснює стягнення з його пенсії в рахунок погашення заборгованості. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні 05.05.2021 року представником відповідача Залізничної районної адміністрації - Іваненко О.В. подано відзив на позов, у якому вона зазначає про відсутність, на її думку, підстав для задоволення позову. Так, вказує, що умовами, при яких допускається зміна договору найму жилого приміщення, є згода наймача, членів його сім`ї і наймодавця, відповідність розміру жилої площі, щодо якої укладається окремий договір найму, нормативам, відповідність умов жилого приміщення вимогам ст.63 ЖК УРСР. Наголошує, що поділ не можу бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 07.06.2021 року подано до суду відповідь на відзив, у якому вона зазначає, що закріплення за позивачем кімнати площею 11,9 кв.м не погіршить житлових умов позивача, оскільки такий порядок користування кімнатами у квартирі існує вже багато років. Також додає, що зміна зазначеного договору найму житла не призведе до штучного погіршення житлових умов позивача та не створить необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки розмір наданої позивачу у користування житлової площі, хоча і неістотно менший норми житлової площі в Україні, проте більший того розміру житлової площі, користування якою надає право громадянину для постановки на облік, як особи, яка потребує поліпшення її житлових умов.

Крім цього, зауважує, що відповідач ОСОБА_2 не надає згоди на приватизацію даної квартири, а у випадку зміни договору найму, позивач матиме змогу реалізувати своє конституційне право на приватизацію житла.

Одночасно із відзивом на позов представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 07.06.2021 року подано заяву про зміну позовних вимог. Відповідно до цієї заяви вона просить змінити договір найму квартири АДРЕСА_1 ; виділити в користування позивача ОСОБА_1 - кімнату під літ. 4 площею 11,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 , із зміною окремого особистого рахунку на ім`я ОСОБА_1 в частині кімнати та її площі; виділити у користування відповідачу ОСОБА_2 житлову кімнату під літ.3 площею 17.8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 з укладенням окремого договору найму та відкриття особистого рахунку з врахуванням зазначеної кімнати та її площі; залишити у спільному користуванні: кухню під літ.5 площею 7,7 кв.м., коридор під літ. 1 площею 3,8 кв.м. та комірку під літ. 2 площею 4,6 кв.м.

Також просить зобов`язати Залізничну районну адміністрацію ЛМР укласти з позивачем ОСОБА_1 окремий договір найму на кімнату під літ.4 площею 11,9 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 , та з відповідачем ОСОБА_2 окремий договір найму на житлову кімнату під літ.3 площею 17,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 ; залишити у спільному користуванні: кухню під літ.5 площею 7,7 кв.м., коридор під літ.1 площею 3,8 кв.м. та комірку під літ.2 площею 4,6 кв.м.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 09.02.2021 року позовну заяву було залишено без руху, зазначено недоліки, які згодом усунено.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 17.02.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Повідомив, що житлом він та відповідач ОСОБА_2 користуються згідно такого порядку, який просить встановити у позові. Щодо оплати ним комунальних послуг пояснив, що на час проживання із сестрою та її сином - відповідачем у справі, він в міру своїх можливостей намагався допомагати сестрі матеріально в питанні оплати за житло. На даний час заборгованість за комунальні послуги з нього не стягують. До ОСОБА_2 із позовом про стягнення частини коштів, сплачених за комунальні послуги він не звертався, скарг на дії державних виконавців не подавав. До Залізничної районної адміністрації він із заявою про зміну договору житлового найму чи укладення окремого договору найму не звертався, однак на час розгляду справи звернувся до відповідного органу із питанням приватизації квартири та очікує на відповідь. Додав, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, не працює.

Представник позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Вважає, що в інший спосіб, ніж як задоволення позовних вимог, питання, яке виникло у позивача, вирішене бути не може.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Неодноразово повідомлявся про час та місце судових засідань у справі шляхом надіслання судових повісток, які він отримував, та розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади. Відзиву на позов не подав. Інших заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Представник відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечила. Зазначила, що зміна договору найму у спосіб, зазначений позивачем, укладення окремого договору найму є неможливим з ряду причин. Так, зазначає, що у результаті виділення позивачу кімнати житловою площею менше норми, встановленої чинним законодавством, зумовить штучне погіршення житлових умов ОСОБА_1 та зумовить необхідність постановлення його на облік, як такого, що потребує покращення житлових умов. Вважає неможливим укладення договору житлового найму на кімнату у квартирі багатоквартирного будинку. На її думку, така можливість стосується лише кімнати у гуртожитку. Також вказує, що укладення окремого договору найму із позивачем, у випадку, якщо відповідач не звернеться до адміністрації із такою ж заявою, призведе до ситуації, коли правовий статус частини квартири буде невизначеним. Також зазначила, що у неї відсутня інформація про те, що позивач звертався до Залізничної районної адміністрації із питанням зміни договору найму чи укладення окремого договору найму.

