Вирок № 98345144, 14.07.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9014/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі :

головуючої-судді Луців-Шумської Н.Л.

секретар Хрупа Б.А.

з участю прокурора Куцалаби Т.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, громадянина України, українця, працездатного, непрацюючого, з неповною вищою освітою, розлученого, раніше судимого:

вироком Франківського районного суду м м.Львова від 19.02.2021 року за ч. 2 ст. 185, 75,76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

вироком Франківського районного суду м.Львова від 05.04.2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 140 годин громадських робіт

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 23.10.2020 року приблизно о 15 год. 14 хв., знаходячись у приміщенні торгового залу магазину «Єва» №1502 за адресою: місто Львів, вул. Шолом-Алейхема, 17 та належить ТзОВ «РУШ», керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавка парфумерії таємно викрав чоловічу туалетну воду «Арман Базі Ін Блу», в кількості 1 шт. вартістю 839 грн. 20 коп. без врахування ПДВ, заховавши викрадене у свою куртку, з якою пройшов повз касовий контроль магазину, не розрахувавшись за вказаний товар та залишив приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій юридичній особі ТзОВ «РУШ», код за ЄДРПОУ 32007740, матеріальних збитків на загальну суму 839 грн. 20 коп. без врахування ПДВ.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину та дав суду показання про те, що дійсно 23.10.2020 року скоїв крадіжку чоловічої туалетної води «Арман Базі Ін Блу» з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 . Викраденим розпорядився на власний розсуд. У скоєному щиро розкаявся, збитки відшкодував. Просив його суворо не карати.

Представник потерпілого ТзОВ «РУШ» Василишин Х.М. в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, його винуватість повністю та об`єктивно підтверджується зібраними та дослідженими в ході судового слідства та безпосередньо в суді доказами.

Відповідно до ч.3 ст.370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.22 КПК України судом були створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно. Його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно з ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

За ч.2 ст.51 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує наслідки та обставини його вчинення,особу винуватого, який раніше судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи обставини скоєння злочину та особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує що ОСОБА_1 вироком Франківського районного суду м.Львова від 19.02.2021 року засуджений за ч.2 ст. 185, 75,76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік та вироком Франківського районного суду м.Львова від 05.04.2021 року засуджений за ч.1 ст.185 КК України до 140 годин громадських робіт.

За ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_1 при сукупності злочинів слід визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 19.02.2021 року більш суворим покаранням за даним вироком.

Суд, враховуючи характер та тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому збитки, відсутність тяжких наслідків, вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. До нього можливо застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на нього передбачених ч.1 ст.76 КК України обов`язків.

Водночас, відповідно судовій практиці у випадку, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Така позиція висловлена у постанові ККС ВС від 30.04.2020р. у справі № 156/549/18.

У зв`язку з цим суд вважає, що вирок Франківського районного суду м.Львова від 05.04.2021 року, за яким ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до 140 годин громадських робіт та реально відбуває призначені йому громадські роботи, слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільного позову не заявлено.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 19.02.2021 року більш суворим покаранням за цим вироком визначити остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.

Вирок Франківського районного суду м.Львова від 05.04.2021 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до 140 годин громадських робіт виконувати самостійно.

Речовий доказ диск із відеозаписом залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокуророві.

Вирок надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська