Рішення № 98350254, 14.07.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3849/19

провадження №2-а/216/10/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бутенко М.В.,

секретар судового засідання - Кравець А.С.

представник позивача адвокат - Лозицький О.П.

представник відповідача - Куреденко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу з питань державного архітектурно - будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 51000,00 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача.

В обґрунтування позову позивачем зазначається, що він відповідно до оскаржуваної постанови був притягнений до адміністративної відповідальності із порушенням строків накладення стягнення.

Також, позивач не погоджується із визнанням його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 96-1 КУпАП, та вважає постанову незаконною. Позивач зазначає, що постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96-1 КУпАП.

13.11.2019 року від Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить суд адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема, вважає, що наявні підстави для проведення перевірки, а також для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Також відповідачем зазначено, що про вчинення правопорушення відповідачу стало відомо лише під час проведення перевірки, а тому строки притягнення до адміністративної відповідальності не порушено.

Крім того, сторона відповідача вважає, що в сукупності, при притягненні позивача до відповідальності за правопорушення відповідач діяв у спосіб, передбачений, кодексом України про адміністративні правопорушення, Порядком №553 та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Крім того обставини викладені в адміністративному позові не спростовують наявності порушень, виявлених за наслідками проведення перевірки.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

З 18.02.2019 року по 01.03.2019 року посадовими особами Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Реконструкція гаража легкового автотранспорту і складу готової продукції під комплекс з виробництва модулів кускового сортування за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 », замовник будівництва за яким виступило ТОВ «Гамаюн» генеральним проектувальником – ТОВ «ГРАД.КОМ», головним інженером проекту, особою, яка здійснює авторський нагляд: ОСОБА_1 .

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № 00801032019 від 01.03.2019 року, в якому зазначено про порушення вимог законодавства, які були виявлено під час перевірки, зокрема у п.1-5 розділу VIІІ «Опис виявлених порушень» зазначено про порушення ТОВ «ГРАД.КОМ» абз.2 ч.1 ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», абз.1 п.9 Наказу від 16.05.2011 № 45 «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», додаток Е7, Додаток Е п.13 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», п.1.2. ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд», розділ 7, п.7.1. ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», п.5.1.2., п.6.27., п.6.28., п.10.8., п.10.8. ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації», Додаток Е.1, розділ 5 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації», п.8.2. ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», розділ 5 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації».

На підставі даних акту перевірки № 00801032019 посадовими особами відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення від 01.03.2019 року, в якому наведено висновок про те, що проектна документація на будівництво об`єкта розроблена ген проектувальником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та головним інженером проекту ОСОБА_1 (наказ ТОВ «ГРАД.КОМ» від 01.09.2015 року № 8/1 «Про призначення ГІПа»), без урахування вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотримання вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил. На підтвердження вказаного висновку в протоколі наведено перелік виявлених порушень: - у робочому проекті відсутній розділ «Проект організації будівництва» (далі – ПОБ); - у робочому проекті відсутній розділ «Оцінка впливу на довкілля» (далі – ОВНС); - у робочому проекті та кресленнях не передбачено встановлення Системи пожежної сигналізації, яка визначена у Технічному завданні на проектування; - Том 1 робочого проекту не містить аркушу із записом про те, що проект розроблений відповідно до чинних норм, правил та стандартів та лист з відомостями про учасників проектування по кожному розділупроекту; Том 2, 3, 4, 5, 6 не мітить дат та підписів ГІП, директора ТОВ «ГРАД.КОМ», виконавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - у складі робочого проекту (пояснювальної записки) відсутні вихідні дані для проектування (додатки).

Відповідачем також винесено припис № 7 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.03.2019 року.

За результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності у складі: акт № 00801032019, протокол від 01.03.2019, припис № 7 від 01.03.2019, робочий проект «Реконструкція гаража легкового автотранспорту і складу готової продукції під комплекс з виробництва модулів кускового сортування за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 », технічний звіт про виконання комплексу топографо-геодезичних робіт виконане ТОВ`КРІКОН-ГЕО», технічне обстеження (шифр ОМ87/22 виконане ФОП ОСОБА_5 ), технічне обстеження (шифр ОМ87/3 виконане ФОП ОСОБА_5 ), журнал авторського нагляду від 17.06.2016 року, загальний журнал будівельно-монтажних робіт від 20.06.2016 року, акти на закриття прихованих робіт № 1025, матеріали фото-відео-аудіо фіксації, відповідачем винесена постанову № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000,00 грн.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, з наступними змінами та доповненнями (далі – Порядок № 553), цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

П.п.16, 17, 20 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу ДАБК складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 244-6 КУпАП Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об`єктів чи споруд, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), 97, частини третя - п`ята статті 152-1, стаття 188-42).