Вважає, що ситуацію, що склалася слід вирішити у спосіб приватизації позивачем квартири, а дії Залізничної районної адміністрації у випадку незгоди з такими слід оскаржувати в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №1278 від 05.09.2019 року Про зміну договору житлового найму квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 визнано наймачем та укладено договір житлового найму квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,8 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 29, 7 кв.м., кухні площею 7, 7 кв.м., з комунальними вигодами, в якій він зареєстрований з 1968 року. Сім`я - 2 особи (він, 1946 року народження, син сестри - ОСОБА_2 ). Договір найму змінюється у зв`язку з тим, що попередній наймач ОСОБА_4 , сестра, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Відповідно до копії технічного паспорту, складеного 11.08.2009 року квартира АДРЕСА_1 складається з 2-х кімнат, житловою площею 29, 7 кв.м., в тому числі 1-а кімната 17,8 кв.м., 2-га кімната 11, 9 кв.м., кухні площею 7, 7 кв.м., коридор 3, 8 кв.м., комірка 4,6 кв.м. Загальна площа квартири 45, 8 кв.м.(а.с.8).

У квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5,7).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.02.2020 року ОСОБА_1 безтерміново встановлено другу групу інвалідності (а.с.9).

Правовий статус житлових приміщень, що перебувають у державній власності, регулюється житловим законодавством та умовами договорів, на підставі яких дане майно передано у користування.

Згідно із ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією ( а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією ) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як і наймач і члени його сім`ї.

За положеннями ст.103 договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо) (ст.63 ЖК УРСР).

Згідно ст.47, ч.1 ст. 48 ЖК УРСР, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Відповідно до абз.2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Отже, законодавством визначено рівність прав і обов`язків усіх членів сім`ї наймача та передбачено можливість встановлення судом порядку користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду лише при одночасному вирішенні питання про зміну договору найму жилого приміщення.

Водночас, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 11,9 кв.м. та 17,8 кв.м. До складу квартири також входять кухня, туалет, ванна кімната та коридор.

Позивач користується житловою кімнатою площею 11,9 кв.м., відповідач - житловою кімнатою площею 17,8 кв.м., решту площі знаходиться у спільному користуванні, що позивач підтвердив у судовому засіданні. Такий порядок користування квартирою встановився між ними та ані позивач, ані відповідач не бажають змінювати його.

Суд бере до уваги доводи представника позивача про те, що виділення у користування позивачу кімнати площею меншою ніж 13,65 м.кв., не погіршить його житлових умов, оскільки у м.Львові на квартирний облік приймаються громадяни, які потребують поліпшення житлових умов і займають площу 7,5 кв.м. та менше на кожного члена сім`ї. Крім того, такий порядок користування квартирою існує вже багато років.

Однак, підставою позову, зазначеною ОСОБА_1 у його заяві, є не створення відповідачем перешкод у користуванні позивачем житловою площею чи іншого роду незгода між сторонами щодо предмета позову, а та обставина, що відповідач відмовляється нести частину витрат по сплаті житлово-комунальних послуг, що ставить позивача у скрутне становище.

Саме з цих підстав позивач просить у позовних вимогах змінити договір найму із зміною окремого особистого рахунку на ім`я ОСОБА_1 в частині кімнати та її площі, виділити відповідачу частину квартири з укладенням окремого договору найму та відкриття особистого рахунку з врахуванням зазначеної кімнати та її площі.

Згідно ч.1 ст. 66 ЖК Української РСР плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 7,10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (з наступними змінами та доповненнями) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнаннями. За відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б регулювала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири, то суд вважає можливим вирішувати питання про зміну, відкриття особового рахунку відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.12, ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, в тому числі за кожним видом комунальних послуг.

При цьому судом враховано, що плата сторін, які є споживачами електроенергії, розподіляється за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника. Але такий порядок не відповідає Правилам роздрібного ринку електричної енергії, і оплата електроенергії таким чином ставиться судом у залежність від дій кожного споживача: розрахування оплати у залежності від обсягу потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Як встановлено п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року, об`єкт побутового споживача це житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування, а побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об`єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності.

На підставі п. 5.1.19. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 року №716) у квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об`єктах індивідуального побутового споживача, розташованих за однією адресою, установлюється один лічильник для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель.

