Ухвала суду № 98347428, 16.07.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2296/21

Номер провадження 1-кс/504/709/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2021 рокусмт.Доброслав

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Аблова Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Антипової Л.В.,

за участю прокурора – Ващук Л.В.,

слідчого – Стоянова М.Д.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисників підозрюваного – адвокатів Толпиго Д.М., Стеценка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції Стоянова Максима Дмитровича, яке погоджено з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області Ващук Людмилою Володимирівною про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162330000516 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2021 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южний Одеської області, громадянина України, українця за національністю, неодруженого, з середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Комінтернівського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції Стоянова Максима Дмитровича, яке погоджено з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області Ващук Людмилою Володимирівною про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 190 320 гривень.

Згідно клопотання та доданих матеріалів вбачається, що слідчим відділом Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162330000516, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.07.2021 року , біля 15.00 години, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 з метою вчинення хуліганських дій прибув на своєму транспортному засобі марки «Renault Megane» з реєстраційним номером НОМЕР_1 до перехрестя автодороги М-28 зі сполученням «Одеса-Южне» на куті із вул. Гагаріна в с. Фонтанка, Одеського району, Одеської області, із вогнепальною зброєю – карабіном «Вулкан ТК» НОМЕР_2 , що знаходився у багажному відділенні вказаного автомобіля.

З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль та дістав з багажного відділення належний йому карабін «Вулкан ТК» НОМЕР_2 .

Надалі, ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, нахабно виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виявилася у тимчасовому порушенні нормального руху транспорту та спокою громадян, незважаючи на присутність великої кількості людей, у тому числі, у транспортних засобах, що розташовувалися поряд, взяв у руки вогнепальну зброю – карабін «Вулкан ТК» НОМЕР_2 , дослав патрон до патронника та здійснив не менше 12 пострілів, більш точна кількість у ході досудового розслідування не встановлена, вгору, у повітря, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення на вищевказаному транспортному засобі.

14 липня 2021 року о 21:30 годин ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

15 липня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України

Стаття 296 частина 4 КК України кваліфікується як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується зібраними, на теперішній час, у ході досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 14.07.2021 року, в ході якого оглянуто місце скоєння кримінального правопорушення, а саме перехрестя за адресою: АДРЕСА_2 та вилучено 12 гільз з різними маркуваннями на них;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 14.07.2021 року, яка повідомила про обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом обшуку від 14.07.2021 року, в ході якого було обшукано автомобіль «Renault Megane» НОМЕР_1 , який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка проспект Набережний, власником якого за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 являється – ОСОБА_1 . У ході вказаного обшуку було виявлено та вилучено : карабін «Вулкан ТК» НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ; ніж в чохлі «Колумбія» №К313А; 6 патронів калібру 5,45х39; мобільний телефон марки «Айфон 6»; металевий кастет; 2 магазини до автомату; спецзасіб ПР-73 та автомобіль марки «Renault Megane» НОМЕР_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 14.07.2021 року, який повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 14.07.2021 року, який повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом огляду відео-файлу від 15.07.2021 року, на якому присутній підозрюваний при вчиненні ним кримінального правопорушення;

- іншими доказами у їх сукупності, які зібрані у ході досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області Ващук Людмила Володимирівна та слідчий СВ Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області Стоянов Максим Дмитрович підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у ньому, а саме вказали на тяжкість та характер скоєного злочину, ризики, про які зазначено у клопотанні та наявність у кримінальному провадженні ознак суспільного інтересу.

Захисники підозрюваного адвокати Толпиго Д.М., Стеценко Д.В., в судовому засіданні заперечували проти задоволення поданого клопотання зазначивши, що сторона обвинувачення не довела: будь-яку причетність до вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; наявність ризиків у кримінальному провадженні, що, в свою чергу, є обов`язковим критерієм при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Жоден із ризиків, на існування яких посилався прокурор, не знаходить свого підтвердження. Також зазначили, про наявність у ОСОБА_1 щільних соціальних зв`язків, які виражаються в тривалому постійному мешканні разом з батьками, цивільною дружиною та малолітнім сином. При цьому повідомили, що підозрюваний є директором ТОВ «БІО ФАРМІНГ», яке займається сільськогосподарською діяльністю, в разі обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою призведе до втрати ТОВ урожаю, оскільки дане товариство буде позбавлене можливості укладати договори, щодо збирання урожаю, і.т.п. У зв`язку з чим, просили обрати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку своїх захисників, зазначивши, що свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні він не визнає, згідно ст. 63 КУ відмовився від надання пояснень.

