Рішення № 98346734, 15.07.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1419/21

Провадження № 2-а/132/24/21

Рішення

Іменем України

15 липня 2021 року м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Ставнійчук С.В.,

за участі секретаря Лисюк О.П.,

розглянувши в залі суду в м. Калинівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанов про адміністративне правопорушення

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання дій інспектора відділення поліції №1 (м. Калинівка) Хмільницького відділення ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121, ч.2 ст.122 КУпАП протиправними та скасування постанов серії ЕАН №4097058 від 20.04.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн та постанови серії ЕАН №4097070 від 20.04.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, 20.04.2021 інспектором відділення поліції №1 (м. Калинівка) Хмільницького відділення ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Бевзою І.В. відносно нього були винесені постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН №4097058 від 20.04.2021 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн та постанова серії ЕАН №4097070 від 20.04.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вказані постанови вважає незаконними та необґрунтованими з підстав порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, оскільки при розгляді справ не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях складу проступку, доказів порушення правил дорожнього руху не надано. Пояснень свідків відібрано не було, фото- чи відеофіксації порушення не надано. Позивач зазначив, що 20.04.2021 близько 20 год 56 хв він рухався на автомобілі марки ГАЗ 32212 нз НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 по вул. Тімірязєва в м. Калинівка без порушень правил дорожнього руху. Працівники поліції здійснили зупинку його транспортного засобу, аргументуючи її тим, що порушено правила дорожнього руху, а саме не горіли задні габаритні ліхтарі, на що він пояснив, що можливо при русі транспортного засобу лампочки світлових приладів пошкодилися і запропонував перевірити дану обставину. Сигнали показу маневру (поворотні сигнали) працювали, але дана обставина не була врахована інспектором, і він виніс постанову. Разом з тим, працівники поліції не надали йому можливість полагодити дані прилади на місці та не супроводили транспортний засіб до найближчої заправки для заміни лампочки. Оскільки на місці зупинки він полагодив габаритні ліхтарі, підстав для винесення постанови не було.

Наведені обставини зумовили звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.06.2021 до участі у справі залучено як співвідповідача Департамент патрульної поліції України Національної поліції України.

Ухвалою суду від 25.06.2021 замінено неналежного співвідповідача Департамент патрульної поліції України Національної поліції України на належного – Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

В судове засідання, призначене на 15.07.2021 о 13 год 30 хв, позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином телефонограмою, причин неявки не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

Представник відповідача ВП №1 Хмільницького РВ ГУПН у Вінницькій області, ГУНП у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Представник співвідповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, хоч був завчасно та належним чином, зокрема, відповідно до ч.1 ст. 268 КАС України шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, повідомлений про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань, а також відзиву до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до положень ч.9 ст.205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні без участі сторін.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що постановою інспектора відділення поліції №1 (м. Калинівка) Хмільницького відділення ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Бевзою І.В. серії ЕАН №4097058 від 20.04.2021 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 20.04.2021 о 20 год 48 хв в м. Калинівка по вул. Тімірязєва, 90 керував транспортним засобом «ГАЗ 32212», номерний знак НОМЕР_1 , у якого не горіли задні габаритні ліхтарі у темну пору доби чим, порушив п.31.4.7» ї» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Постановою серії ЕАН №4097070 від 20.04.2021 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

У постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 20.04.2021 о 20 год 57 хв, в м. Калинівка по вул. Тімірязєва, 90 керуючи транспортним засобом «ГАЗ 32212», номерний знак НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 4 статті 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також, згідно з ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органам Національної поліції підвідомчий розгляд справ про адміністративні порушення за ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 31.4.7 «ї» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.

Відповідно до п. 31.5 Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Отже, з аналізу положення пункту 31.4.7 «ї» ПДР України видно, що на підставі цієї норми забороняється експлуатація транспортних засобів, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж за наявності технічних несправностей фар і задніх габаритних ліхтарів транспортного засобу.

В ст.1 Закону України «Про автомобільний рух» встановлено, що великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження. Великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри. Небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

Згідно з п.п.3 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з 22.5 Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Відповідачами не надано доказів того, що автомобіль «ГАЗ 32212», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , відноситься до категорії транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, та за якими критеріями працівник поліції встановив, що такий транспортний засіб відноситься до зазначеної категорії транспортних засобів, і що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація цього транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4097058 від 20.04.2021 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, а саме за порушення п. 31.4.7 «ї» ПДР України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 9.2. Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області із фіксацією порушення ПДР за №0000000_00000020210420193446_0155, зафіксовано рух транспортного засобу «ГАЗ 32212», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який перед поворотом ліворуч не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку. Працівником поліції було повідомлено підстави зупинки транспортного засобу, а саме, що водієм порушено правила дорожнього руху України, та з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення та встановлення особи працівник поліції пред`явив вимогу водієві, пред`явити посвідчення водія.

ОСОБА_1 не заперечує фактичних обставин зупинки його транспортного засобу 20.04.2021 працівниками поліції. Також з наданого відеозапису встановлено, що останній не висловлював зауважень щодо відсутності несправностей світлових покажчиків, однак висловлював зауваження на пропозицію патрульного поліцейського пройти огляд за допомогою технічного засобу на виявлення стану алкогольного сп`яніння, який згодом пройшов.

Приписами пункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої статті 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає необґрунтованим посилання позивача на недопустимість відеозапису з нагрудної камери Інспектора ПП як доказу у цій справі.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у праві № 524/9162/16-а.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 9.2 «б» та, як наслідок, правомірно притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510грн, що передбачено санкцією вказаної статті, а тому підстави для задоволення позову в частині скасування постанови серії ЕАН №4097070 від 20.04.2021 відсутні.

Позивачем не було надано суду докази, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно приписами ст.222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 3 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КупАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1)про накладення адміністративного стягнення; 2)про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Вказане знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 16.07.2018 у справі № 214/2517/17 та від 13.02.2020 року у справі №201/243/17.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 3, 5-10, 12, 77, 246, 250, 257, 260, 286 КАС України, ст. 7, 9, ч. 1 ст.121, ч. 6 ст. 121, ст. 245, 246, 248, 249, 251, 254, 268, 280, 285, 287, 288, 293 КУпАП,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанов про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 серії ЕАН №4097058 від 20.04.2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 серії ЕАН №4097040 від 20.04.2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , .зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області (вулиця В. Нестерчука, 64, м. Калинівка Вінницької області);

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вулиця Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672).

Суддя С.В. Ставнійчук