Рішення № 98347594, 05.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6802/19

Провадження № 2/522/3972/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській обалсті про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2019 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, по якому просить:

1. Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 01 вересня 2010 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2.Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги.

Позивач мотивує вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його тітка ОСОБА_2 . Після смерті відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,040 га, яка розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 та відповідно до вимог ст.ст. 1268, 1269 ЦК України він звернувся із відповідною заявою до П`ятої Одеської державної нотаріальної контори в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України. 29 квітня 2016 року його заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 була внесена до спадкового реєстру за № 58919451, нотаріусом була заведена спадкова справа № 110/2016. В нотаріальній конторі при оформлені спадкової справи з`ясувалось, що видати йому свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки йому потрібно довести факт проживання однією сім`єю з померлою шляхом звернення до суду з відповідною заявою. Зазначає, що померла ОСОБА_2 була одружена з рідним братом його батька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Одесі. Дітей у померлої з його рідним дядьком ОСОБА_4 не було, тому вони визнавали його як рідного сина. Після смерті дядька ОСОБА_4 їх сімейні стосунки стали міцнішими. ІНФОРМАЦІЯ_5 в нього народились діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та тітка перевезла речі в їх квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вони стали проживати однією сім`єю, що підтверджується актом. Він та його дружина ОСОБА_7 мали вільний доступ до нерухомого майна, яке належить ій на праві власності та правовстановлючим документам.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.04.2019 року вказаний позов надійшов у провадження судді Абухіна Р.Д. (т. 1 а.с.70).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 22.04.2019 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 71-72).

02 липня 2019 року до суду надійшло клопотання представника Одеської міської ради про приєднання до матеріалів справи письмових доказів поквартирної карточки форми Б, карточки прописки форми А та картки реєстрації особи (т. 1 .а.с. 84 ? 95).

Також, 02 липня 2019 року до суду надійшло клопотання представника Одеської міської ради про витребування копії спадкової справи ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та заяву про врахування висновків Верховного Суду (т. 1 а.с. 96 ? 97, т. 1 а.с. 98 - 113).

15 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій квитанцій щодо утримання спадкового майна (т. 1 а.с. 122 ? 131).

Ухвалою від 15 жовтня 2019 року витребувано з Приморської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с. 135).

28 жовтня 2019 року до суду із Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі повідомлено, що спадкова справа померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилась. Згідно спадкового реєстру, спадкова справа № 110/2016 була заведена П`ятою одеською державною нотаріальною конторою заведена 29 квітня 2016 року (т. 1 а.с. 141).

19 листопада 2019 року до суду із Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі надійшла копія спадкової справи № 110/2016 до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 143 ? 225).

20 листопада 2019 року до суду надійшло клопотання представника Одеської міської ради про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (т. 1 а.с. 236 ? 248).

11 грудня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення представника Одеської міської ради. Одеська міська рада заперечує проти задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо спільного проживання померлої та позивача (т. 1 а.с. 229 ? 235).

03 березня 2020 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення щодо фактів, викладених у клопотанні відповідача про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (т. 2 а.с. 2 ? 5).

03 березня 2020 року по справі закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 16).

В судовому засіданні 05 липня 2021 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

28 травня 2021 року до суду надійшла заява завідувача Малиновської державної нотаріальної контори про розгляд справи за їх відсутності. В разі винесення рішення суду по справі, просять направити на їх адресу (т. 2 а.с. 43).

Допитані в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ..

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом

Заявник звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту його проживання з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.09.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2017 року заява задоволена (т. 1 а.с. 156).

В грудні 2017 року представник Одеської міської ради звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 , що складалась з квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності спадкодавцю, відумерлою.

По справі відкрито провадження, а також витребувано матеріали спадкової справи.

Після чого, Одеською міською радою принесена апеляційна скарга на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2017 року.