Слідчий та прокурор проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання заперечували, вказуючи на тяжкість обвинувачення та наявність ризиків зазначених у клопотанні.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З наявних матеріалів клопотання вбачається, що злочин, який інкримінуються підозрюваному відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, у разі визнання підозрюваного ОСОБА_1 винним у кримінальному правопорушенні, покарання за яке передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Ч. 1 ст. 177 КПК України – метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ч. 1 ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України – під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року – Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Толпиго Д.М. повідомив, що матеріали кримінального провадження не містять достатньо доказів того, що саме ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, оскільки відеозапис, що опублікований в інтернет ресурсах не підтверджує, що саме на ньому зображений підозрюваний.

Разом з тим в матеріалах клопотання, окрім інших матеріалів, міститься протокол допиту в якості свідка ОСОБА_3 , в якому останній повідомив про те, що дійсно 14.07.2021 року він був задіяний в кортежі на свадьбі у своїх знайомих, та став свідком того, що його знайомий ОСОБА_5 , з яким він займається боротьбою, достав з багажника автомобіля предмет схожий на автомат та почав стріляти.

Також як, зазначалось вище, в ході обшуку автомобіля «Renault Megane» НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 було виявлено та вилучено : карабін «Вулкан ТК» НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ; ніж в чохлі «Колумбія» №К313А; 6 патронів калібру 5,45х39; мобільний телефон марки «Айфон 6»; металевий кастет; 2 магазини до автомату; спецзасіб ПР-73.

Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої останньому підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунуте звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та Фокс, Кемпбелл і Гратлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.

Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.

У відповідності з вимогами п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлена ??наявність ризиків, передбачених в п.1, п.3, п.4, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 ставиться: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є обґрунтованим, у зв`язку з тим, що характер вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання у органів досудового розслідування та суду про небезпеку переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Ризик незаконно впливати на свідків є обґрунтованим, так як підозрюваному відомі свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні, їхні місця проживання, а також ті, які, на теперішній час, не допитані, однак перебували у місці вчинення кримінального правопорушення, тому шляхом залякування, погроз чи вмовляння може вплинути на свідків для того щоб останні змінили свої покази у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на першочерговій стадії досудового розслідування є також обґрунтованим, так як підозрюваний, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може підшукати свідків або речові та інші докази, які створять алібі у вчиненні злочину.

Викладені обставини, на думку слідчого судді, свідчать про характер процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження, в зв`язку з чим, з огляду на ступінь тяжкості інкримінованого останньому кримінального правопорушення та можливий розмір покарання, який останньому загрожує в результаті можливого подальшого визнання його винним у вчиненні безпосередньо судом, слідчий суддя не може виключати наявності в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв`язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя зазначає, що інкриміноване за обставинами даного кримінального провадження підозрюваному кримінальне правопорушення в обов`язковому порядку вимагає від слідчого судді визначення відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, у випадку якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (абзац 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).

Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, з використанням вогнепальної зброї (карабіну), встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, слідчий суддя знову ж таки наголошує, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім застави.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень про застосування практики Європейського суду з прав людини", суд у своїх рішеннях повинен також застосовувати практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи мають належним чином досліджувати можливість застосування альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Повертаючись до обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, враховуючи наведене вище, одночасно для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваного, з урахуванням його особи, матеріального стану, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, майновий та сімейний стан, та головним чином – обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 зокрема те, що такі дії посягають на явну, зухвалу, з винятковим цинізмом неповагу до суспільства, а тому слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для визначення максимального розміру застави, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році із 1 січня 2021 року становить – 2270 гривень.

Орган досудового слідства не вірно визначив розмір застави у сумі 190 320 гривень, оскільки 80 (вісімдесят) розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян, встановлених на перше січня 2021 року дорівнює 181 600 гривень (80 х 2270).

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким-чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти» було встановлено, що гарантія, передбачена ст. 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Водночас, при визначенні згаданого розміру застави, суддя зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).

Зазначений розмір застави слідчий суддя вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_1 вирішить не зникати через побоювання її втратити.

Доводи захисників про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.

В свою чергу згідно ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного з визначенням розміру застави, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Таким чином, вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання та надавши правову оцінку всім доводам як сторони органу досудового розслідування, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого клопотання, а тому керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції Стоянова Максима Дмитровича, яке погоджено з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області Ващук Людмилою Володимирівною про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021162330000516 від 14.07.2021 року – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) діб.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто з 21:30 год., 14.07.2021 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію о 21:30 год., 11.09.2021 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2021 року, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора і суду;

- повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В клопотанні підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників Толпиго Д.М., Стеценко Д.В., про застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання – відмовити.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту фактичного затримання.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Аблова Ю. Ю.