Згідно з п.2.7.6 Наказу міністерства праці та соціальної політики України №272 від 21.06.2001 року «Про затвердження Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» в житлових будинках слід установлювати один однофазний або трифазний розрахунковий лічильник (при трифазному вводі) на кожну квартиру.

Як встановлено п.11.5 ДБН В.2.5-23:2010, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №64 від 15.02.2010 року, у житлових будинках слід установлювати один засіб обліку на кожну квартиру. Він має бути однофазним або трифазним відповідно до прийнятої кількості фаз вводу в квартиру.

З наведеного вбачається, що нормативно-правовими актами врегульований певний порядок встановлення розрахункового приладу обліку електричної енергії по одному на один об`єкт.

У разі необхідності споживачу не заборонено встановлювати технічні засоби обліку електричної енергії, які дозволять здійснювати контроль за спожитою електроенергією за той чи іншою площадкою вимірювання (кімнатою, частиною приміщення тощо).

Споживачі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не надали доказів існування засобів обліку електроенергії, які дозволять здійснювати контроль за спожитою енергією з той чи іншою площадкою вимірювання (кімнатою, частиною приміщення тощо).

У судовому засіданні позивач пояснив, що йому невідомо чи можливо технічно розділити особові рахунки у квартирі. Із цим питанням до організацій, які надають такі послуги, він не звертався. Окремих приладів обліку у квартирі не встановлено.

Позивачем також не заявлено вимог про залучення до справи організацій, які надають комунальні послуги за адресою його проживання,

Аналіз вищезазначених нормативних актів у сукупності з обставинами справи дає підстави для висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про зміну окремого особистого рахунку чи відкриття особистого рахунку сторін спору для оплати комунальних послуг, зокрема, електроенергії.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зміни договору найму, виділення у користування сторонам частини житлової площі, зміни та відкриття особового рахунку, не призведе до ефективного відновлення його порушених прав та законних інтересів, а відтак не може бути застосований судом.

Суд не враховує подані представником позивача на підтвердження свої позиції постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №465/6428/15 та від 24.10.2019 року у справі №204/7056/16, оскільки вони стосуються правовідносин, які виникли між учасниками справ з приводу порядку користування житловими приміщеннями, розміру житлової площі, яка належить на праві користування особам. У справі, що розглядається відсутній спір щодо порядку користування квартирою, позивач просить у визначений ним спосіб захистити його право на рівну сплату послуг за користування житлом.

Щодо вимоги про зобов`язання Залізничної районної адміністрації укласти з ОСОБА_1 окремий договір найму на житлову кімнату під літ.4 площею 11.9 кв.м. та з відповідачем ОСОБА_2 окремий договір найму на житлову кімнату площею 17,8 кв.м., залишити у спільному користуванні кухню, коридор та комірку, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.104 ЖК Української РСР, член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмови членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до п.4.40 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, до повноважень районної адміністрації віднесено зміна договору найму житлових приміщень та укладення договору найму з фактично зареєстрованими і проживаючими мешканцями житлових приміщень.

Проте обов`язок щодо надання повного пакету документів для укладення договору найму вже покладається на особу, яка звертається для укладення договору найму, а районна адміністрація розглядає такий та приймає відповідне рішення, у межах наданих повноважень.

Також слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів місцевого самоврядування регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Така позиція щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 р., згідно якої, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою. Зокрема, узгоджується із позицією ВС, викладеній у постанові суду від 12 квітня 2018 року у справі №678/896/17.

Судом встановлено, що у Залізничної районної адміністрації відсутні відомості про звернення ОСОБА_2 , який є членом сім`ї наймача в контексті ст.64 ЖК УРСР, до Залізничної адміністрації Львівської міської ради, із пропозицією укласти окремий договір найму. У судовому засіданні позивач також зазначив, що до Залізничної районної адміністрації він із заявою про зміну договору житлового найму чи укладення окремого договору найму не звертався.

Крім того, в даному випадку діє принцип свободи договору і сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання Залізничної районної адміністрації укласти окремі договори найму з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Суд також бере до уваги, що позивачем порушено питання щодо приватизації квартири, з його слів документи скеровано до відповідного органу, та він очікує на прийняте рішення.

За наведених обставин, суд вважає, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», у зв`язку із тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268, 273ЦПК України, суд -

ухвалив:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про зміну договору найму, відкриття особистого рахунку, зобов`язання Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради укласти окремий договір найму - відмовити.

Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_2 );

Відповідач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (місце знаходження: вул.Виговського, 34, ЄДРПОУ 04056084)

Повний текст рішення складено 16 липня 2021 року.

Суддя: І.С. Мруць