Постановою одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2017 року скасовано ( справа № 523/15855/17). Заява ОСОБА_1 , заінтересована особа П`ята Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду. Одночасно ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, він має право подати позов на загальних підставах.

В ході розгляду справи за цим позовом, з`ясовано, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок виникнення права на спадкування, та регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , про що свідчить актовий запис про смерть за № 12126, здійснений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції (т. 1 а.с. 6).

Після смерті відкрилася спадщина

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_2 , 1949 року народження (т. 1 .а.с 145).

29 квітня 2016 року П`ятою одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 110/2016 (т. 1 а.с. 144 ? 169).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру від 29.04.2016 року за життя ОСОБА_2 заповіту (спадкового договору) складено не було. Спадкоємці першої, другої та третьої черги за законом відсутні. Інші особи із відповідними заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Згідно зі cт. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до cт. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;

- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

- п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом".

"Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року по справі №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності Сімейним кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, у зазначеній справі підлягали встановленню, як факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і тривалість такого проживання - щонайменше п`ять років.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, надані зі сторони позивача на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Кумановці, Хмельницького району, Вінницької області доведений з огляду на таке.

Допитані в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , вказують на наявність у них спільного побуту, виникнення з цього приводу взаємних прав та обов`язків, яке було засновано на систематичності.

Крім показань свідків, спільне проживання також підтверджується наступними доказами, наданими позивачем: копіями документів, з яких вбачається, що саме ОСОБА_1 організував поховання ОСОБА_2 (а.с. т.1 а.с. 10 ? 14); актом від 14.05.2018 року мешканців будинку АДРЕСА_3 щодо підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ведення спільного господарства протягом п`яти років, копіями медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 у поліклініці № 20 Київського району м. Одеси; копіями квитанцій щодо утримання спадкового майна (т. 1 а.с. 122 ? 131).

Крім того, спільне проживання позивача із спадкодавицею також підтверджується наявністю на руках у позивача оригіналів документів, які належали та мали відношення до майна ОСОБА_2 ..

Зазначені докази суд розцінює як такі, що підтверджують надання допомоги та піклування позивачем ОСОБА_2 та свідчать про те, що між ними мали місце з 2007 року до моменту смерті спадкодавиці усталені відносини, що притаманні сім`ї, а саме факт наявності спільного господарства, взаємних прав та обов`язків щодо витрачання коштів, побуту та взаємного дбання.

Не спростовують факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_15 твердження відповідача, що остання проживала за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з відміткою про місце її реєстрації у паспорті громадянина України, адже свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (сусіди), допитані в судовому засіданні, які проживають за вказаною адресою та підписали акт від 14.05.2018 року, підтвердили, що померла фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання, за відсутності інших достатніх, належних і достовірних доказів, не є безспірним доказом проживання особи у конкретному жилому приміщенні.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце фактичного проживання особи не залежить від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке житлове приміщення, в якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або на праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація особи за місцем проживання є лише внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.

Встановивши, що ОСОБА_1 прожив з ОСОБА_2 однією сім`єю та після смерті останьої сплинуло більше п`ять років протягом яких у них були взаємні права і обов`язки, що підтверджується належними та допустими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене та оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а факт спільного проживання позивача зі спадкодавицею підлягає встановленню з 2010 року до дати смерті ОСОБА_2 .. Суд вважає, що з боку позивача об`єктивно доведений факт його спільного проживання саме у вказаній вище квартирі.

Аналізуючи факти, встановлені у ході судового розгляду та правові норми, встановивши факт проживання позивача зі спадкодавицею однією сім`єю більше п`яти років, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача зі спадкодавцем та визнання його спадкоємцем четвертої черги майна померлої.

Керуючись ст.ст. 6, 16, 29, 1216, 1217, 1218, 1221, 1258, 1259, 1264 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 78, 80, 81, 89, 95, 141, 177, 263, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 01 вересня 2010 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Куманівці, Хмельницького району, Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 липня 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

05.07.2021