Рішення № 98345089, 14.07.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3013/18

Провадження № 2/459/33/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Жураковського А.І.

з участю секретаря Ганас К.В.,

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , з участю третіх осіб на стороні відповідача: ПрАТ СК «ВУСО», представництво ПрАТ СК «ВУСО», про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

27.09.2018 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з цим позовом. В подальму до участі у справі, як правонаступників останнього, було залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2020 року, просили стягнути з відповідача на їх користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 53 991, 29 грн. та витрати на проведення авто товарознавчої експертизи у розмірі 1500 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що відповідач ОСОБА_5 винний у ДТП, внаслідок якої було пошкоджений автомобіль ОСОБА_6 та спричинені матеріальні збитки. У зв`язку з ДТП відповідачем була завдана шкода у розмірі 120284, 16 грн. У липні страхова компанія відповідача ПрАТ СК «ВУСО» повідомила про можливість здійснення страхового відшкодування у розмірі 66626, 00 грн. 31.07.2018 року було надіслано заяву до ПрАТ СК «ВУСО» з вимогою призупинити виплату та надати інформацію про розмір виплати, а саму виплату провести після письмової згоди. Однак 13.09.2018 року ПрАТ СК «ВУСО» було перераховано ОСОБА_6 66626, 00 грн., з них 333, 13 грн. комісія банку. Тому на підставі ст. 1194 ЦК України просять стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 53991, 29 грн. Крім того, на проведення товарознавчої експертизи автомобіля ОСОБА_6 сплатив 1500, 00 грн.

28.01.2021 р. представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову, послашись на безпідставність позовних вимог. Вказав, що ОСОБА_6 та ПрАТ СК «ВУСО» не досягли згоди щодо суми страхового відшкодування. Останньому в односторонньому порядку було виплачено 66292, 97 грн. Зазначає, що лише у разі ненаправлення страховиком свого працівника (експерта) позивач має право залучити експерта на договірній основі, а страховик несе обов`язок зі сплати витрат на проведення експертизи. Вважає, що відповідач може нести відповідальність лише у випадку перевищення розміру ліміту страхового відшкодування, яким є сума у 100 тис. грн. Крім того, внаслідок ДТП між первісним позивачем та страховою компанією виникло договірне зобов`язання, а відповідачем – деліктне, тому до спадкоємців не перейшло право на відшкодування збитків, виходячи зі змісту ст.1230 ЦК України.

24.03.2021 р. представник ПрАТ СК «ВУСО» подав пояснення щодо позову про те, що ПрАТ «СК «ВУСО», приймаючи рішення щодо виплати страхового відшкодування або про відмову у здійсненні виплати керується законодавством, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. За полісом №АК/8395876 встановлена франшиза у розмірі 1000 грн., яка має бути відшкодована страхувальником. ПрАТ «СК «ВУСО» 19.06.2018 року було направлено експерта ОСОБА_7 для огляду пошкодженого транспортного засобу та визначення розміру збитків заподіяних ОСОБА_6 , який згідно з висновком №121/18 від 07.08.2018 року становить 120284, 00 грн., а транспортний засіб є фізично знищеним. Розрахунок страхового відшкодування було здійснено наступним чином: 120 284 грн. (ринкова вартість транспортного засобу до ДТП) - 52 658 грн. (вартість транспортного засобу після ДТП) - 1000 грн. (франшиза) = 66 626 грн.

17.10.2018 року позовну заяву залишено без руху.

31.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

22.04.2019 року зупинено провадження у справі до залучення до участі у ній правунаступника позивача.

07.12.2020 року поновлено провадження у справі, залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до участі у справі як правонаступників позивача.

19.04.2021 року залишено без розгляду позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди та матеріальних витрат на лікування. Підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, у своїх пояснення просить розгляд справи проводитит у його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_6 був власником автомобіля марки «Peogeot 307 XT», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно полісу № АК/8395876 від 17.02.2018 р., з 18.02.2018 р. по 17.02.2019 р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як власника автомобіля марки «VOLKSWAGEN Passat» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО».

06.04.2018 р. на а/д R15 у с.Межиріччя, Сокальського району, Львівської області сталася ДТП за участю автомобілів сторін.

11.06.2018 р. набрала законної сили постанова Червоноградського міського суду Львівської області від 31.05.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення № 459/1529/18, якою ОСОБА_5 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром 340 грн.

Даною постановою суд визнав винним ОСОБА_5 у тому, що останній 06.04.2018 р. на а/д R15 у с.Межиріччя, Сокальського району, Львівської області у напрямку м.Червонограда, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечно, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем марки «Peogeot 307 XT», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , чим порушив вимоги п.п. 2.3в, 10.1 Правил дорожнього руху.

27.06.2018 року судовий експерт Галамай Б.І. за зверненням ОСОБА_6 надав висновок експертного дослідження №87, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу після пошкодження у ДТП, з урахуванням цих пошкоджень, що виявлені на момент огляду в цінах станом на час проведення дослідження становить рівним ринковій вартості КТЗ на день ДТП 120284, 16 грн.

07.08.2018 року судовий експерт ОСОБА_7 за зверненням ПрАТ «СК «ВУСО» надав висновок експертного автотоварознавчого дослідження №121/18, відповідно до якого вартість матеріального збитку завдано власнику автомобіля внаслідок пошкодження у ДТП приймається рівною дійсній (ринковій) вартості автомобіля без урахування аварійних пошкоджень у цінах станом на 19.06.2018 року становить 120284 грн. У висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту складає 335798, 63 грн., а ринкова вартість автомобіля – 120284 грн., проводити відновлювальні ремонтні роботи автомобіля економічно недоцільно.

21.08.2018 року судовий експерт ОСОБА_7 за зверненням ПрАТ «СК «ВУСО» надав висновок експертного автотоварознавчого дослідження №161/18, відповідно до якого утилізаційна вартість автомобіля становить 52658 грн.

31.07.2018 р. ОСОБА_6 подала до ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про призупинення виплати страхового відшкодування, просив надати інформацію про розмір виплати та порядок її нарахування, провести виплату після його письмової згоди.

13.09.2018 року у відповідь на заяву Дебелого від 31.07.2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» надіслало повідомлення №7307 про те, що згідно зі страховим актом №08846-24 від 13.09.2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у розмірі 66626, 00 грн., була визнана повна загибель автомобіля.

13.09.2018 року ОСОБА_6 надіслано повідомлення ПрАТ «СК «ВУСО» про те, що розмір страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи. Обов`язок щодо відшкодування франшизи покладено на ОСОБА_5 .

Згідно з копією виписки з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» 13.09.2018 року ПрАТ СК «ВУСО» було перераховано ОСОБА_6 66626, 00 грн., з них 333, 13 грн. комісія банку.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону № 1961-IV.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Таким чином, виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону № 1961-IV, автомобіль «Peogeot 307 XT», д.н.з. НОМЕР_1 , є технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, про що зазначено у вищевказаному висновку експерта від 07.08.2018 року.

Наданий ПрАТ СК «ВУСО» розрахунок розміру страхового відшкодування виплаченого ОСОБА_6 свідчить про те, що такий виконано для випадків, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль фізично знищеним, оскільки у нього не входили витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

З матеріалів справи не вбачається, що при зверненні до страхової компанії Дебелий Ю.О. визнав належний йому автомобіль фізично знищеним чи був згоден передати страховій компанії залишки транспортного засобу.

Отже, ОСОБА_6 не визнав свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишив його собі, а ПрАТ СК «ВУСО» виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 66 626, 00 грн., як різницю між вартістю автомобіля до ДТП (120284 грн.) та його вартістю після ДТП (52658 грн.), тобто відшкодувало заподіяну матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальності за договором страхування - 100000 грн.

Виплата ОСОБА_6 страхового відшкодування у такий спосіб відповідає положенням статті 30 Закон № 1961-ІV» та висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивачів розмір завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика та становить 20284 грн. (120284-100000), що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закон № 1961-ІV», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно з абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закон № 1961-ІV» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до пункту 36.6 статті 36 Закон № 1961-ІV» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Тобто страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, визначену договором.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі № 206/5271/14-ц, та те, що у матеріалах справи відсутні докази проведення стороною позивача ремонтних робіт автомобіля, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів франшизу у розмірі 1000, 00 грн.

Відповідно до статті 34 п.п. 34.2, 34.3 Закон № 1961-ІV Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Отже, саме на страховика покладається обов`язок відшкодування витрат на послуги експерта для визначення розміру шкоди. Тому позов у частині стягнення витрат на проведення авто товарознавчої експертизи пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Суд звертає увагу також на те, що ПрАТ СК «ВУСО» 01.08.2018 року було замовлено проведення відповідного авто-товарознавчого дослідження, а позивачем не доведено, що страховик у визначений законом строк не направив свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що до спадкоємців не перейшло право на відшкодування збитків, виходячи зі змісту ст.1230 ЦК України враховуючи таке.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року №662/541/15-ц зазначено, що при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 608, 1218, 1219 ЦК України, та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора. Додатковим аргументом включення права на відшкодування шкоди у недоговірному зобов`язанні до складу спадщини вказує зміст частини першої статті 1231 ЦК України, у якій передбачено перехід у спадщину обов`язку відшкодувати майнову шкоду у недоговірному зобов`язанні.

Оскільки, право на відшкодування шкоди спадкодавцем ОСОБА_6 безпосередньо не пов`язане з особою спадкодавця, не має суто особистого характеру, а тому в спірних правовідносинах допускається правонаступництво.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача на користь держави слід стягнути 908,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) у користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) всього: 20284 (двадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. завданої матеріальної шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика та 1000 (одна тисяча) грн. франшизу, в рівних частинах кожному.

У решті вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 у користь держави 908,00 грн. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.07.2021 року.

Суддя: А. І. Жураковський