Диспозицією ч. 1 ст. 96-1 КУпАП передбачена відповідальність за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст.288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що висновок відповідача, наведений в постанові № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року щодо відсутності у робочому проекті розділу «Проект організації будівництва» (далі – ПОБ), розділу «Оцінка впливу на довкілля» (далі – ОВНС), вихідних даних для проектування (додатки), спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

Так, проектна документація була розроблена відповідно до договору про надання послуг № 11 від 01.09.2015 року, укладеного між ТОВ «НВП «Гамаюн» (замовник) та ТОВ «ГРАД.КОМ» (виконавець).

Відповідно до п.1.2., п.1.3. договору № 11 за результатом виконання послуг сторони підписують акт приймання-передачі. Результатом наданих послуг є Робочий проект в 3 екземплярах та висновок експертизи.

Розроблену проектну документацію було передано замовнику – ТОВ «НВП «Гамаюн», що підтверджується актом приймання-передачі № 30 від 30.03.2016 року та накладною від 30.03.2016 року.

В акті приймання-передачі № 30 від 30.03.2016 року зазначено, що виконавцем були виконані послуги з розробки робочого проекту, в тому числі розділи ПЗ, ГП, АБ, ТХ, КМ, СПЗ, ОВ, ВК, ЕО, ЕМ, ОВНС, ПОБ; замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

В накладній від 30.03.2016 року зафіксовано, що замовник – ТОВ «НВП «Гамаюн» прийняв, а виконавець - ТОВ «ГРАД.КОМ» передав проектну документацію, що відповідає умовам договору і виконана без зауважень, в повному обсязі: Робочий проект, в тому числі розділи ПЗ, ГП, АБ, ТХ, КМ, СПЗ, ОВ, ВК, ЕО, ЕМ, ОВНС, ПОБ – 4 друкованих екземплярів, 1 електронний екземпляр; сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, сторони своїми підписами засвідчили належне виконання ТОВ «ГРАД.КОМ» та ГІПом своїх обов`язків з розроблення проектної документації за договором № 11 та її відповідність як Завданню на проектування, в тому числі щодо наявності в складі розробленого робочого проекту розділів ОВНС («Оцінка впливу на довкілля»), ПОБ («Проект організації будівництва»), додатків вихідних даних, аркушу із записом про відповідність проекту вимогам чинних норм, правил та стандартів та листа з відомостями про учасників проектування, що спростовує висновки акту № 00801032019 про невідповідність розробленої проектної документації вимогам законодавства в сфері містобудівної діяльності та свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96-1 КУпАП.

Також судом береться до уваги зміст наявного в матеріалах справи Експертного звіту щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної та техногенної безпеки від 30.03.2016 року, серія ДП № 391830, виконаним Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області, у якому зазначено: «За результатами розгляду проектної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, пожежної безпеки; техногенної безпеки і може бути затверджена (схвалена) в установленому порядку з такими технічними показниками».

П.11 Завдання на проектування від 02.09.2015 року до договору № 11 передбачено, що об`єкт будівництва відповідає класу відповідальності СС2.

Згідно з абз.1, 3 ч.1, абз.1 ч.2, п.1) ч.4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038 проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

До проектної документації на будівництво об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», додаються результати оцінки впливу на довкілля.

Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій.

Обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Виходячи з наведеного нормативного регламентування, суд дійшов висновку про те, що Експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної та техногенної безпеки від 30.03.2016 року, серія ДП № 391830 є належним доказом відповідності розробленої проектної документації вимогам законодавства в сфері містобудівної діяльності та спростовує висновки акта перевірки № 00801032019 від 01.03.2019 року та постанови № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що наявним в матеріалах справи доказами спростовується факт допущення позивачем порушення, яке полягало у тому, що у робочому проекті та кресленнях не передбачено встановлення Системи пожежної сигналізації, яка визначена у Технічному завданні на проектування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було прийнято до виконання Технічне завдання на проектування до робочого проекту (шифр об`єкта ГК-60) за формою, передбаченою ДБН А.2.2.3-2014, погоджене ТОВ «НВП «Гамаюн» 01.09.2015 року, яке входить до складу проектної документації, не містить п.17.8. та не встановлює жодних вимог до розробки у складі проектно документації системи пожежної сигналізації, а також визначає (п.26), що вимоги до систем протипожежного захисту об`єкта визначаються згідно норм.

Відповідно до п.5.6. ДБН В.2.5-56:2014 побудова системи протипожежного захисту, її технічні характеристики (наприклад, вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння, тип і кількість пожежних сповіщувачів тощо) визначаються проектною організацією в залежності від функціонального призначення, конструктивних та об`ємно-планувальних рішень будинку (споруди).

Позивачем було розроблено розділ проектної документації «Система протипожежного захисту», який був переданий у складі комплекту проектної документації замовнику, що підтверджується актом приймання-передачі № 30 від 30.03.2016 року та накладною від 30.03.2016 року, в яких зазначено, що у складі проектної документації, яка передається, наявний розділ СПЗ (згідно з п.3.15, п.4 скорочення СПЗ означає «система протипожежного захисту»), що спростовує висновки акта перевірки та оскаржуваної постанови.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з абзацом третім пункту 4.2 рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 оцінка доказів у справі про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, і це є одним із елементів системи процесуальних механізмів, які в сукупності з конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Відповідно до висновків, викладених у пункті 35 постанови Верховного Суду від 24.10.2018 по справі № 154/1329/17, суд при розгляді справи, зокрема, щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності також повинен перевірити наявність компетенції у посадової особи (органу) на прийняття оскаржуваного рішення, встановити чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є позивач, виходячи із норми статті, яка передбачає відповідне адміністративне правопорушення, суб`єктом даного правопорушення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

У рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Жодними матеріалами справи винуватість позивача у вчиненні дій, зазначених у постанові, не підтверджується.

Оскільки відповідачем не надано доказів правомірності свого рішення, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови та закриття провадження по справі є обґрунтованими, а постанова № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року щодо позивача підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо доводі позивача про його притягнення до адміністративної відповідальності поза межами граничних строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту постанови № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, про вчинення якого стверджується відповідачем, полягає у розробленні та переданні замовнику проектної документації на будівництво об`єкта «Реконструкція гаража легкового автотранспорту і складу готової продукції під комплекс з виробництва модулів кускового сортування за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 », без урахування вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотримання вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил.

Аналогічно ч. 1 ст. 96-1 КУпАП встановлена відповідальність за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Таким чином, виходячи з правової конструкції, використаної законодавцем при формулюванні диспозиції ч.1 ст. 96-1 КУпАП, моментом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого вказаної нормою, є момент передачі розробленої проектної документації замовнику.

В даному випадку, доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, що проектну документацію було передано замовнику за актом приймання-передачі № 30 від 30.03.2016 року та накладною від 30.03.2016 року, тобто вказаними документами зафіксовано дату вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96-1 КУпАП (факт вчинення якого відповідачем не доведено) – 30.03.2016 року.

Ч.1 ст. 38 КУпАП містить імперативну вказівку про те, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два МІСЯЦІ з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Дослідженими матеріалами справи не вбачається, що інкриміноване позивачу правопорушення є триваючим. Триваючими адміністративними правопорушеннями є порушення, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.

Постанова № 6-КР/17/24-60/349 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 14.03.2019 року, тобто майже через три рокиИ після вчинення адміністративного правопорушення, що свідчить про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст. 38 КУпАП та не врахування наявності обставин, які виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Статтею 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що оскаржуваною постановою № 6-КР/17/24-60/349 відповідачем було притягнено позивача до адміністративної відповідальності, накладено на нього адміністративне стягнення поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, що є порушенням вимог ст. ст. 38, 247, 284 КУпАП та становить підставу для скасування постанови № 6-КР/17/24-60/349 від 14.03.2019 року і закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, ч.1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пп.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 78, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради № 6-КР/17/24-60/349 по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 51000,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Суддя: М.В. Бутенко